Ухвала суду № 41257533, 30.10.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2138/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Белінська І. М.

УХВАЛА

Іменем України

30.10.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Белінської І.М. - головуючої,

Франко В.А.,

Чельник О.І.,

при секретареві - Пітель Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання кредитного договору недійсним за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 25 червня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору №50-02 від 2 січня 2013 року недійсним з тих підстав, що вона цей договір не підписувала, а отже і не укладала.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 25 червня 2014 року позов задоволено: визнано недійсним кредитний договір № 005-99964-150313 від 15 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ «Дельта Банк». Вирішене питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення через неповне з»ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновку суду обставинам справи, порушення норм процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що суд, в порушення норм процесуального права, не дав належної оцінки іншим наданим ним доказам, безпідставно надавши перевагу висновку судової почеркознавчої експертизи.

Заслухавши пояснення представників ПАТ «Дельта Банк» Косарецького В.М. та Авдєєва Є.А., які просили задовольнити скаргу, позивача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_8, які заперечували проти доводів скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що кредитний договір № 005-99964-150313 від 15.03.2013 року, укладений між ПАТ «Дельта Банком», як кредитодавцем, і ОСОБА_5, як позичальником, є недійсним, оскільки його складові частини ( заява позичальника, графік погашення платежів та анкета до заяви) підписані не ОСОБА_5, а іншою особою, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи. Отже, суд визнав доведеними доводи позивачки про те, що вона зазначений кредитний договір не укладала, а тому ніяких обов»язків по поверненню відповідачу кредитних коштів, сплаті процентів та інших передбачених договором платежів не має. Підставою недійсності договору є недодержання в момент вчинення правочину вимог, передбачених ч.3ст.203 ЦПК України.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Вимоги до письмової форми правочину встановлені ст.207 ЦК України. Так, відповідно до ч.2 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав до суду заяву ОСОБА_5 до нього від 26.08.2013 року, у якій вона зобов»язалась сплачувати кредит; доводив, що долучена до кредитного договору ксерокопія паспорта позивачки не містить точної її адреси ( вулиці та № будинку), яку вона могла повідомити лише особисто при укладанні договору; разом з тим ксерокопія паспорта свідчить про те, що на час укладення кредитного договору, до паспорта 13.03.2013 року ( за 2 дні до укладення договору) була вклеєна друга фотографія позивачки, що суперечить її поясненням про те, що паспорт у неї був викрадений у січні 2013 року; а під час розгляду справи апеляційним судом подав заяву позивачки від 31.08.2013 року, якою вона повідомляла про зміни до контактної інформації.

Разом з тим, відповідач не надав доказів, які б спростували висновок судової почеркознавчої експертизи про те, що кредитний договір підписаний не позивачкою і фактично не заперечував, що кредитний договір підписаний не позивачкою, а іншою особою. Написання заяв до відповідача позивачка пояснила тим, що писала їх на вимогу працівників Банку, як умови надання їй копії кредитного договору, який вона мала намір оскаржити у суді. Також ОСОБА_5 пояснила, що під час її звернення до Банку з проханням надати копію кредитного договору, їй погрожували притягненням до кримінальної відповідальності у разі наполягання на тому, що вона не укладала кредитний договір. Факт психологічного тиску на позивачку визнав відповідач, представник якого у письмових запереченнях на позовну заяву, поданих до суду першої інстанції (а.с.13) повідомив, що 26.08.2013 року ОСОБА_5 дійсно звернулась до Кіровоградського районного відділення ПАТ «Дельта Банк» з претензіями щодо безпідставного вимагання від неї повернення кредитних коштів на підставі договору, який вона не укладала. Далі по тексту: «Після вивчення питання працівниками служби безпеки позивачу було надано для огляду матеріали кредитної справи та звернуто увагу позивача на докази оформлення саме нею спірного договору, а також було зазначено, що у разі наполягання позивачем на факті не укладення нею кредитного договору банк буде вимушений звернутися до правоохоронних органів по факту шахрайства та заволодіння грошовими коштами невідомими особами і в разі встановлення правоохоронними органами особи, яка підписала документи ( зі свідчень кредитного інспектора, працівників торгового комплексу, що оформлювали накладні та товар, проведення експертиз і т.д.) винна особа підпадає під ст.190 КК України, - шахрайство, що карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років».

Постановою слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області від 5.06.2014 року розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12014120020003654 за осзнаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.358 КК Україною за заявою представника АТ «Дельта Банк» про те, що 15.03.2013 року у м.Кіровограді по вул..Дворцовій,29 у магазині «Магнус» особа, яка назвалася ОСОБА_5, шляхом підроблення документів заволоділа кредитними грошовими коштами АТ «Дельта Банк» ( а.с.94).

За таких обставин, доводи відповідача про те, що позивачка визнала факт укладення нею кредитного договору грунтується на припущеннях, оскільки остання не визнавала факт укладення нею кредитного договору у заявах до Банку, оскаржила дійсність договору у судовому порядку та довела його недійсність допустимими доказами.

За результатами розгляду кримінального провадження, у разі наявності підстав, передбачених ч.2ст.361 ЦПК України, рішення може бути переглянуто у зв»язку із нововиявленими обставинами. Проте, на час ухвалення рішення судом першої інстанції підстав для зупинення провадження в цій справі не було.

У порушення вимог ч.4ст.212, п.3ч.1ст.215 ЦПК України суд першої інстанції дійсно не навів мотивів, з яких він бере до уваги або відхиляє усі докази, надані сторонами, проте це порушення норм процесуального права не вплинуло на правильність прийнятого рішення. Надані відповідачем письмові докази були досліджені судом, але результат оцінки доказів суд у рішенні не відобразив у повному обсязі. Згідно із ч.3ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, крім вищезазначеного порушення норм процесуального права, яке не призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, оскільки відповідно до ч.2ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 25 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: