Рішення № 41261836, 03.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4412/13-ц 03.11.2014 03.11.2014 03.11.2014

Провадження №22-ц/784/2372/14

Провадження №22-ц/784/2372/14 Суддя суду першої інстанції Павлова Ж.П.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

03 листопада 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Шпонарською О.Ю.,

за участі: представника позивача Поліщука А.М.,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на заочне рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 жовтня 2013 року, ухваленого за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначав, що 09 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк»), який 28 листопада 2012 року відступив право грошової вимоги товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а останнє за аналогічним договором від тієї ж дати відступило позивачу набуті у публічного акціонерного товариства «Сведбанк» права вимоги до ОСОБА_4.) та позичальником ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №1401/0408/71-005, за яким банк надав відповідачу грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 31 000 доларів США строком до 08 квітня 2038 року зі сплатою 12.5% на річних.

В порядку забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 09 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та позичальником був укладений іпотечний договір, за яким остання передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що відповідач порушує кредитні зобов'язання та станом на 09 березня 2013 року має заборгованість в загальному розмірі 492 337 грн. 62 коп., позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 жовтня 2013 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського округу ОСОБА_6 09 квітня 2008 року за №344, шляхом проведення прилюдних торгів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1401/0408/71-005 від 09 квітня 2008 року, яка станом на 09 березня 2013 року складає 492 337 грн. 62 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 245 940 грн. 37 коп., заборгованість за процентами - 104 614 грн. 46 коп., пеня - 141 782 грн. 79 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 липня 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд вищевказаного заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права, просила заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеним факт невиконаних грошових зобов'язань за кредитним договором боржником, розмір заборгованості та підстави відповідальності, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом першої інстанції, водночас вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який набрав чинності 07 червня 2014 року), згідно з яким предмет іпотеки не може бути примусово стягнутий (відчужений без згоди власника) та при цьому наявні всі умови для застосування зазначеного Закону України.

Так, в силу ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із договорів та інших правочинів, зміст яких, відповідно до ст.ст.203-204,215 ЦК України, не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; вони вчинені у формі, встановленій законом, особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, за їх вільного волевиявлення і відповідно до їх внутрішньої волі і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках робить договір (правочин) нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність (у повному обсязі або окремої його частини) за судовим рішенням.

Якщо недійсність договору прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним - то він є правомірним і підлягає виконанню сторонами.

Одночасно слід зазначити, що договір є підставою виникнення договірного зобов'язання - під яким, відповідно до ст.509 ЦК України, слід розуміти правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст.525-526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов зобов'язання і вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно застосовуваними вимогами. Принцип належного виконання припускає, що зобов'язання має бути виконане належними суб'єктами, в належному місці, в належний час, належним предметом і належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під порушенням зобов'язання слід розуміти такий протиправний вплив з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення чи взагалі ліквідації. Порушенням зобов'язання є його невиконання і неналежне виконання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, або не утримуються від певних дій, хоча за змістом зобов'язання могли утримуватися від їх вчинення.

Порушення зобов'язань, які виникають із договорів, тягне за собою правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України, або такий різновид цивільно-правових санкцій, які передбачені, зокрема, ст.33 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року (далі - Закон, в редакції, який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.33 вищевказаного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Вказані положення не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається та місцевим судом встановлено, що 09 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_4 укладено у простій письмовій формі кредитний договір за №1401/0408/71-005, згідно якого остання отримала грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 31 000 доларів США строком до 08 квітня 2038 року зі сплатою 12.5 % річних, в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у терміни, передбачені договором.

За умовами договору, кредитні кошти призначались для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між ним та ОСОБА_7 з метою придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_1

З метою забезпечення належне виконання кредитного договору, 09 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за яким остання передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, оціночною вартістю 156 550 грн. (а.с.12-13).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу за №15, за яким останньому за плату було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_4 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №1401/0408/71-005 від 09 квітня 2008 року (а.с.30-32).

В цей же день за аналогічним договором ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» за плату відступило позивачу набуті у ПАТ «Сведбанк» права вимоги до ОСОБА_4 (а.с.33-42).

Звертаючись з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач посилався на те, що позичальник має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 09 березня 2013 року становить 492 337 грн. 62 коп., у тому числі: 245 940 грн. 37 коп. - заборгованість по кредиту, 104 614 грн. 46 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 141 782 грн. 79 коп. - пеня.

Повідомлення ТОВ «Кредитні ініціативи» з вимогою сплатити борг відповідач проігнорувала у зв'язку з чим позивач пред'явив зазначений позов, вибравши на захист своїх прав та і інтересів названий спосіб, а саме, звернення стягнення на квартиру, яка передана в іпотеку банку.

При цьому, виписані обставини - давали позивачеві право привести у дію механізм дії зазначених статей і ставити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а суду, відповідно до положень ст.ст.525-526, 546, 553-554, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку» - підстави для вирішення цих вимог.

Проте, на теперішній час, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно якого протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Вказаний закон прийнято з метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов'язання за договорами споживчого кредиту в іноземній валюті (валютних кредитів), укладеними з фінансовими установами та банками України шляхом встановлення порядку і умов конвертації зобов'язань за кредитними договорами в іноземній валюті в національну валюту України.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У ч.1 ст.304 ЦПК України визначено, що справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів виходить з того, що з 07 червня 2014 року набрав чинності вищевказаний Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», нормами якого встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку».

Отже, оскільки на час перегляду справи у суді апеляційної інстанції вказаний закон є чинним та з врахуванням норми про дію цивільного закону у часі, для застосування положень названого закону є усі необхідні умови, так як, квартира АДРЕСА_1 що виступає як забезпечення зобов'язань позичальника за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання останнього та загальна площа такої квартири не перевищує 140 кв. метрів.

За таких обставин, заочне рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 жовтня 2013 року підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Керуючись ст.ст.307,309,313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: