Постанова № 41265486, 07.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Справа № 908/2160/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

сторони не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-експериментальний механічний завод», м. Запоріжжя (вх. № 2765 З/2-6) на рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2014р. у справі № 908/2160/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заводу підйомних машин та металоконструкцій», м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-експериментальний механічний завод», м. Запоріжжя

про стягнення 9525,57 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.08.2014р. у справі №908/2160/14 (суддя Носівець В.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 7377,00 грн. основного боргу, 977,38 грн. пені, 176,62 грн. 3% річних, 994,57 грн. втрат від інфляції, 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідач з рішенням господарського суду Запорізької області від 13.08.2014р. у справі № 908/2160/14 не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга відповідача мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що справа була розглянута за відсутності його представника, направити якого підприємство відповідача не мало можливості, у зв'язку з чим ТОВ «ДЕМЗ» було позбавлене можливості надати до суду відзив на позовну заяву, що призвело до неповного з`ясування всіх обставин справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.10.2014р.

09.10.2014р. від позивача електронною поштою та факсограмою надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №8788, №8789), в якому він просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-експериментальний механічний завод» відхилити, рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2014р. залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду 09.10.2014р. розгляд справи відкладено на 04.11.2014р.

30.10.2014р. факсограмою (№369) та електронною поштою (№856) від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання представник апелянта не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується повернутим на адресу апеляційного суду повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення ухвали апеляційного суду уповноваженим представником відповідача.

Враховуючи належне повідомлення сторін та достатність матеріалів справи для повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, а також те, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором підряду №520 від 08.07.2013р.

Відповідно до п. 1.1 цього договору, підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту та поставці обладнання, а замовник - на умовах цього договору оплатити та прийняти виконані роботи та обладнання: перелік необхідних робіт по ремонту та поставці обладнання зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.2 передбачено, що після виконання всіх робіт згідно з відповідною специфікацією за цим договором, підрядник складає та передає замовнику для підписання двосторонній акт приймання виконаних робіт. Замовник зобов'язується підписати вищезазначений акт протягом 10-ти робочих днів або в той же строк надати мотивовану відмову зі списком недоліків/невідповідностей/необхідних доопрацювань.

Вартість робіт визначається сторонами цього договору на підставі договірної ціни та об'ємів виконаних робіт та фіксується у відповідній специфікації.

Згідно з п. 3.2 договору розрахунок за цим договором здійснюється у два етапи: перший етап - 50% (авансовий платіж) від суми відповідної специфікації, після пред'явлення рахунку протягом 5 банківських днів; другий етап - остаточний платіж 50% протягом 5 банківських днів після підписання двостороннього акту приймання виконаних робіт, який зазначений у п. 1.2 цього договору.

Пунктом 4.1 сторони узгодили, що строки виконання робіт і/або поставки обладнання зазначені в специфікаціях, яка є невід`ємною частиною цього договору. Строк виконання починається з моменту сплати першого етапу (авансового платежу), вказаного у п. 3.2, з правом дострокового виконання робіт.

09.07.2013 р. сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору підряду № 520 від 08.07.2013 р., якою договір доповнили пунктом 5.1.4.

На виконання п. 1.1 договору учасниками правочину були узгоджені специфікації № 1 на суму 3000,00 грн., № 2 на суму 23150,00 грн. та № 3 - 81508,00 грн., якими визначені обсяг робіт та строки їх виконання.

Об`єми робіт, передбачені специфікаціями №1, №2 були виконані Підрядником у повному обсязі та належним чином оплачені Замовником.

За специфікацією №3 свої зобов`язання з оплати робіт Замовник виконав лише частково та з порушенням строків, визначених договором.

Так, у відповідності до умов договору та специфікації № 3 до договору, позивач 12.12.2013р. виставив ТОВ «ДЕМЗ» рахунок-фактуру № СФ-0000121 для внесення авансового платежу на суму 40754,00 грн., з терміном оплати до 16.12.2013 р.

Замовник зобов'язання щодо строків внесення авансового платежу, передбачених пунктом 3.2 договору належним чином не виконав, сплатив 26.12.2013 р. - 20377,00 грн. та 11.01.2014 р. - 20377,00 грн.

За результатами виконання позивачем підрядних робіт, що визначені специфікацією №3 до договору підряду, сторонами 03.02.2014 р. складений та підписаний акт приймання-здавання виконаних робіт №1 на суму 81508,00 грн. Зауважень щодо якості та строку виконаних робіт з боку замовника не надходило.

Для остаточного розрахунку за виконанні позивачем роботи за специфікацією № 3 до договору підряду, останнім виставлений рахунок-фактура № СФ-0000002 від 27.01.2014 р. на суму 40754,00 грн.

Відповідач зобов'язання щодо оплати виконаних робіт в повному обсязі та встановлені договором строки не виконав, сплатив лише 14.02.2014 р. - 20377,00 грн., 26.02.2014 р. - 10000,00 грн., 19.06.2014 р. - 3000,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 7377,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялись листи та претензії (№ 5815 від 25.02.2014 р., № 5852 від 17.03.2014 р., № 5948 від 16.04.2014 р., № 6007 від 08.05.2014 р. (а.с.28,29, 31-34) з вимогою сплатити заборгованість за договором, докази отримання яких відповідачем підтверджені матеріалами справи. Проте, відповідач, у відповіді, визнаючи наявність заборгованості, посилався на скрутне фінансове становище та неможливість погасити заборгованість (а.с.30).

Враховуючи невиконання відповідачем умов договору підряду №520 від 08.07.2013р. та з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, визнав встановленим факт виконання позивачем робіт за договором та їх прийняття відповідачем, а враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати відповідачем виконаних робіт, визначив наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7377,00 грн.

З таким висновком погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

Статтями 626, 627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 837 ЦК України передбачено загальні положення щодо укладання договору підряду.

Зокрема, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч. 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до статті 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 525 цього кодексу не допускається одностороння відмова від зобов'язання.

Стаття 526 передбачає виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Керуючись частиною 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦКУ).

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правомірності заявленої до стягнення з 2-го відповідача суми основного боргу та наявності підстав для її стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-експериментальний механічний завод».

Враховуючи порушення відповідачем умов договору підряду від 08.07.2013р. №520, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог від 07.08.2014р. №0906/17/73, нараховано 3% річних в сумі 176,62 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 994,57 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суму інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд, на думку колегії суддів, правомірно послався на ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання повинно виконуватись належним чином, а законодавством встановлено обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у разі порушення умов договору.

Відповідно до пункту 8.2. договору сторони узгодили, що у випадку порушення Замовником строків оплати виконаних Підрядником робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,2% несвоєчасно сплаченої вартості робіт за кожен день прострочення.

Позивачем за порушення відповідачем умов договору №520, з урахуванням з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог від 07.08.2014р. №0906/17/73, заявлена до стягнення пеня за період з 27.12.2013р. по 13.08.2014р. у розмірі 977,38 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

На підставі наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає заявлену до стягнення позивачем суму пені обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача, як з такого, що порушив умови договору поставки №520.

Що стосується задоволення судом першої інстанції вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2000,00 грн. адвокатських послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір №2 від 12.06.2014р. про надання правової допомоги у господарських справах, відповідно до умов якого адвокат надає замовнику правову допомогу в господарській справі за позовом ТОВ «Завод підйомних машин та металоконструкцій» до ТОВ "Дослідно-експериментальний механічний завод" про стягнення боргу. На підтвердження наданих адвокатом послуг позивачем наданих рахунок-фактуру № 001 від 12.06.2014 р. на суму 2000,00 грн., платіжне доручення № 397 від 12.06.2014 р., згідно якого вказані кошти перераховані на розрахунковий рахунок адвокату ОСОБА_1, а також акт приймання-здавання наданих послуг від 16.06.2014 р. № 1 до договору від 12.06.2014 р. № 2.

Отже, господарським судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 2000,00 грн. адвокатських послуг.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, щодо розгляду справи за відсутності його представника, направити якого підприємство відповідача не мало можливості, у зв'язку з чим ТОВ «ДЕМЗ» було позбавлене можливості надати до суду відзив на позовну заяву, що призвело до неповного з`ясування всіх обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач про час та місце судового засідання судом першої інстанції повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України - ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.06.2014р., яка отримана відповідачем, про що свідчить повернуте на адресу господарського суду повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення ухвали господарського суду уповноваженим представником відповідача (а.с.38).

Крім того, згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18962292 від 08.07.2014 р. адреса товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-експериментальний механічний завод": 69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 20-В. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.

Пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2014р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», роз'яснено, що, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються нормами чинного законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи на підставі чого, рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/2160/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Крім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 608,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 330 від 26.08.2014р., долучене до апеляційної скарги (а.с. 98).

Відповідно п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 до Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 4 цієї норми передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи майновий характер даного спору (стягнення суми боргу), апелянтом за подання апеляційної скарги повинно бути сплачено 913,50 грн. судового збору.

На підставі наведеного та з урахуванням сплати апелянтом судового збору не в повному розмірі, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2014р. ТОВ «Дослідно-експериментальний механічний завод» зобов'язано надати докази доплати до державного бюджету України судового збору у розмірі 305,50 грн.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів доплати апелянтом судового збору у розмірі 305,50 грн., колегія суддів дійшла висновку про стягнення цієї суми з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2014р. по справі №908/2160/14 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-експериментальний механічний завод» (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 20-В, код ЄДРПОУ 01033326, р/р 26007205723 в ЗОТ АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Запоріжжя, МФО 313582) на користь державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача - 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача - 851011, рахунок отримувача - 31216206782003, код класифікації доходів бюджету - 22030001) 305,50 грн. (триста п`ять гривень 50 копійок) судового збору.

Повний текст постанови складено 07.11.2014 року.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель