Рішення № 4125987, 15.05.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.09р.

Справа № 33/105-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор", м. Дніпропетровськ

до акціонерного товариства відкритого типу "Концерн "Весна", м. Дніпропетровськ

про стягнення 46 998 грн. 97 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Хозяїнов В.В., довіреність б/н від 02.03.2009 року

Від відповідача: Півень Л.С., довіреність № 5 від 04.01.2009 року; Віденко Р.А., довіреність № 3 від 04.01.2009 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фактор” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства відкритого типу „Концерн „Весна” про стягнення 44 497 грн. 36 коп. –основного боргу по договору підряду № 782 від 11.07.2005 року, 2 223 грн. 65 коп. –пені, 277 грн. 96 коп. –3% річних, та витрати по справі.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2009 року та 08.04.2009 року розгляд справи відкладався.

Ухвалою голови господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2009 року строк вирішення спору у справі № 33 /105-09 було продовжено до 08.05.2009 року.

По справі № 33/105-09 оголошувалась перерва з 21.04.2009 р. до 28.04.2009 р., з 28.04.2009 р. до 12.05.2009 р.

В судове засідання 12.05.2009 року з’явилися представники сторін. Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2009 року, у відзиві на позовну заяву від 30.03.2009 року та у додаткових запереченнях на позовну заяву від 14.04.2009 року позовні вимоги ТОВ „Фактор” не визнає, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що між сторонами не існує предмету спору, оскільки позивачем не пред’являлися відповідачу рахунки відповідно до умов договору та грошові зобов’язання між сторонами відповідач вважає припиненими на підставі зарахування однорідних зустрічних вимог.

У судовому засіданні 12.05.2009 року за згодою представників позивача та відповідача оголошена вступна та резолютивна частини судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача, відповідача, оцінивши докази в сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ :

11.07.2005 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір № 782 (далі –Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору замовник поручає, а підрядник приймає на себе зобов’язання виконати ремонтні роботи в приміщеннях №№ 101-108 корпусу № 27 по вул. Молодо гвардійській, 6 у відповідності з „Технічним завданням” (Додаток № 1) (далі –Роботи), а замовник прийняти та оплатити їх у відповідності з умовами та в строки, визначені даним Договором.

Відповідно до пункту 2.1. Договору підрядник зобов’язується виконати та здати замовнику по акту здачі-приймання виконані роботи в строк –15.10.2005 року.

Відповідно до пункту 3.2. Договору замовник проводить розрахунок за виконані роботи в загальній сумі, яка дорівнює вартість виконаних та прийнятих замовником по акту здачі-приймання робіт в наступному порядку: щомісячно, до 28 числа (рівними частинами на протязі 19 місяців) на підставі наданих підрядником рахунків та підписаного сторонами акту здачі-приймання та протоколу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника платіжними дорученнями.

25.06.2008 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі № 8/33-08 за позовом ТОВ „Фактор” до АТВТ „Концерн „Весна” про стягнення 166 865 грн. 15 коп. скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2008 року та задоволено позов частково: стягнуто з АТВТ „Концерн „Весна” на користь ТОВ „Фактор” борг в розмірі 501 грн. 49 коп. Вказана постанова набрала законної сили з 25.06.2008 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2008 року встановлено наступне:

„За Актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005 року, позивач ТОВ „Фактор” передав, а відповідач АТВТ „Концерн „весна” прийняв виконані роботи на загальну суму 333 655, 27 грн.

Позивачем ТОВ „Фактор” виставлені рахунки-фактури на оплату виконаних робіт.

Відповідачем –АТВТ „Концерн „Весна” здійснено часткову оплату виконаних підрядних робіт в загальній сумі 69 739 грн. 59 коп.

Відповідно до пп. 5.5.1 –5.5.4 договору від 11.07.2005 року № 782 підрядник несе відповідальність за якість виконаних робіт. Гарантійний строк встановлюється протягом одного року після підписання акту приймання передачі робіт. При виявленні дефектів у виконаних роботах в гарантійний період замовник направляє підряднику письмове повідомлення. Акт про наявність дефектів складається представниками обох сторін та є документом для усунення виявлених дефектів підрядником за свій рахунок в узгоджений сторонами строк, але не більше одного місяця з моменту повідомлення підрядника про виявлені дефекти.

Відповідно до вказаного акту, з метою виконання прийнятих на себе гарантійних зобов’язань за договором, позивач –ТОВ „Фактор” гарантував усунення виявлених дефектів в строк до 25 квітня 2006 року. Крім цього, сторони дійшли згоди, що прийняті АТВТ „Концерн „Весна” зобов’язання по здійсненню розрахунків за виконані роботи (згідно п. 3.2. договору від 11.07.2005 року № 782) призупиняються до моменту повного усунення ТОВ „Фактор” всіх дефектів, зазначених у вказаному акті, або оплати ТОВ „Фактор” АТВТ „Концерн „Весна” вартості усунення дефектів.

Отже, актом від 07 квітня 2006 року сторонами було змінено умови договору від 11 липня 2005 року № 782 щодо порядку та строків розрахунків за виконані підрядні роботи (ст. ст. 651, 654 ЦК України).

Вищевказані факти встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2006 року у справі № 7/300-06 за позовом ТОВ „Фактор” до АТВТ „Концерн „Весна” про стягнення 70 241,08 грн. та за зустрічним позовом про відшкодування збитків в сумі 97 050,53 грн., залишеним без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року та Вищого господарського суду України від 05 червня 2007 року і, відповідно, до ч. 2 ст. 35 ГПК України вважаються доведеними.

Таким чином, з 07 квітня 2006 року зобов’язання відповідача АТВТ „Концерн „Весна” щодо здійснення розрахунків перед ТОВ „Фактор” за виконані роботи були призупинені.

Згідно матеріалів справи, позивач –ТОВ „Фактор” дефекти, зазначені в акті від 07 квітня 2006 року, самостійно не усунув.

Відповідачем АТВТ „Концерн „Весна” 03 липня 2006 року було укладено з ПП „Долина” договір № 03/7 на виконання ремонтних робіт в приміщеннях №№ 101-108 корпусу № 27 по вул. Молодо гвардійській, 6 в м. Дніпропетровську по усуненню дефектів, виявлених в період гарантійного строку в підрядних роботах за договором виконання підрядних робіт на підставі акту від 07 квітня 2006 року. Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2006 року АТВТ „Концерн „Весна” оплатив вказані роботи в сумі 97 050 грн. 53 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2008 року позивач –ТОВ „Фактор” направив на адресу відповідача –АТВТ „Концерн „Весна” лист від 18 березня 2008 року вих. № 18/03-08 про зарахування зустрічних вимог та заяву (акт) про припинення грошового зобов’язання зарахуванням від 18 березня 2008 року, на підставі яких сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за договором виконання підрядних робіт від 11 липня 2005 року № 782 на суму 97 050 грн. 53 коп.

Факт зарахування зустрічних грошових вимог в сумі 97 050 грн. 53 коп. як оплати позивачем вартості усунення дефектів підтверджений сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи положення акту від 07 квітня 2006 року, зобов’язання відповідача по оплаті вартості виконаних позивачем підрядних робіт вважаються продовженими лише з 18 березня 2008 року з проведенням розрахунків в порядку, встановленому п. 3.2. договору від 11 липня 2005 року № 782 –відповідно, щомісячно, до 28 числа, рівними частками на протязі 15 місяців.

На момент звернення позивача з даним позовом зобов’язання відповідача по перерахуванню сум оплати вартості виконаних робіт було призупинено і продовжено лише з березня 2008 року, а тому відповідача не можна вважати таким, що прострочив, у зв’язку з чим підстави для задоволення позову і стягнення з відповідача решти заборгованості в сумі 166 865 грн. 15 коп. відсутні.

З відповідача підлягає стягненню заборгованість, що склалася на момент призупинення зобов’язань по розрахунку за виконані роботи згідно акту від 07 квітня 2006 року в сумі 501,49 грн., в задоволенні решти позову слід відмовити”.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008 року по справі № 11/242-08 з АТВТ „Концерн „Весна” на користь ТОВ „Фактор” було стягнуто 77 870,40 грн. основного боргу (за період березень –вересень 2008 р.) за Договором. Вказане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року у цій же справі. В зазначеному рішенні було встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що грошове зобов’язання АТВТ „Концерн „Весна” за Договором після його призупинення було продовжено з березня 2008 року, а саме з 18.03.2008 року.

Станом на 01.02.2009 року відповідач не виконав свого зобов’язання за Договором в частині оплати за виконані підрядні роботи відповідно до п. 3.2. Договору на загальну суму 44 497 грн. 36 коп. за період жовтень 2008 р. – січень 2009 р.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 44 497 грн. 36 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що за порушення строку, зазначеного в п. 3.2. Договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставку НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від неоплаченої в строк суми за кожний день прострочення, пеня складає 2 223 грн. 65 коп. та підлягає до стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, 3% річні в сумі 277 грн. 96 коп. підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 44 497 грн. 36 коп. –основного боргу по договору № 782 від 11.07.2005 року, 2 223 грн. 65 коп. –пені, 277 грн. 96 коп. –3% річних.

З урахуванням вищезазначеного, твердження відповідача у відзиві від 30.03.2009 року та додаткових запереченнях на позовну заяву від 14.04.2009 року про те, що позивачем не пред’являлися відповідачу рахунки відповідно до умов договору та грошові зобов’язання між сторонами відповідач вважає припиненими на підставі зарахування однорідних зустрічних вимог, не знайшли свого підтвердження та спростовуються постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2008 року по справі № 8/33-08 , рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008 року по справі № 11/242-08 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року у цій же справі.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-7, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу „Концерн „Весна” (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 68, ідентифікаційний код 14309215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Радистів, буд. 2, ідентифікаційний код 31959328)) 44 497 (сорок чотири тисячі чотириста дев’яносто сім) грн. 36 коп. –основного боргу, 2 223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн. 65 коп. –пені, 277 (двісті сімдесят сім) грн. 96 коп. –3% річних, 469 (чотириста шістдесят дев’ять) грн. 99 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя І.А.Рудовська

Рішення оформлене

відповідно до ст. 84 ГПК України -06.07.2009 р.