Рішення № 41255067, 16.10.2014, Рубіжанський міський суд Луганської області

Дата ухвалення
16.10.2014
Номер справи
425/1744/14-ц
Номер документу
41255067
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2014 Провадження №2/425/573/14

Справа №425/1744/14-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі:

головуючого - судді Коваленка Д.С.,

при секретарі - Томко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором №490069278 від 15 травня 2008 року у розмірі 2619247 (два мільйони шістсот дев'ятнадцять тисяч двісті сорок сім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки, яка складається з: 376862 (триста сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні 49 (сорок дев`ять) копійок - заборгованість за кредитом; 187738 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 2054646 (два мільйони п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок шість) гривень 26 (двадцять шість) копійок - пеня за несвоєчасне повернення та неповернення кредиту і сплати процентів, а також судові витрати.

Про місце, день та час розгляду справи по суті, сторони повідомлялись належним чином. У судове засідання 16 жовтня 2014 року для розгляду справи по суті позивач, відповідач та третя особа не з'явились. Представник позивача подав заяву, якою просив розглянути справу без його участі на підставі наявних у справі доказів, а у випадку неявки відповідача вказав, що не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення. Відповідач та третя особа причини неявки у судове засідання не повідомили, а правом на подачу заперечень та доказів, якими вони обґрунтовуються не скористались.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу положень частини другої статті 197 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судового засідання 26 вересня 2014 року та 16 жовтня 2014 року (шляхом публікації в пресі оголошення про виклик), та від якого заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило і причини неявки ним не повідомлені, а позивач не заперечив проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини п'ятої статті 209 Цивільного процесуального кодексу України занесена до журналу судового засідання.

Позивач у своєму позові вказував на те, що на виконання умов кредитного договору він видав ОСОБА_3 кредит у розмірі 40 220 доларів і 13 центів США, але останній порушував умови договору щодо своєчасного повернення отриманої суми кредиту і сплати процентів, а останній платіж взагалі мав місце 15 липня 2010 року у зв'язку з чим банк отримав право дострокової вимоги повернення суми боргу разом з нарахованою неустойкою у вигляді пені. Але у зв'язку з тим, що виконання зобов'язання ОСОБА_3 були забезпечені порукою ОСОБА_2, банк використовуючи своє право вибору пред'явлення вимоги, звертається саме до останнього, як до поручителя, який повинен відповідати так само як і боржник.

На основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, суд встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини:

Двадцять п'ятого червня 2007 року, а потім і 31 липня 2008 року, закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» отримувало ліцензію Національного банку України на право надання банківських послуг, а також письмові дозволи (генеральні ліцензії) на здійснення операцій у тому числі і з валютними цінностями (а.с.1-3, http://www.alfabank.ua/ua/o-banke/istorija.htm).

Чотирнадцятого травня 2008 року, ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1) звернувся до закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714) шляхом подання та підписання заяви-анкети на отримання кредиту для придбання автомобілю (а.с.9-12).

П'ятнадцятого травня 2008 року між ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1) та закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714) було укладено договір №490069278, за яким банк (серед іншого) взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 40 220 доларів і 13 центів США, на умовах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених вказаним договором (а.с.5-8).

На підставі вказаного договору, ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1), 15 травня 2008 року отримав 40 220 доларів і 13 центів США (а.с.20).

Того ж дня, 15 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2) було укладено договір поруки №490069278-П, за яким останній взяв на себе зобов'язання відповісти солідарно за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором №490069278 від 15 травня 2008 року, зокрема і щодо повернення кредиту рівними частинами та сплати процентів у строки передбачені договором, і щодо дострокового повернення кредиту, сплати процентів, виконання інших обов'язків, що виникають з указаного договору, а також сплатити пеню (а.с.13).

Двадцять шостого квітня 2013 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714), відповідно до яких зазначене товариство змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та являється правонаступником усіх прав і зобов'язань закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» (а.с.21,22).

Двадцять третього травня 2014 року, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» відправило на адреси ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (які вони вказували у підписаних ними договорах, як адресу реєстрації та фактичного місця проживання) вимогу про досудове врегулювання спору, зокрема вимогу про дострокове повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та пені у загальному розмірі 531826 (п'ятсот тридцять одна тисяча вісімсот двадцять шість) доларів і 23 центи США, у строк не пізніше 37 днів з моменту відправлення цієї вимоги (а.с.16,17).

Одинадцятого червня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, яким просило стягнути заборгованість, що виникла за договором №490069278 від 15 травня 2008 року (а.с.1-3).

Станом на дату прийняття судом рішення, матеріали справи не містять будь-яких належних, достовірних та допустимих доказів того, що вказана вимога була виконана у повному обсязі або частково.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та третьою особою: ОСОБА_3 виникли цивільні (зобов'язальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а третя особа споживачем (отримувачем вказаної послуги) та водночас позичальником.

Поряд з цим, із встановлених обставин також вбачається, що між позивачем та відповідачем: ОСОБА_2 теж виникли цивільні (зобов'язальні) правовідносини, але у сфері забезпечення виконання зобов'язання третьої особи, як боржника, в яких позивач виступає кредитором, а відповідач поручителем, та в межах яких виник спір щодо права кредитора у цьому зобов'язанні на отримання виконання грошового зобов'язання боржника поручителем шляхом оплати боргу.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору суд вважає, що в першу чергу слід з'ясувати наявність у позивача, як кредитора у грошовому зобов'язанні, права вимоги боргу до боржника та її розмір, а тому суд застосовує такі норми матеріального і процесуального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень частини другої статті 509, пункту першого частини другої статті 11 та частини першої статті 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання можуть виникати з договорів, які стають обов'язковими для виконання сторонами, що їх уклали.

Виходячи з положень частини першої статей 1054, 1055 ЦК України та пунктів 22,23 частини першої статті 1, частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою) у письмовій формі, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами у розмірі та порядку, що передбачений договором. При цьому, з огляду на положення статті 207 ЦК України, такий договір може бути укладений шляхом обміну сторонами одним або декількома документами, в яких зафіксовано його зміст, та які підписані обома сторонами: споживачем, як однією стороною договору, та уповноваженим на це представником кредитодавця із скріпленням печаткою кредитодавця, як другою стороною договору. А користуючись положеннями статті 628 вказаного кодексу, сторони мають право укласти договір, в якому будуть міститись елементи різних договорів (змішаний договір), тоді до відносин сторін у такому договорі, застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, 15 травня 2008 року між ОСОБА_3 та закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» було укладено змішаний договір №490069278, за яким банк (в частину умов кредитного договору) взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 40 220 доларів і 13 центів США, на умовах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених вказаним договором (а.с.5-8).

Сторони договору встановили, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у строк не пізніше наступного банківського дня після отримання банком документів, зазначених у розділі №2 договору. При цьому, днем надання кредиту вважається день отримання кредитних коштів в касі банку або зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, в порядку передбаченому розділом №1 договору (а.с.5-8).

Факт належного виконання кредитодавцем зобов'язання з видачі кредиту у розмірі 40 220 доларів і 13 центів США саме позичальнику: ОСОБА_3 підтверджується випискою по його особовим рахункам (а.с.20).

Виходячи з положень частин першої статей 526, 529 та 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони договору встановили, що кредит надається позивачем з кінцевим терміном повернення: 15 травня 2015 року, при цьому позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за його користування (у розмірі 14,5 % річних) щомісячними рівними частинами згідно з графіком платежів, у разі сплати у валюті кредиту - 15 числа кожного місяця у сумі 765 доларів США. При цьому, пунктом 6.2. розділу №2 договору, сторони надали право банку змінювати процентну ставку (а.с.5-8).

Відповідно до положень частини першої статті 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання).

Виходячи з розрахунку заборгованості за договором №490069278 від 15 травня 2008 року, позичальник неналежно виконував взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів, оскільки сплачував грошові кошти не кожного місця, а в останнє сплатив грошові кошти 12 липня 2010 року, розмір яких не свідчить про виконання своїх зобов'язань у повному обсязі (а.с.18-19).

У зв'язку з чим, у позичальника: ОСОБА_3 перед кредитодавцем: Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» утворилась заборгованість у розмірі несвоєчасно сплачених банку щомісячних платежів, а банк на підставі пункту 6.1. розділу №2 договору та частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на дату укладення договору) отримав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту та сплати процентів за його користування вже при затриманні сплати ОСОБА_3 обов'язкового щомісячного платежу на один календарний місяць. (а.с.18-19).

Тут суд враховує, що вимога дострокового повернення кредиту та сплати процентів за його користування є правом а не обов'язком банку, а позовну давність сторони встановили у 50 років (а.с.5-8).

Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення позичальником взятого на себе грошового зобов'язання на підставі кредитного договору. А з огляду на умови цього договору і розрахунок позивача (а.с.5-8,18-19), суд вважає що позивач дійсно набув право на дострокове повернення ОСОБА_3 кредиту у розмірі 32358 (тридцять дві тисячі триста п'ятдесят вісім) доларів США та сплати ним процентів за користування кредитом у розмірі 16119 (шістнадцять тисяч сто дев'ятнадцять) доларів і 56 (п'ятдесят шість) центів США.

Відповідно до положень частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на положення пункту третього частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частини першої статті 624 цього ж кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною другою статті 551 цього ж кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, пунктом 3.4 розділу №2 договору №490069278 від 15 травня 2008 року позивач та третя особа встановили, що в разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення (а.с.5-8).

Виходячи з документів наданих позивачем, зокрема: розрахунку заборгованості за договором та умов самого договору (а.с.5-8,18-19) позичальник до 15 липня 2010 року свої грошові зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, а після цієї дати не виконує взагалі. У зв'язку з чим, у ОСОБА_3, як позичальника, виник обов'язок сплатити банку пеню у розмірі 483348 (чотириста вісімдесят три тисячі триста сорок вісім) доларів і 67 (шістдесят сім) центів США.

При цьому, суд вважає правильним застосування позивачем положень пункту першого частини другої статті 258 ЦК України та у зв'язку з цим зміну розміру своєї вимоги про стягнення пені до 176415 (сто сімдесят шість тисяч чотириста п'ятнадцять) доларів і 12 центів США, як розміру нарахованої пені в межах одного року до дня пред'явлення позову.

Отже, зважаючи на встановлені судом обставини, та відсутність в матеріалах справи доказів, які б доводили зворотне, суд вважає що позивач на підставі договору №490069278 від 15 травня 2008 року має право вимоги боргу до ОСОБА_3 у розмірі 531826 (п'ятсот тридцять одна тисяча вісімсот двадцять шість) доларів і 23 (двадцять три) центи США, яка складається з: 32358 (тридцять дві тисячі триста п'ятдесят вісім) доларів США - заборгованості за кредитом; 16119 (шістнадцять тисяч сто дев'ятнадцять) доларів і 56 (п'ятдесят шість) центів США - заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 483348 (чотириста вісімдесят три тисячі триста сорок вісім) доларів і 67 (шістдесят сім) центів США - пеня за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Розглядаючи безпосередньо матеріально-правову вимогу позивача, що звернута до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з нього боргу у розмірі 531826 (п'ятсот тридцять одна тисяча вісімсот двадцять шість) доларів і 23 (двадцять три) центів США, суд виходить з наступного.

Виходячи із системного тлумачення статей 546-548 Цивільного кодексу України виконання основного зобов'язання у тому числі такого, що виникає із договору (а тому і кредитного зобов'язання зокрема), може забезпечуватись письмовим договором поруки.

З огляду на положення статей 553 та 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, тому у випадку порушення зобов'язання боржником, поручитель відповідає перед кредитором частково або у повному обсязі (включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків), залежно від того, що передбачено договором. При цьому, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

П'ятнадцятого травня 2008 року закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки №490069278-П, за яким останній взяв на себе зобов'язання відповісти солідарно за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором №490069278 від 15 травня 2008 року, зокрема і щодо повернення кредиту рівними частинами та сплати процентів у строки передбачені договором, і щодо дострокового повернення кредиту, сплати процентів, виконання інших обов'язків, що виникають з указаного договору, а також сплату пені. При цьому, що стосується дострокового повернення, то поручитель взяв на себе зобов'язання здійснити це на протязі 10 днів з дати пред'явлення вимоги про це.

Судом встановлено, що 23 травня 2014 року, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» відправило на адреси ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (які вони вказували у підписаних ними договорах, як адресу реєстрації та фактичного місця проживання) вимогу про досудове врегулювання спору, зокрема вимогу про дострокове повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та пені у загальному розмірі 531826 (п'ятсот тридцять одна тисяча вісімсот двадцять шість) доларів і 23 (двадцять три) центи США. При цьому, банк визначив строк для виконання - не пізніше 37 днів з моменту відправлення цієї вимоги (а.с.16,17).

Станом на дату прийняття судом рішення, матеріали справи не містять будь-яких належних, достовірних та допустимих доказів того, що вказана вимога була виконана у повному обсязі або частково.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та те, що ОСОБА_4 своєчасно і у повному обсязі своє грошове зобов'язання за договором №490069278 від 15 травня 2008 року не виконав, а в силу положень частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, суд вважає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 531826 (п'ятсот тридцять одна тисяча вісімсот двадцять шість) доларів і 23 (двадцять ти) центи США такою, що ґрунтується на договорі поруки №490069278-П від 15 травня 2008 року.

Однак задоволенню судом, зазначена матеріально-правова вимога підлягає частково, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 214 ЦПК України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини першої статті 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Так, постановою від 03 вересня 2014 року (справа №6-100 цс14), Верховний Суд України задовольняючи заяву про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми матеріального права висловив наступну правову позицію: частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків; отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд України вказав на те, що поширення дії норми матеріального права на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках є неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права. А рішення суду касаційної інстанції, який погодився з висновками першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для зменшення пені, оскільки відповідач із такою заявою не звертався - скасував.

За таких обставин, суд вважає слід застосувати до спірних правовідносин положення частини третьої статті 551 ЦК України, які передбачають право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Застосовуючи вказану норму матеріального права суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджується сума збитків позивача у розмірі: 48477 (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят сім) доларів і 56 (п'ятдесят шість) центів США, з яких: 32358 (тридцять дві тисячі триста п'ятдесят вісім) доларів США - неповернутий боржником кредит, що являється реальним збитком та 16119 (шістнадцять тисяч сто дев'ятнадцять) доларів і 56 (п'ятдесят шість) центів США - несплачені боржником проценти за користування кредитом, що являється упущеною вигодою. Також матеріалами справи підтверджується, що розмір неустойки у вигляді пені, яку позивач просить стягнути складає: 483348 (чотириста вісімдесят три тисячі триста сорок вісім) доларів і 67 (шістдесят сім) центів США, що значно перевищує розмір доведених збитків. Наявність інших обставин, які мають істотне значення - матеріалами справи не підтверджується.

Тому з огляду на це і загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки у вигляді пені до рівня понесених позивачем збитків, що складає 48477 (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят сім) доларів і 56 (п'ятдесят шість) центів США.

Таким чином, суд вважає що позивачу слід присудити до стягнення з відповідача борг боржника за договором №490069278 від 15 травня 2008 року, на підставі договорі поруки №490069278-П від 15 травня 2008 року, у розмірі 96955 (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) доларів і 12 (дванадцять) центів США, з яких: 32358 (тридцять дві тисячі триста п'ятдесят вісім) доларів США - неповернутий боржником кредит; 16119 (шістнадцять тисяч сто дев'ятнадцять) доларів і 56 (п'ятдесят шість) центів США - несплачені боржником проценти за користування кредитом; 48477 (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят сім) доларів і 56 (п'ятдесят шість) центів США - пеня за порушення боржником зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів.

При цьому, в силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" суд вважає, що вказана сума боргу підлягає стягненню на користь позивача за рішенням суду саме у доларах США, а не в гривнях за офіційним курсом Національного Банку України, як просив позивач.

Оскільки якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти не на день ухвалення рішення суду, а на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Саме такий правовий висновок було здійснено Верховним Судом України у постанові від 24 вересня 2014 року, при розгляді справи №6-145цс14, задовольняючи заяву про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми матеріального права.

Оскільки законом чи іншим нормативно-правовим актом, а також договором укладеним між сторонами іншого порядку не встановлено, борг слід стягнути з відповідача за рішенням суду саме у доларах США.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема тільки в частині стягнення 96955 (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) доларів і 12 (дванадцять) центів США, з яких: 32358 (тридцять дві тисячі триста п'ятдесят вісім) доларів США - неповернутий боржником кредит; 16119 (шістнадцять тисяч сто дев'ятнадцять) доларів і 56 (п'ятдесят шість) центів США - несплачені боржником проценти за користування кредитом; 48477 (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят сім) доларів і 56 (п'ятдесят шість) центів США - пеня за порушення боржником зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні та витрат, що пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень, які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с.4,68-69,75-79), та в загальній сумі

складають 4494 гривні, вони підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, зокрема у розмірі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 44 (сорок чотири) копійки. У стягненні решти судових витрат слід відмовити.

Керуючись статтями 1-11,15,18,57-64,79,87,88,159-197,208,209,212-215,224-233 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором №490069278 від 15 травня 2008 року у розмірі 2619247 (два мільйони шістсот дев'ятнадцять тисяч двісті сорок сім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки, яка складається з: 376862 (триста сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні 49 (сорок дев`ять) копійок - заборгованість за кредитом; 187738 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 2054646 (два мільйони п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок шість) гривень 26 (двадцять шість) копійок - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплати процентів, а також судові витрати, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2), як солідарного боржника, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714) заборгованість за кредитним договором №490069278 у розмірі 96955 (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) доларів і 12 (дванадцять) центів США, з яких: 32358 (тридцять дві тисячі триста п'ятдесят вісім) доларів США - неповернутий боржником кредит; 16119 (шістнадцять тисяч сто дев'ятнадцять) доларів і 56 (п'ятдесят шість) центів США - несплачені боржником проценти за користування кредитом; 48477 (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят сім) доларів і 56 (п'ятдесят шість) центів США - пеня за порушення боржником своїх грошових зобов'язань по сплаті кредиту та процентів.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714) судові витрати у розмірі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 44 (сорок чотири) копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано позивачем, або після закінчення строку для подання письмової заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом Харківської області. У разі подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду заяви Рубіжанським міським судом Луганської області.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуто Рубіжанським міським судом Луганської області шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до цього суду протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя - Д.С. Коваленко

Попередній документ : 41255066
Наступний документ : 41255068