Рішення № 41247072, 06.11.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/871/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3338/14

Головуючий у 1-й інстанції Загнійко А.В.

Доповідач Буленко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Буленка О.О.

Суддів: Одринської Т.В., Хіль Л.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства " Альфа - Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства " Альфа - Банк" - задоволено повністю

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства " Альфа - Банк" заборгованість по кредитному договору №1601/0708/71-129 від 16.07.2008 року в розмірі 500742,74 грн. (п'ятсот тисяч сімсот сорок дві гривні 74 коп.), яка складається з: заборгованості за кредитом - 468495,71 грн.; заборгованості за відсотками - 30114,31 грн.; пені - 2132,72 грн.

Стягнуто з солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (п/р №37396000000004, МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714) судовий збір в розмірі 3654 грн. 00 коп.

З рішенням суду не погодилася відповідачка ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що нею борг сплачено в повному обсязі, суд першої інстанції безпідставно не врахував платежі, які були сплаченні, починаючи з 2008 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, тому банк має право на солідарне стягнення кредитної заборгованості як з боржника, так і з поручителя з урахуванням процентів, штрафу та пені за несвоєчасне погашення кредиту

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.07.2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» укладено кредитний договір №1601/0708/71-129, за яким банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 74700,00 доларів США на строк з 16.07.2008 року по 16.07.2038 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,9% річних за весь строк фактичного користування кредитом (а.с. 17-23).

В свою чергу, до кредитного договору №1601/0708/71-129 від 16.07.2008 року сторонами неодноразово вносилися зміни та доповнення: Додаткова угода №1 від 10.02.2009 року; Договір про внесення змін та доповнень №2 від 19.06.2009 року; Договір про внесення змін та доповнень №3 від 22.06.2009 року; Договір про внесення змін та доповнень №4 від 15.07.2009 року; Договір про внесення змін та доповнень №5 від 18.09.2009 року; Договір про внесення змін та доповнень №6 від 02.12.2011 року (а.с.24-34).

За умовами кредитного договору №1601/0708/71-129 від 16.07.2008 року (з внесеними змінами та доповненнями) позичальник з 10.05.2011 року зобов'язаний повністю повернути кредит до 16.07.2038 року за процентною ставкою 12,86 %, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 796,97 доларів США у чітко встановлений даним договором термін до 10 числа кожного місяця (а.с. 30).

Для забезпечення виконання зобов'язань перед банком за кредитним договором, між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» 16.07.2008 року укладено іпотечний договір (з внесеними змінами та доповненнями), за яким іпотекодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 62 -67).

Також, згідно договору поруки №1601/0708/71-129-Р-1 від 16.07.2008 року відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання відповідати перед ВАТ «Сведбанк» по зобов'язанням ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору №1601/0708/71-129 від 16.07.2008 року (а.с. 37, 38).

Крім того, як було з'ясовано судом першої інстанції та не заперечувалося сторонами у справі, 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк, та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі ПАТ «Дельта Банк») був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» продало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги заборгованості по кредитних договорах (а.с. 8). 15.06.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» продало (відступило), а ПАТ «Альфа-Банк» купило (прийняло) право вимоги за кредитним договором №1601/0708/71-129 від 16.07.2008 року (а.с. 9-16).

Статтею 627 ЦК України визначено, що свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень №6 до кредитного договору №1601/0708/71-129 від 16.07.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 підтвердила, що розмір простроченої заборгованості за кредитом на дату укладання цього договору про внесення змін та доповнень складає 72780,16 доларів США, розмір простроченої заборгованості по процентах складає 788,96 доларів США (а.с. 34).

Також, 02.12.2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору поруки №1601/0708/71-129-Р-1 від 16.07.2008 року, відповідно до якого останній зобов'язався перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором №1601/0708/71-129 від 16.07.2008 року, у сумі 73569,12 доларів США, з процентною ставкою 12,86% річних за період користування кредитом (а.с. 38).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст. 554 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2013 року сторони уклали договір про розірвання Іпотечного договору (а.с. 71, 72). Згідно з квитанцією №6167 від 17.12.2013 року ОСОБА_1 сплачено заборгованість за кредитним договором №1601/0708/71-129 від 16.07.2008 року у розмірі 36000 доларів США, гривневий еквівалент 287748,00 грн. (а.с.70), що в свою чергу не заперечувалося позивачем.

Станом на 10.07.2014 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Альфа-Банк» по договору №1601/0708/71-129 від 16.07.2008 року становить 500742,74 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 40056,95 доларів США, що за курсом НБУ на 10.07.2014 року складає 468495,71 грн.; заборгованості за відсотками - 2574,81 доларів США, що за курсом НБУ на 10.07.2014 року складає 30114,31 грн.; пені - 2132,72 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору (а.с. 41).

Встановивши зазначені вище обставини, місцевий суд дійшов вірного висновку, про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції платежів, які були сплачені нею на виконання кредитного договору протягом 2008 - 2011 років, оскільки при укладені додаткової угоди № 6 від 02.12.2011 року, відповідачі визнали, що на момент укладення вказаної додаткової угоди, борг відповідачів складає 72780,16 доларів США, вказана додаткова угода недійсною судом не визнавалась.

Також, не підтверджується матеріалами справи доводи апелянта, що внаслідок неповідомлення їх як відповідачів про відступлення боргу ПАТ « АльфаБанк», ОСОБА_1 сплачувала заборгованість по кредитному договору на рахунок ПАТ « СведБанк», оскільки остання не надала належних жодних доказів ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що доводи апелянта не підлягають задоволенню.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В свою чергу, при задоволенні позовних вимог, які носять матеріальний характер, солідарна відповідальність до судових витрат не застосовується, що відповідає положенню ст.541 ЦК України, згідно із яким солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання, а чинним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено солідарного порядку стягнення судових витрат.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат в солідарному порядку.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, п. 4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 - змінити в частині стягнення судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (п/р №37396000000004, МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714) судовий збір в розмірі 1827 грн. 00 коп. з кожного окремо.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : ___ О.О. Буленко

_______ Т.В.Одринська __ Л.М.Хіль