Ухвала суду № 41256464, 30.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7642/14

Справа № 415/2547/14ц Головуючий 1 інст. - Чернобривко Л.Б.

Категорія :на дії держвиконавця Доповідач - Бобровський В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Кокоші В.В.,

Шевченко Н.Ф.,

при секретарі Харченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 18 серпня 2014 року

по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції в Луганській області Брильова Андрія Володимировича на бездіяльність щодо невиконання рішення суду, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця ВДВС Лисичанського міського управління юстиції Луганської області Брильова А.В. при виконанні виконавчого листа Лисичанського міського суду Луганської області № 2-12/2011 року, виданого 27 грудня 2012 року відповідно рішення суду від 19 вересня 2011 року про стягнення з ОСОБА_5 на його користь на відшкодування майнової шкоди у розмірі 158754 грн. 2000 грн. моральної шкоди та 91 грн. судових витрат, заподіяних знищенням його автомобіля Мазда 6, 21 лютого 2010 року на автостоянці ФОП ОСОБА_5 внаслідок пожежі.

На обґрунтування доводів скарги ОСОБА_3 посилався на те, що виконавчий лист не виконується державним виконавцем з мотивів безпідставного посилання на відмову боржника від виконання рішення в цій частині без одночасного виконання рішення в частині зобов'язання його повернути ОСОБА_5 ушкодженого автомобіля.

Вважаючи, що така бездіяльність державного виконавця є неправомірною, такою, що не ґрунтується на Законі України «Про виконавче провадження» та суперечить ухвалі суду від 20 серпня 2013 року, просив задовольнити скаргу та зобов'язати державного виконавця виконати виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5, суми на відшкодування шкоди незалежно від інших виконавчих проваджень.

У письмових запереченнях на скаргу ОСОБА_3, державний виконавець з посиланням на висновок суду при роз'яснення рішення суду за яким передбачено одночасно виконання первісних та зустрічних вимог сторін виконавчого провадження, відмову ОСОБА_3 від передання пошкодженого автомобіля та ОСОБА_5 у зв'язку з продажем цього автомобіля, у задоволенні скарги просив відмовити.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 18 серпня 2014 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду, як безпідставну та таку, що прийнято судом в порушення вимог процесуального права, скасувати, а його скаргу задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія , відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_3 та скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно до ч.1 ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_3, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження за його заявою проводились певні дії для виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 майнової та моральної шкоди, а саме: боржнику пропонувалось добровільно виконати рішення, вирішувались питання про накладання арешту на майно боржника, обмеження його виїзду за кордон.

З таким висновком погодитись не можна, враховуючи те, що вирішення цих питань перебуває поза межами оскарження ОСОБА_3 бездіяльності державного виконавця.

Із матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 158754 грн., на відшкодування майнової шкоди та 2000 грн. компенсації моральної шкоди відкрито постановою державного виконавця від 4 січня 2013 року.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна постановою державного виконавця від 4 квітня 2014 року накладено арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Постановою державного виконавця від 25 січня 2013 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-12, виданого 19 вересня 2011 року про зобов'язання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_5 пошкоджений автомобіль «Мазда-6» та боржнику запропоновано повернути автомобіль ОСОБА_5 добровільно.

Згідно актів складених державним виконавцем 15 квітня та 3 червня 2014 року пошкоджений при пожежі автомобіль ОСОБА_3 було продано у 2010році та не передано ОСОБА_5

Ухвалою Лисичанського міського суду від 20 серпня 2013 року про роз'яснення рішення цього суду від 19 вересня 2011 року за заявою представника ОСОБА_5 визначено, що рішення підлягає виконанню у повному обсязі, як в частині відшкодування шкоди ОСОБА_3 так й в частині передання ним автомобіля, але неможливість його виконання в цій частині є підставою для зміни способу виконання.

Із заперечень державного виконавця на скаргу ОСОБА_3. та доданих до них заяв ОСОБА_5 на адресу ВДВС, вбачаться, що він згоден відшкодувати збитки та моральну шкоду, за умови передання його пошкодженого автомобіля, проте у відповідності до роз'яснень рішення суду про необхідність його виконання, як державний виконавець так й ОСОБА_5, на підставах ст..373 ЦПК України до суду не зверталися.

З огляду на викладене, колегія вважає, що державним виконавцем, в порушення покладених на нього обов'язків за ст..11 Закону України «Про виконавче провадження» не було вжито заходів, передбачених цим Законом для забезпечення виконання рішення в повному обсязі.

З вимогами та доводами апеляційної скарги про зобов'язання державного виконавця виконати рішення про стягнення з ОСОБА_5 коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди незалежне від іншого виконавчого провадження, колегія не погоджується, оскільки державний виконавець при здійсненні виконавчих дій виходив із відповідних роз'яснень суду ухвалою від 20 серпня 2013 року, але відповідно до положень ч.1 ст.6 та ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» він зобов'язаний використовувати надані йому права і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження та здійснювати усі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом и цим законом.

З огляду на викладене та враховуючи , що судове рішення про відшкодування майнової та моральної шкоди державним виконавцем не виконано протягом шести місяців з дня відкриття виконавчого провадження, в строк, встановлений ч.2 ст.30 цього Закону, колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною та зобов'язати його вжити необхідних заходів щодо виконання виконавчого листа за яким заявник є стягувачем.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 312 п.2, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 18 серпня 2014 року змінити.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС Лисичанського міського управління юстиції Луганської області Брильова А.В, по виконавчому провадженню ВП №35881858 по виконанню рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 158754 грн. на відшкодування майнової шкоди, 2000 грн. - моральної шкоди, 91 грн. судових витрат.

Зобов'язати старшого державного виконавця Брильова А.В. вжити необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» по виконанню вказаного рішення суду.

Ухвала набирає законної сили після проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді