Постанова № 41265504, 07.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа №908/3463/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Деппі-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивач - Христич Н.В.;

відповідач - Гришин С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2977 З/1-35) на рішення господарського суду Запорізької області від 07 серпня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім МИР", с. Заливне Новомиколаївського району Запорізької області

до Публічного акціонерного товариства "Вільнянський маслозавод", м. Вільнянськ Запорізької області

про визнання недійсним договору тимчасового володіння і користування (оренди) сільськогосподарської техніки,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07 серпня 2014 року у справі № 908/3463/13 (суддя Попова І.А.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди сільськогосподарької техніки № 10/04/12-1 від 10.04.2012 року укладений Публічним акціонерним товариством "Вільнянський маслозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім МИР". Стягнуто з відповідача на користь позивача 1147,00 грн. судового збору.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Вільнянський маслозавод", з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні обставинам справи. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 07 серпня 2014 року у справі № 908/3463/13 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди сільскогосподарської техніки від 10 квітня 2012 року - відмовити.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що не погоджується із твердженнями, викладеними в апеляційній скарзі з огляду на наступне.

Підприємство позивача не уповноважувало будь-яку особу на укладання договорів та не видавало на це відповідну довіреність, заяв щодо підписання іншою особою спірного договору, як про це зазначає відповідач, матеріали справи не містять.

Позивач також заперечує проти твердження відповідача про несплату позивачем орендної плати за користування сільгосптехнікою, що спростовується первинною документацією (річний звіт, журнали №6 з розшифровкою дебіторської та кредиторської заборгованості).

Крім того, позивач пояснює факт відсутності укладання договору оренди сільгосптехніки тим, що 14.03.2012 р. між відповідачем та ФО ОСОБА_3 (працівником підприємства позивача) був укладений договір оренди автомобіля ВАЗ-21043 строком дії до 14.03.2013 р., а також 22.05.2012 р. відповідач з тією ж особою уклав договір оренди автомобіля НОМЕР_1 строком дії до 22.05.2013 р.

На підставі наведеного у запереченнях, позивач вважав рішення суду законним і обґрунтованим, просив у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Через канцелярію суду ПАТ "Вільнянський маслозавод" надало клопотання про проведення експертизи (вх. 9989 від 05.11.2014 р.), в якому зазначило, що попередній висновок експерта є необ'єктивним та таким, що зроблений з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. На підставі чого просив призначити судову почеркознавчу експертизу по справі.

Розглянувши клопотання заявника про призначення експертизи, проаналізувавши підстави, з яких воно було заявлено, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02 липня 2014 року по справі призначалась судова почеркознавча експертиза, дослідженням якої певне коло питань, визначених в ухвалі суду, проведення експертизи доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області.

За результатами проведення експертизи експертною установою наданий висновок № 244 від 16.07.2014 р., яким чітко і повно і мотивовано висвітлені питання, поставлені перед експертом.

Судова колегія вважає, що у клопотанні, заявленому відповідачем, відсутнє правове обґрунтування обставин необхідності проведення повторної судової почеркознавчої експертизи, твердження заявника клопотання ґрунтуються на припущеннях про необ'єктивність висновку експерта.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальним правами.

Тому, на думку колегії суддів, підстави для проведення повторної судової експертизи відсутні і у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи слід відмовити.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх у судовому засіданні представників сторін, встановила наступне.

Як свідчать матеріли справи та встановлено господарським судом першої інстанції, предметом спору у даній справі є договір оренди сільськогосподарської техніки №10/04/12-1 від 10.04.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Вільнянський маслозавод» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МИР» (орендар).

За умовами вказаного договору орендодавець зобов'язався передати у тимчасове володіння і користування орендарю сільськогосподарську техніку, зазначену в п. 1.2 договору, а орендар - виплачувати орендодавцеві визначену орендну плату за користування сільськогосподарською технікою і повернути її у порядку, встановленому цим договором.

Про факт передачі техніки свідчить акт прийому передачі, в якому зазначено, що орендодавець передав, а орендар прийняв у належному стані для експлуатації певну сільськогосподарську техніку.

У зазначеному акті, як і в договорі оренди, значиться, що вони підписані від імені орендаря директором ОСОБА_4, а від імені орендодавця - головою правління ОСОБА_4, підписи скріплені відповідними печатками.

Позивач стверджує, що спірний договір не підписувався його повноважним представником та не скріплювався печаткою, а його підписано невстановленою особою, що суперечить визначеному порядку та формі вчинення договорів. Тому, на думку позивача, такий договір не може бути визнано дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення ним своїх прав та обов'язків.

Позивач заперечує фактичне отримання у користування сільськогосподарської техніки від товариства «Вільнянський маслозавод».

Відповідач вказує на відповідність спірного договору положенням законодавства та зазначає, що повноваження особи, яка підписала договір, підтверджуються наявністю на договорі печатки товариства «Торговий дім «МИР».

З метою врегулювання даного питання місцевим господарським судом призначалась по справі судова почеркознавча експертиза.

За результатами експертизи, виконаної Науково-дослідномим експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Запорізькій області, із висновку № 244 від 16.07.2014 р. вбачається, що підписи від імені ОСОБА_4 в договорі оренди сільськогосподарської техніки № 10/04/12-1 та в акті прийому передачі від 10.04.2012 р. виконані не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт непідписання спірного договору директором ОСОБА_4, знайшов підтвердження у висновку судово-почеркознавчої експертизи № 244 від 16.07.2014 р., складеному експертом Науково-дослідномим експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Запорізькій області, в якому зазначено, що підписи від імені ОСОБА_4 у договорі оренди сільськогосподарської техніки №10/04/12-1 від 10.04.2012 р., між позивачем і відповідачем, розташовані у графах «Орендар «Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МИР», «Директор» ОСОБА_4 та в акті прийому-передачі від 10.04.2012 р. - виконані не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

За приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стосовно відбитку печатки, як на спірній угоді, так і на оформлених на її виконання документах (акті приймання-передачі від 10.04.2012 р.) суд попередньої інстанції встановив, що проведення експертизи щодо печатки є неможливим у зв'язку з її знищенням у 2007 році, що підтверджується наданими позивачем документами.

Тобто, у строк, зазначений у договорі -10 квітня 2012 р. - підпис уповноваженої особи товариства ТД «МИР» не міг скріплюватися печаткою, відбиток якої містить договір № 10/04/12-1 та акт приймання-передачі від 10.04.2012 р.

Слід також звернути увагу на той факт, що у зазначений у договорі оренди період часу користування майном - з 10.04.2012 р. до 10.09.2013 р. - перелічена у акті -приймання-передачі сільгосптехніка фактично знаходилася у орендному користуванні інших осіб, що підтверджується наданими позивачем копіями відповідних договорів.

Відповідач цих доводів не спростував, не надав пояснень щодо передачі товариству «ТД «МИР» свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (експлуатація без наявності якого є неможливою) та яким чином відбулося повернення транспортних засобів (або неповернення) із користування по закінченню строку, зазначеному в договорі № 10/04/12-1 від 10.04.2012 р.

Розглядаючи вимоги позивача про визнання спірного договору оренди недійсним з підстави підписання його з боку ТОВ «ТД «МИР» неуповноваженою на це особою, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правові підстави визнання недійсним правочину регулюються чинним Цивільним кодексом України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину недійсним та за наявності доведення позивачем такої обставини такі правочини можуть бути визнані судом недійсними.

В постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, то порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Системний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства та обставин справи дає підстави колегії суддів дійти висновку, що договір оренди сільськогосподарської техніки №10/04/12-1 від 10.04.2012 р. підписаний неуповноваженою особою, а тому на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені матеріалами справи, тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає рішення господарського суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду господарського суду Запорізької області від 07 серпня 2014 року у справі №908/3463/13 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 07.11.2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.