Постанова № 41265480, 07.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа № 5023/5433/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

стягувач - Юдін А.Г.-директор (особисто) наказ №2 від 14.01.10 р.

боржник - Сафронов М.А. за довіреністю №18-49/1208 від 28.12.2013 р.

Танчик О.М. за довіреністю №18-49/1196 від 28.12.2013 р.

ТОВ "Імпрок"- Яковенко О.Г. за довіреністю б/н від 17.09.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (вх. №3353 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.10.14 по справі № 5023/5433/12

по заяві ТОВ "Імпрок" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5023/5433/12

за позовом ТОВ "Українська ферросплавна компанія", с. Затишшя, Харківська область

до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе" м. Суми

про стягнення 2 088 020,60 грн.

та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе", м. Суми

до ТОВ "Українська феросплавна компанія", с. Затишшя, Харківська область

про стягнення коштів та зобов'язання виконати умови договору

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.14 р. по справі № 5023/5433/12 (суддя Інте Т.В.) в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" про відкладення розгляду заяви - відмовлено. В задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" про витребування з Відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції матеріалів виконавчого провадження № ВП44555802 та виклик в судове засідання Державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Маландій Д.П. - відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрок" про заміну сторони правонаступником - задоволено. Здійснено заміну стягувача виконавчого провадження № 44555802 з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2013 року по справі №5023/5433/12 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська феросплавна компанія" (62406, Харківська область, Харківський район, с. Затишшя, вул. Харківська, б. 5, код в ЄДРПОУ 35350616) на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрок" (62406, Харківська область, Харківський район, с. Затишшя, вул. Харківська, 5-А, код ЄДРПОУ 37431508).

Приватне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" з ухвалою господарського суду Харківської області не погодилось, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить апеляційну скаргу задовольнити. Скасувати ухвалу господарського суду Харківської від 06.10.14 р. у справі № 5023/5433/12 про заміну сторони виконавчого провадження. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпрок" у задоволенні заяви про заміну заяви про зміну сторони виконавчого провадження. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпрок".

В якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали заявник посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 25, 43 ГПК України, ст.ст. 203, 216, 512, 514 ЦК України, оскільки вважає, що сторони договору про відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 р., не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично змінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладання цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена. Також, заявник вказує на наявність в даних правовідносинах умов для зарахування зустрічних однорідних вимог, передбачених ст. 601 ЦК України, зважаючи також на відсутність прямої заборони Законом України «Про виконавче провадження» на здійснення під час виконавчого провадження заліку зустрічних позовних вимог.

Крім того, заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з тим, що суд першої інстанції не забезпечив явку в судове засідання безпосередньо державного виконавця ВДВС Сумського МУЮ Маландія Д.П., а також скаржник вважає обов'язковою участь державного виконавця у засіданні суду при розгляді заяви про заміну вибулої сторони.

ТОВ "Імпрок" у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними заявником доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

ТОВ "Імпрок" стверджує, що при укладанні договору відступлення права вимоги за договором передавались зобов'язання, що виникли на підставі договору поставки № 3/325 та згідно рішення господарського суду. В підтвердження наведених доводів ТОВ "Імпрок" зазначає, що 26.09.2014 р. між ТОВ "Українська ферросплавна компанія" та ТОВ "Імпрок" було укладено додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 р., копію якої 14.10.2014 р. було направлено ПАТ "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе". При укладанні вказаної додаткової угоди сторони зокрема погодили, викласти п. 1.1 та п. 1.2 договору про відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 р. в редакції даної додаткової угоди, якою зокрема передбачено передачу право грошової вимоги до ПАТ "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", що виникло на підставі договору поставки № 3/325 від 25.05.2011 р., укладеного між зазначеними підприємствами, та право грошової вимоги виконання зобов'язань, що виникли на підставі вказаного договору поставки. Вказана додаткова угода не була надана до суду першої інстанції, оскільки, як стверджує ТОВ "Імпрок", її копія була передана директором ТОВ "Імпрок" представнику товариства 07.10.2014 р., що підтверджується актом приймання-передачі від 07.10.2014 р. Таким чином, ТОВ "Імпрок" вважає, що виходячи із змісту договору про відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 р. до додаткової угоди № 1 до нього, сторонами по вказаному договору є первісний кредитор та новий кредитор, а не первісний стягував та новий стягував, його предмет є уступка права вимоги, що виникло на підставі договору поставки № 3/325 від 25.05.2011 р. та право грошової вимоги виконання зобов'язань, що виникли на підставі вказаного договору поставки. Також, ТОВ "Імпрок" зазначає про нікчемність одностороннього заліку зустрічних однорідних вимог, оскільки вважає, що він суперечить вимогам ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 603 ЦК України, посилаючись при цьому на те, що зарахування проводилось, коли вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора.

ТОВ "Українська феросплавна компанія" відзив на апеляційну скаргу не надало, в судовому засіданні його представник з наведеними скаржником доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та доказів по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе", виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2013 р. по справі № 5023/5433/12 було частково задоволено первісний позов, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська феросплавна компанія" основний борг за договором поставки № 3/235 від 25.05.2011 року в сумі 1813363,98 грн., пеню в сумі 90932,78 грн., 3% річних в сумі 33096,44 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 40707,25 грн. Зустрічний позов задоволено, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська феросплавна компанія" виконати умови договору поставки № 3/235 від 25.05.2011 року та здійснити на адресу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" поставку товару, передбаченого специфікацією № 1 договору поставки № 3/235 від 25.05.2011 року на суму 408268,91 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська феросплавна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" неустойку за прострочення поставки продукції в сумі 279243,24 грн., 225582,60 грн. попередньої плати та витрати по сплаті судового збору в сумі 12228,91 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. прийнято відмови ТОВ "Українська феросплавна компанія" та ПАТ "Сумське НВО ім. Фрунзе" від апеляційних скарг на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2013 р. по справі № 5023/5433/12, апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Українська феросплавна компанія" та ПАТ "Сумське НВО ім. Фрунзе" на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2013 р. по справі № 5023/5433/12 припинено.

На виконання вказаного рішення 30.10.13 р., були видані відповідні накази.

За заявою позивача - ТОВ "Українська ферросплавна компанія" Державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управляння юстиції Маландій Д.П. винесено постанову від 20.08.2014 року про відкриття виконавчого провадження № 44555802 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 30.10.2013 року, виданого у справі № 5023/5433/12, про у стягнення з ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" на користь ТОВ «Українська феросплавна компанія» основного боргу за договором поставки № 3/235 від 25.05.2011 року в сумі 1813363,98 грн., пені в сумі 90932,78 грн., 3% річних в сумі 33096,44 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 40707,25 грн.

23.09.14 року ТОВ "Імпрок" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою (вх. № 33095) про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просить суд здійснити заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2013 року по справі №5023/5433/12 в межах всієї суми 1978100,45 грн., а саме: замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" на стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпрок".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2014 року задоволено заяву ТОВ "Імпрок" про заміну сторони у виконавчому провадженні № 44555802, та здійснено заміну стягувача виконавчого провадження № 44555802 з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2013 року по справі №5023/5433/12 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська феросплавна компанія" на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрок".

Свої висновки про заміну стягувача виконавчого провадження на його правонаступника за договором відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 р. суд першої інстанції мотивував вимогами ч.1 ст. 25 ГПК, ст. 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", та зазначив, що заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Крім того, надаючи правову оцінку доводам боржника про виконання судового рішення по справі № 5023/5433/12 у зв'язку з направленням 01.10.14 р. ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на адресу ТОВ "Українська ферросплавна компанія" заяви про залік зустрічних однорідних вимог № 18-7/1861 від 30.09.14 р., суд першої інстанції на підставі ст.ст. 601-603 Цивільного кодексу України, вимог Закону України «Про виконавче провадження» прийшов до висновку, що угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинена на стадії виконання судового рішення, може бути підставою для укладення стягувачем і боржником мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, яка, у разі затвердження її судом, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Так, звертаючись до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, ТОВ "Імпрок" послалося на договір відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 року, що укладено між позивачем у справі - ТОВ "Українська ферросплавна компанія" (первісний кредитор) та ТОВ "Імпрок" (новий кредитор).

За умовами п. 1.1 стягувач (первісний кредитор) передає належне йому право грошової вимоги до Публічного акціонерного товариства "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" (згідно рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2013 року по справі №5023/5433/12 та наказу господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року по справі №5023/5433/12 (далі - наказ) в межах всієї суми, що підлягає стягненню з ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе", а саме: основний борг за договором поставки № 3/325 від 25.05.11 р. в сумі 1813363,98 грн., пеня в сумі 90932,78грн., 3% річних в сумі 33096,44 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 40707,25 грн. (всього коштів у розмірі - 1978100,45 грн.), а ТОВ "Імпрок" (заявник, новий кредитор) приймає право вимоги в розмірі 1978100,45грн., що належне ТОВ «Українська ферросплавна компанія» на підставі рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2013 року та наказу господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року по справі №5023/5433/12.

Відповідно до п.1.2 договору відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 року, заявник стає кредитором ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" в межах суми 1978100,45 грн. за рішенням господарського суду Харківської області від 15 серпня 2013 року по справі №5023/5433/12 про стягнення з ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" коштів.

Згідно з п. 1.3 договору відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 року, за цим договором заявник одержує право замість стягувача вимагати від боржника оплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цього договору, тобто в сумі 1978100,45 грн., що у відповідності до п. 1.1 договору відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 року включає в себе основний борг за договором поставки № 3/235 від 25.05.2011 року в сумі 1813363,98 грн., пеню в сумі 90932,78 грн., 3% річних в сумі 33096,44 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 40707,25 грн

Отже, виходячи зі змісту договору відступлення права вимоги, його предметом є уступка права вимоги за рішенням господарського суду Харківської області від 15 серпня 2013 року в справі N 5023/5433/12, за яким з боржника стягнуто не лише сума заборгованості за договором поставки № 3/235 від 25.05.2011, укладеного між ТОВ "Українська ферросплавна компанія" та ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»", а також судові витрати.

Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Однак, статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, передатися можуть лише такі права, які кредитор набув внаслідок укладення певного правочину.

В свою чергу, відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Отже, при укладенні договору відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 року сторони, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України в постанові від 19.08.2014 р. у справі № 923/945/13.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що в силу ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що після вступу в законну силу рішення суду зі спору, предметом якого є стягнення заборгованості за договором поставки № 3/235 від 25.05.2011 р., укладеного між ТОВ "Імпрок" та ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»", цивільно-правові відносини між сторонами припинилися та виникли нові, засновані на державному примусі, тобто у боржника виникло зобов'язання з виконання судового рішення та право стягувача на звернення до органів державної виконавчої служби.

Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів приймає до уваги висновки викладені Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 р. (справа № 6-122 цс 13), в якій судом зазначено, що виходячи із змісту ч.1 ст. 25 ГПК, ст. 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Проте, укладаючи спірний правочин, ТОВ "Імпрок" та ТОВ "Українська ферросплавна компанія", не замінюючи кредитора у зобов'язанні, замінили стягувача на стадії виконання судового рішення. Втім, уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Слід зазначити, що вказане відповідає позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України у справі № 64/185-10 від 01.03.2011 р., № 923/945/13 від 25.09.2014 р.

Посилання ТОВ "Імпрок" на додаткову угоду № 1 від 26.09.2014 р. до договору про відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 р., як на підставу того, що при укладанні договору відступлення права вимоги передавались зобов'язання, що виникли на підставі договору поставки № 3/325 від 25.05.2011 р. та згідно рішення господарського суду, а сторонами по вказаному договору є первісний кредитор та новий кредитор, а не первісний стягувач та новий стягувач, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Як зазначає ТОВ "Імпрок" та підтверджується матеріалами справи, вказана додаткова угода не була надана до суду першої інстанції, оскільки, як стверджує ТОВ "Імпрок", її копія була передана директором ТОВ "Імпрок" представнику товариства 07.10.2014 р., що підтверджується актом приймання-передачі від 07.10.2014 р.

Крім того, копія додаткової угоди № 1 до договору про відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 р. була направлена на адресу ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»" 14.10.2014 р., що підтверджується фіскальним чеком.

Згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Слід зазначити, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ані ТОВ "Імпрок", ані ТОВ «Українська ферросплавна компанія» не посилалися на обставини щодо укладання додаткової угоди № 1 до договору про відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 р., а вимоги заяви ТОВ "Імпрок" про заміну вибулої сторони ґрунтуються саме на укладеному між ТОВ «Українська ферросплавна компанія» та ТОВ "Імпрок" договорі про відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 р., яка задоволена судом першої інстанції, зважаючи на можливість уступки права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди.

Таким чином, додаткова угода, на яку посилається заявник, не була підставою викладених в заяві вимог та предметом судового розгляду, оскільки про її існування заявник повідомив вже після винесення судом першої інстанції ухвали від 06.10.2014 р. про заміну сторони виконавчого провадження.

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В даному випадку, ТОВ "Імпрок" був не позбавлений права та можливості надати до суду першої інстанції додаткову угоду № 1 від 26.09.2014 р. до договору про відступлення права вимоги № 1 від 15.09.2014 р. під час розгляду заяви про заміну сторони правонаступником, або надати до суду свої пояснення щодо укладання вказаної додаткової угоди. Тому факт її передання представнику ТОВ "Імпрок" за актом приймання-передачі від 07.10.2014 р. не може вважатися поважною причиною, яка свідчить про неможливість її подання до суду з причин, що не залежали від заявника.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України, ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» заявою № 18-7/1861 від 30.09.14 р. здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 175-176, т.4).

Надаючи правову оцінку вказаній обставині, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 601-603 Цивільного кодексу України, вимог Закону України «Про виконавче провадження» прийшов до висновку, що угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинена на стадії виконання судового рішення, може бути підставою для укладення стягувачем і боржником мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, яка, у разі затвердження її судом, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

На думку колегії суддів, такий висновок суду першої інстанції не узгоджується з вимогами діючого законодавства.

Так, згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст. 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з приписів ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", регулювання правовідносин у сфері виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом, а здійснюється "на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону, та інших законів…", добровільне виконання може здійснюватись у будь-який, передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Статтею 601 ЦК України встановлено такий спосіб припинення зобов'язання як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому, відповідно до вимог ст. 601 ЦК України, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, це означає, що сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); зрілість вимог - необхідно щоб термін виконання зобов'язань вже настав, або був визначений моментом запитання, чи що б термін не був указаний взагалі, тобто виконання можна вимагати в будь-якій момент; ясність вимог.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, для якого достатньо заяви однієї сторони. За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.

Згідно із статтею 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виконання судових рішень, згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", здійснюється на підставах та у спосіб, визначених цим законом та іншими законами та нормативно-правовими актами. Зазначений закон не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних вимог. Добровільне виконання може здійснюватись у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Стаття 602 ЦК України, якою передбачені випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, також не містить обмежень щодо такого зарахування на стадії виконання судових рішень.

Слід зазначити, що такі висновки викладені Верховним Судом України в постанові від 09.12.2008 р. у справі N 37/638.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що при наявності умов для зарахуванням зустрічних однорідних вимог, передбачених ст. 601 ЦК України та за відсутності випадків недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені статтею 602 ЦК України, а також за відсутності прямої заборони Законом України "Про виконавче провадження" на здійснення під час виконавчого провадження заліку зустрічних однорідних вимог, зарахування на стадії виконання судового рішення є можливим.

Вказане також відповідає позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2014 р. у справі № 922/3683/13.

Враховуючи викладене, дослідивши зміст заяви ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» № 18-7/1861 від 30.09.14 р. про залік зустрічних однорідних вимог, колегія суддів вважає, що вона відповідає вимогам ст. ст. 601, 602 Цивільного кодексу України та вимогам ст. 1, 23, 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Апеляційним судом також встановлено, що вчинення боржником правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося після набуття рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2013 р. по справі № 5023/5433/12 законної сили, після видачі судом наказу на його виконання.

Посилання ТОВ "Імпрок" на нікчемність одностороннього заліку зустрічних однорідних вимог у відповідності до ч. 2 ст. 603 Цивільного кодексу України, в зв'язку з тим, що зарахування проводилось, коли вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки залік однорідних вимог здійснено ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» відносно ТОВ "Українська ферросплавна компанія", який є стягувачем у даній справі та на виконання рішення суду. Отже сам факт направлення на адресу ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» повідомлення про укладення договору від 15.09.2014 р. про відступлення права вимоги № 1 не може вважатися підставою для визнання нікчемним заліку зустрічних однорідних вимог, оскільки заміна сторони на стадії виконавчого провадження може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів.

Отже, враховуючи такі встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що обов'язок ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» сплатити на користь ТОВ «Українська феросплавна компанія» основного боргу за договором поставки № 3/235 від 25.05.2011 року в сумі 1813363,98 грн., пені в сумі 90932,78 грн., 3% річних в сумі 33096,44 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 40707,25 грн., а всього на суму 1978100,45 грн., встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2013 року у справі № 5023/5433/13, є припиненим в зв'язку з наявністю умов для зарахуванням зустрічних однорідних вимог, передбачених ст. 601 ЦК України та за відсутності випадків недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені статтею 602 ЦК України, а також за відсутності прямої заборони Законом України "Про виконавче провадження" на здійснення під час виконавчого провадження заліку зустрічних однорідних вимог.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрок" про заміну сторони виконавчого провадження № 44555802 з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2013 року по справі №5023/5433/12 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська феросплавна компанія" (62406, Харківська область, Харківський район, с. Затишшя, вул. Харківська, б. 5, код в ЄДРПОУ 35350616) на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрок" (62406, Харківська область, Харківський район, с. Затишшя, вул. Харківська, 5-А, код ЄДРПОУ 37431508), та скасування ухвали господарського суду Харківської області від 06.10.14 р. у справі № 5023/5433/12.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з тим, що суд першої інстанції не забезпечив явку в судове засідання безпосередньо державного виконавця ВДВС Сумського МУЮ Маландія Д.П., а також щодо обов'язкової участь державного виконавця у засіданні суду при розгляді заяви про заміну вибулої сторони, колегією суддів відхиляються за їх безпідставністю.

Керуючись статтями ст.ст. 25, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.10.14 по справі № 5023/5433/12 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрок" про заміну сторони виконавчого провадження № 44555802 з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2013 року по справі №5023/5433/12 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська феросплавна компанія" (62406, Харківська область, Харківський район, с. Затишшя, вул. Харківська, б. 5, код в ЄДРПОУ 35350616) на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрок" (62406, Харківська область, Харківський район, с. Затишшя, вул. Харківська, 5-А, код ЄДРПОУ 37431508) відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 06 листопада 2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.