Ухвала суду № 41257545, 04.11.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2594/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Андріянов О. В.

Доповідач Кіселик С. А.

УХВАЛА

Іменем України

04.11.2014 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого : судді Кіселика С.А.

суддів : Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гончар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кіровограді, апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області, державного виконавця відділу державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій державним виконавцем та державною виконавчою службою під час виконання судового рішення, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2014 року ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 звернулися в суд зі вищезазначеним позовом і просили визнати дії Відділу державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області протиправними та такими, що не відповідають вимогами ст.ст. 19,30,41 Конституції України та ст. 376 ЦПК України та стягнути на користь ОСОБА_2, за рахунок Держави Україна, 17000 грн. моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що державним виконавцем при виконанні рішення Світловодського міськрайонного суду за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, виділення частки майна, про вселення позивачів в домоволодіння АДРЕСА_1, порушено вимоги ст.ст. 30, 41,47 Конституції України, ст. 328 ЦК України та ст. 376 ЦПК України і незаконно позбавлено ОСОБА_2 права приватної власності на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 з вселенням на 2/ 3 частини зазначеного будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , чим заподіяно позивачу моральну шкоду яку він оцінює у 17000 грн.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просять його скасувати та ухвалити нове рішення по суті справи.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Судові рішення, що набрали законної сили , обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 14 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту Закон) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема виконавчих листів, що видаються судами.

Статтею 19 Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону на підставі заяви стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 червня 2013 року, яке ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 22.01.2014 року залишено без змін, позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 задоволено частково та вирішено: зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домоволодінням АДРЕСА_1; вселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в домоволодіння АДРЕСА_1; виділити ОСОБА_2 1/3 частину домоволодінням АДРЕСА_1, що складається: в житловому будинку, літ «А»; кухню площею 6,6 кв.м (1-2); кімната площею 10,8 кв.м (1-3), кімната площею 7,9 кв.м (1-4), загальною вартістю 30627,0 грн; господарські будівлі: ? частина сараю, літ «Б»; колодязь, літ. «К», огорожа, загальною вартістю 6007,0 грн. та виділено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1, що складається: в житловому будинку, літ «А»: коридор площею 3.3 кв.м (1-1); кімната площею 9.0 кв.м. (1-5); кімната площею 10,3 кв.м. (1-6); кімната площею 17,4 кв.м. (1-7); сіні площею 9,5 кв.м. (1-9) загальною вартістю 63759,0 грн.; господарські будівлі: ? частину сараю, літ «Б»; прибудова, літ «б»; прибудова літ «б»; вбиральня, літ «Д»; ворота, літ. «вк»; огорожа, загальною вартістю 11612 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в рівних частках, на користь ОСОБА_2 701 грн.

На підставі виконавчих листів виданих за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 27.02.2014 року та 05.03.2014 року, на виконання вищезазначеного рішення суду, 02.03 2014 року та 12.03.2014 року, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області Чабаненко А.А. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та запропоновано ОСОБА_2, до 19.03.2014 року, добровільно виконати рішення суду.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що відкриваючи виконавче провадження державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до діючого законодавства.

До визначеного у постанові строку (19.03.2014 року) ОСОБА_2 добровільно рішення суду не виконав.

Виконання рішення про вселення стягувача врегульовано статтею 79 Закону, відповідно до приписів якої державний виконавець перевіряє виконання рішення про вселення стягувача на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання боржником рішення державний виконавець виконує його примусово.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, на нього накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом. При цьому вселення здійснюється у присутності понятих із залученням працівників органів внутрішніх справ.

Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 89 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Попередженням від 25.04.2014 року державний виконавець Чабаненко А.А. повідомив боржника ОСОБА_2 про проведення 06 травня 2014 року об 11 год. 00 хв. виконавчих дій по вселенню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в домоволодіння АДРЕСА_1.

Відповідно до Акту державного виконавця від 07.05.2014 року (а.с. 50) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вселені в будинок за адресою: АДРЕСА_1 та забезпечено їх безперешкодний доступ до будинку.

Однак, після вселення стягувачів ОСОБА_2 продовжив чинити їм перешкоди у проживанні.

Постановами державного виконавця Чабаненко А.А. від 04.06.2014 року (а.с. 49) виконавче провадження відновлено та ОСОБА_2 надано строк на добровільне виконання рішення суду до 11.06.2014 року (а.с. 47).

До визначеного строку ОСОБА_2 добровільно рішення суду не виконав.

Попередженням від 12.06.2014 року (а.с. 47) державний виконавець Чабаненко А.А. повідомив боржника ОСОБА_2 про проведення 19 червня 2014 року об 11 год. 00 хв. виконавчих дій по вселенню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в домоволодіння АДРЕСА_1.

Відповідно до Акту державного виконавця від 19.06.2014 року (а.с. 51) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вселені в будинок за адресою: АДРЕСА_1, їм надано комплект ключів від будинку і приміщень та забезпечено їх безперешкодний доступ до будинку та приміщень.

Колегія суддів вбачає, що вищезазначені дії державного виконавця узгоджуються із вимогами Закону, а доводи ОСОБА_2 та його представника про порушення прав позивача є безпідставними.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для застосування, в даному випадку, положень ст. 376 ЦПК України.

Оскільки вселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбулось за рішенням суду то колегія суддів не вбачає порушення конституційних прав позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо законності дій державного виконавця та відсутності моральної шкоди на спричинені якої наполягає позивач.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 376 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: