Ухвала суду № 41254898, 03.11.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/2195/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2214/2014

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю.Д.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Бойчука І.В.

секретаря Драганчук У.М.

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької районної ради Івано-Франківської області на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2014 року в справі за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Галицької районної ради Івано-Франківської області та Комунального закладу «Галицька ЦРЛ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Галицької районної ради Івано-Франківської області та Комунального закладу «Галицька ЦРЛ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В порядку ст.ст. 151, 152 ЦПК України представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2014 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Зупинено виконання рішень двадцять дев'ятої сесії шостого скликання Галицької районної ради Івано-Франківської області від 19.09.2014 року «Про звільнення з посади головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ» ОСОБА_2» та «Про призначення на посаду головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ» ОСОБА_5.».

Не погодившись з такою ухвалою, Галицька районна рада Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що постановивши ухвалу про забезпечення позову ОСОБА_2, суд фактично вчинив дії, які є тотожними з вимогами, висвітленими позивачем в позовній заяві, що не відповідає вимогам закону.

Апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд не вказав жодних причин, чинників чи обставин, які б вказували на можливість подальшого утруднення чи неможливості виконання рішення суду. Посилання заявника та висновки суду про те, що призначення на посаду головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ» може ускладнити виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача у випадку задоволення позову ОСОБА_2, а також про те, що місцевий бюджет понесе додаткові витрати на оплату праці лікаря ОСОБА_5 та витрати на стягнення вимушеного прогулу, є безпідставними, оскільки порядок поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та виплата йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу є загальновідомими та закріпленими на законодавчому рівні, зокрема ст. 235 КЗпП України. Що стосується позиції заявника та суду про те, що місцевий бюджет понесе додаткові витрати на оплату праці ОСОБА_5, то така не узгоджується з нормами чинного законодавства, оскільки КЗ «Галицька ЦРЛ» для забезпечення нормальної роботи повинен мати керівника, який має виконувати покладені на нього обов'язки та здійснювати свої функції. В даному випадку місцевий бюджет понесе не додаткові витрати, а витрати на оплату праці працівника, що узгоджується з нормами чинного законодавства. Більше того, ст. 43 Конституції України передбачає право для кожного працівника на своєчасне одержання винагороди за працю.

При поставленні оскаржуваної ухвали суд не врахував позиції Верховного Суду України, яка міститься в п. 4 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

У зв'язку з наведеним апелянт просить ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2014 року скасувати.

У засіданні апеляційного суду представники апелянта доводи скарги підтримали з наведених в ній мотивів.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог: представник Галицької райдержадміністрації та ОСОБА_5 вважали доводи апеляційної скарги обґрунтованими.

Представник позивача ОСОБА_2 та представник відповідача Комунального закладу «Галицька ЦРЛ» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили. Ухвалу суду вважали законною.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що призначення на посаду головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ» ОСОБА_5 може ускладнити виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_2, у випадку задоволення позову ОСОБА_2, а також того, що в такому випадку місцевий бюджет понесе додаткові витрати на оплату праці головного лікаря ОСОБА_5 та витрати на стягнення вимушеного прогулу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями ст. 151 ЦПК України встановлено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 5 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову ОСОБА_2 шляхом зупинення виконання рішень двадцять дев'ятої сесії шостого скликання Галицької районної ради Івано-Франківської області від 19.09.2014 року «Про звільнення з посади головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ» ОСОБА_2» та «Про призначення на посаду головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ» ОСОБА_5.», суд першої інстанції наведені обставини не врахував, відтак ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Галицької районної ради Івано-Франківської області задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2014 року скасувати, ухваливши нову ухвалу.

В задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Галицької районної ради Івано-Франківської області та Комунального закладу «Галицька ЦРЛ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

Бойчук І.В.