Рішення № 41271798, 04.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7105/14 Справа № 206/2573/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Сухоруков А. О. Доповідач - Свистунова О.В.Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Гайдук В.І., Ремеза В.А.

за участю секретаря Книш К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про стягнення заборгованості зі сплати внесків до Пенсійного Фонду України, стягнення недоотриманої допомоги по безробіттю, компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

24 квітня 2014 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку у Пенсійний фонд України, стягнення недоотриманої допомоги по безробіттю, стягнення середнього заробітку за час затримки по день звернення до суду, компенсації втрати частки доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та стягнення моральної шкоди. Від сплати судового збору звільнений, відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі викладених обставин у справі, позивач ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 8457,75 грн., заборгованості по сплаті єдиного внеску в Пенсійний фонд України з жовтня 2012 по грудень 2013 року, недоотриману допомогу по безробіттю у розмірі 6898,22 грн., компенсацію втрати частки доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 806,54 грн.

Окрім того, позивач зазначав, що невиплата заробітної плати призвела до складного становища позивача та його сім'ї, повністю порушили його життєві принципи, переживання привели до наслідків хвороби і він змушений був звернутися до лікаря, у зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2014 року позов задоволено частково

Стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (код 01386326) на користь ОСОБА_2 компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8457,75 грн., компенсацію втрати частки доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати 806,54 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн., а всього - 12264,29 (дванадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 29 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (код 01386326) на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати , постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди, вважає, рішення суду у оскаржуваній частині незаконним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 відповідно до трудової книжки, 14.10.1986 року був прийнятий до Мостобудівельного загону № 12 ПАТ «Мостобуд» на посаду механіка дільниці. З 2000 року призначений на посаду начальника автотранспортного цеху. З 2008 року по 07 листопада 2013 року начальником гаражу. 07.11.2013 року звільнився за згодою сторін на підставі наказу № Мо/К-01136 від 2013 року за ст. 36 КЗпП України, за власним бажанням (а.с.8).

Відповідно до довідки про середню заробітну плату (для розрахунку виплат на випадок безробіття) середньоденна заробітна плата становить 68,69 грн. (а.с.9).

Відповідно до розрахункового листа заборгованість по заробітній платі станом на 13.11.2013 року складає 23030 грн. 81 коп. (а.с.13). У своїх запереченнях представник відповідача підтвердив вказаний факт, та не заперечував того, що вказана до виплати сума до теперішнього часу не була виплачена позивачу.

Спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Відповідно до ст.116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Стаття 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Розмір заробітної плати не оспорювався представником відповідача, а також представником відповідача не оспорювалась наявність заборгованості у підприємства перед позивачем по виплаті заробітної плати.

Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організацій повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки, станом на час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не виплачено у повному обсязі кошти, належні позивачу при звільненні, то вимоги про стягнення на підставі ст.117 КЗпПУ середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими. Тому, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача середнього заробітоку за затримку розрахунку при звільненні по день постановлення рішення суду.

Середньоденна заробітна плата розрахована шляхом ділення заробітної плати, яка враховується для розрахунку середньої заробітної плати, гривень на кількість календарних днів в розрахунковому періоді (останні шість місяців), 10260,53 грн. /184,64 днів = 55,57 грн. З 07 листопада 2013 року звільнений і на день звернення до суду розрахунку не відбулося, 55,57грн. Ч 152,2 дня = 8457,75 грн.

Отже, розмір компенсації, який повинен бути сплачений позивачу в зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 8457,75 гривень.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати розрахована шляхом нараховану, але не виплачену заробітну плату (після утримання аналогів і обов'язкових платежів) помножуємо на індекс споживчих цін, вирахуваний відповідно з Законом України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. і Порядком, затвердженим постановою КМУ від 29.02.2001р. № 159 становить з жовтня 2012р. по жовтень 2013р. Отже, розмір компенсації втрати частки доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати становить 806,54 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Нормою ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідач з жовтня 2012 року по день звільнення і надалі не сплачував заробітну плату позивачу, чим порушив його законні права на своєчасну оплату праці, і тим самим привів до моральних страждань позивача, які виразилися у порушенні його нормальних життєвих зв'язків та хворобі.

Разом з тим, позивачем не надано будь-яких доказів, що об'єктивно б свідчили про істотність заподіяної йому моральної шкоди і настання суттєвих негативних наслідків для його психологічного та фізичного стану. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди такими, що з урахуванням вимог розумності та справедливості підлягають зменшенню з 3 000 гривень до 500 гривень.

У той же час, суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у заподіянні моральної шкоди позивачу, виходячи з тих же підстав, що наведені вище при вирішенні позовних вимог про стягнення з відповідача на підставі ст.117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та змінення рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» - задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2014 року - змінити, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди з 3 000 грн. до 500 грн.

У іншій частині - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.І.Гайдук

В.А.Ремез