Ухвала суду № 41261842, 03.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/4172/14-ц 03.11.2014 03.11.2014 03.11.2014

Провадження №22-ц/784/2921/14

Провадження №22-ц /784/2921/14 Суддя першої інстанції Вуїв О.В.

Суддя - доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

з секретарем судового засідання Шпонарською О.Ю.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ухвалу судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 вересня 2014 року, постановлену за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») пред'явило зазначений позов до ОСОБА_2, який обґрунтувало наступним.

17 вересня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 3 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник свої зобов'язання за вказаним договором виконувала неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яка станом на 19 серпня 2014 року, складала 10 399 грн. 16 коп., позивач просив позов задовольнити й стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати у справі в розмірі 243 грн. 60 коп.

Ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 вересня 2014 року, з підстав невідповідності вимогам ст.119 ЦПК України позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху.

Одночасно, позивачу запропоновано у визначений в ухвалі строк, виправити недоліки позовної заяви.

Пославшись на невиконання ПАТ КБ «ПриватБанк» вимог, викладених у попередній ухвалі, наступною ухвалою судді від 24 вересня 2014 року позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» визнана неподаною та повернута позивачу на підставі ч.2 ст.121 ЦПК України.

ПАТ КБ «ПриватБанк» подало на вказану ухвалу судді апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення суддею норм процесуального законодавства, просить скасувати ухвалу та передати справу до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Залишаючи позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» без руху та надаючи банку строк для усунення недоліків, міськрайонний суду виходив з того, що по ній не може бути відкрито провадження, оскільки вона не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що і у визначений ним строк, позивач не усунув зазначені недоліки, а це позбавляє його можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі та вирішити справу по суті.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, вважає висновок міськрайонного суду щодо процесуальної долі позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» помилковим, необґрунтованим і незаконним, виходячи з наступного.

За Конституцією України, ст.27 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ст.ст.4,510 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не виконав вимог процесуального права й порушив право юридичної особи на захист її інтересів, з огляду на наступне.

Пред'явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Стаття 119 ЦПК України передбачає перелік вимог, яким повинна відповідати позовна заява (заява), а саме: вона повинна містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; ціну позову щодо вимог майнового характеру, чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з зазначенням доказів, що підтверджують кожну обставину, а також повинні додаватися документи, що підтверджують сплату судового збору.

Відповідно до ст.120 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що до неї додаються, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

При цьому кількісний та якісний склад документів, відповідно до принципу диспозитивності, позивач визначає сам.

Виключенням з цього правила є лише пряме зазначення закону, щодо обов'язковості надання певних документів. Іншого законодавець не встановив і вимоги суду, про надання документів, які, як на його думку, повинні бути у справі, не можна вважати законними.

Відсутність певних доказів, наявність яких суд вважав би за необхідне, або неналежна їх якість, можуть бути підставою для відмови у позові або їх несприйнятті як доказу при їх правовій оцінці.

Зі змісту ст.ст.119-121 ЦПК України вбачається, що позовна заява може бути визнана неподаною і повернута, у разі, якщо вона подана без додержання вимог, передбачених ст.119 ЦПК України та не оплачена судовим збором, а позивач на вимогу судді і у встановлений законом строк, не усунув недоліків позовної заяви, або не сплатив необхідних судових витрат.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

Залишаючи позовну заяву без руху, а потім повертаючи її позивачу, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області тлумачив положення ст.119 ЦПК України розширено, наслідком чого стали його безпідставні та необґрунтовані вимоги щодо необхідності усунення недоліків у позовній заяві, в той час як такі недоліки, навіть за умови їх наявності, не могли тягнути такого правового наслідку, у зв'язку з чим вчинив процесуальну дію, яку, за виписаних обставин, він не повинен був вчиняти.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції» роз'яснено що, якщо заява не відповідає вимогам ст.ст.119,120 ЦПК України або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог ст.121 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Разом з тим, вищевказана позовна заява містила усі необхідні відомості про права та обов'язки сторін й вимоги про здійснення судом певних дій із зазначенням способу судового захисту інтересів.

Зокрема, як вбачається із змісту позову, позивач сформулював та зазначив обставини, якими обґрунтовує свої вимоги та розрахунок заборгованості за кредитним договором. Інші обставини, які необхідні були суду, повинні були встановлюватися і досліджуватися у судовому засіданні, в тому числі і щодо стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 24% річних замість 42% річних, а також щодо узгодження між сторонами внесення відповідачем щомісячної плати за користування кредитом (комісії) та її розміру.

За такого, вказані судом недоліки не є такими недоліками позовної заяви, які би перешкоджали суду відкрити провадження у справі і розпочати його розгляд.

До того ж, подання доказів (у тому числі і розрахунок заборгованості за кредитним договором та її складових), їх оцінка та обґрунтування позовних вимог можливі на наступних стадіях цивільного процесу.

Отже, викладені в ухвалі судді від 02 вересня 2014 року недоліки позову не свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст.119,120 ЦПК України.

Враховуючи викладене, визнати законною та обґрунтованою оскаржувану ухвалу судді не можна, тому вона підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України з направленням матеріалів справи до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі у відповідності до закону.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Ухвалу судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 вересня 2014 року скасувати, а позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з доданими до неї документами направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у цивільній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: