Ухвала суду № 41254901, 04.11.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12994/13-ц

Провадження № 22-ц/779/2240/2014

Категорія 43

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні приміщенням загального користування - спільною кухнею та приведення її в попередній стан,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що проживає в гуртожитку по АДРЕСА_2, який перебуває на балансі КП "Дирекція замовника". У вказаній квартирі, яка є приватизована, крім неї, прописані та проживають ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Починаючи з 08.06.2013 року сусід - відповідач по справі ОСОБА_3, який проживає за тією ж адресою в квартирі №НОМЕР_2, розпочав вчиняти незаконні дії, які полягають в самовільному захопленні та проведенні будівельних робіт в приміщенні загального користування, а саме: в кухні, без будь-яких на це прав, документів та дозволів. Зазначала, що відповідачем було неправомірно вибито вхідні двері, викинуто її речі та відгороджено кухню при тому, що дане приміщення ОСОБА_3 взагалі не використовував для приготування їжі до січня 2013 року. Про відсутність у відповідача будь-яких документів на проведення будівельних робіт, дозвільно-погоджувальної документації та відсутність права на вказане приміщення, свідчить низка приписів та вимог про усунення перешкод в користуванні кухнею та про припинення виконання будівельних робіт, на які відповідач не звертає уваги, а їй заявив, що все ж таки привласнить дане приміщення, перебудувавши його на власний розсуд. На момент пред'явлення позову роботи по самовільному захопленні та перебудові приміщення не припинились, невідомі особи, які називають себе будівельниками, продовжують проводити перебудову приміщення, перетворюючи його в приватну власність відповідача. Позивачка вважає, що дії відповідача суперечать "Примірному положенню про гуртожитки" (п.6 розділу 1, п.19), положенням Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (ч.2 ст.10, ч.2 ст.6, п.7 ч.1 ст.3), Житловому кодексу України (ст.100) та рішенню Конституційного Суду України від 09.11.2011 року №14-рп/2011. Посилаючись на наведене, позивачка просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні приміщенням загального користування - спільною кухнею та привести її в попередній стан.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні приміщенням загального користування - спільною кухнею та привести її в попередній стан. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На дане рішення представник позивача ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неналежну оцінку доказів по справі. Зокрема, представник апелянта зазначає, що наданими матеріалами не доведено, що позивачу чиняться перешкоди у користуванні місцями загального користування та проведення перепланування і реконструкції. Вважає, що факт чинення перешкод шляхом самовільного переобладнання не підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення щодо нього. Стверджує, що апелянт не чинить перешкод ОСОБА_2 в користуванні місцями загального користування - кухнею. Представник апелянта вважає, що позивачем не вірно визначено коло осіб відповідача по справі, оскільки виконавцем послуг в даному випадку є саме КП "Дирекція замовника". Крім того, стверджує, що посилання в рішенні суду на те, що правовідносини між сторонами по даній справі повинні вирішуватись відповідно до положень статті 100 Житлового кодексу України "Переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення" є помилковим, оскільки дана стаття регулює правовідносини між наймачем і наймодавцем у жилому будинку, а не в гуртожитку. З цих підстав представник апелянта просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, а також скасувати ухвали суду від 31.01.2014 року та від 05.03.2014 року про внесення виправлення в рішення суду.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із доведеності факту чинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні приміщенням загального користування - спільною кухнею і факту проведення перепланування та переобладнання вказаного приміщення без отримання необхідних дозволів, чим порушуються права позивача, а тому таке право підлягає захисту.

Такий висновок відповідає нормам матеріального права та відповідає обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

За змістом ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2. Вказаний гуртожиток перебуває на балансі КП «Дирекція замовника».

Відповідно до свідоцтва про право власності серія САЕ № 210305від 04.02.2011 р. кімната в гуртожитку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, приватизована та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.4, зворот).

Відповідно до листа-відповіді з УЖКГ від 16.04.2009 р. № Б/482/1 управління ЖКГ заперечує та не дає згоди на приєднання кухні загального користування до приміщення ОСОБА_3 (а.с.5, зворот).

Згідно із листом-відповіддю Управління архітектури та містобудування від 30.04.2009р. № Б/255, звернень від ОСОБА_3 з приводу одержання дозволу на приєднання спільної кухні до належного йому приміщення в управління не надходило (а.с.6).

Як вбачається із листа-відповіді ЖЕО №4 від 25.03.2009р. №322, ЖЕО № 4 не дає згоду щодо приєднання кухні загального користування ОСОБА_3 (а.с.6, зворот).

Відповідно до попередження КП «Дирекція замовника» від 07.06.2013р. №208/1-3, яке було видане ОСОБА_3, останнього було зобов'язано не виконувати роботи по переплануванню та реконструкції з приєднанням приміщення загального користування до власного приміщення, а саме, кухні загального користування до власного приміщення (а.с.7, зворот).

Із листа-відповіді Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку від 12.07.2013р. № Б/607 вбачається, що при спільному виході на місце з представником департаменту, балансоутримувача даного приміщення та мешканців квартир № НОМЕР_1 та №НОМЕР_2 було проведено бесіду щодо приведення приміщення загальної кухні спільного користування в належний санітарний стан та усунення перешкод в користуванні нею (а.с.9).

Відповідно до листа-відповіді Департаменту містобудування та архітектури від 21.06.2013р. №Б/188, інформація про надання дозволу проведення реконструкції кухні загального користування чи поділу її в натурі на рівні частини між мешканцями гуртожитку в Департаменті відсутня (а.с.9, зворот).

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами по справі виник з приводу користування приміщенням загального користування -спільною кухнею у гуртожитку, яка відповідно до ст.1-1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" є допоміжним приміщенням у гуртожитку. Позивачка посилалась на те, що відповідач, який є мешканцем квартири №НОМЕР_2 вищевказаного гуртожитку, вчиняє незаконні дії, які полягають у самовільному захопленні та проведенні будівельних робіт без будь-яких прав, дозволів та документів у зазначеній спільній кухні, чим чинить їй перешкоди у користуванні кухнею.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" власники житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у гуртожитку і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні гуртожитку. Допоміжні приміщення у гуртожитку передаються у спільну сумісну власність безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Співвласники допоміжних приміщень у гуртожитку зобов'язані не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні такими приміщеннями.

Із змісту наведених норм закону слід зробити висновок, що зазначена кухня, яка є допоміжним приміщенням, знаходиться у спільній сумісній власності позивачки, відповідача та інших мешканців гуртожитку, і повинна використовуватись ними відповідно положень Цивільного кодексу України, якими регулюється правовий режим права спільної сумісної власності.

Так, відповідно до ч.1 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1, 3 ст.100 Житлового кодексу України переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

У п.19 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208, зазначено, що мешканцям гуртожитку забороняється провадити самовільно переобладнання й перепланування приміщень.

Із наданих позивачкою та досліджених у судовому засіданні доказів видно, що відповідач самовільно, без згоди позивачки та інших мешканців гуртожитку, захопив та проводить будівельні роботи у спільній кухні без будь-яких дозволів та документів, що є незаконним та створює перешкоди позивачці у законному користуванні даним приміщенням.

Отже, цивільне право ОСОБА_2 на користування приміщенням загального користування - кухнею було порушене ОСОБА_3, а тому воно підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача усунути перешкоди та привести приміщення у попередній стан (ч.3 ст.100 ЖК України).

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що судом неправильно застосовано статтю 100 Житлового кодексу України, оскільки дана стаття регулює правовідносини між наймачем і наймодавцем у жилому будинку, а не в гуртожитку, є безпідставними, оскільки назва вказаної статті "Переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення", а кімната в гуртожитку підпадає під поняття "житло", що подане у ст.379 ЦК України, а тому на дані відносини поширюється дія ст.100 ЖК України.

Доводи апелянта про неправильне визначення відповідачів у справі є надуманими та не ґрунтуються на нормах законодавства.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук