Рішення № 41247051, 04.11.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/638/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3213/14

Головуючий у 1-й інстанції Халявка В. І.

Доповідач Кривчун Т. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниця Ю.В., Карнаух П.М.

при секретарі: Філоненко О.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1; представника позивача - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (далі - ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»)

на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 9 вересня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.12.2013 року в м. Бориспіль по вул. Київський шлях за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, належний йому автомобіль «ЕОС», д.н.з НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження, а цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Isuzu NQR71P» застрахована у ПрАТ «СК«АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», що дає йому право на отримання страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн.

Оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 68774,51 грн., а відповідач у виплаті страхового відшкодування відмовив, просив суд стягнути з ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на його користь страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн., 50000,00 грн. моральної шкоди, а також понесені витрати на правову допомогу.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2014 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154) р/р 2650530307706 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» в м. Дніпропектровськ, МФО 305749, код ЄДРПОУ 33908322, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

З рішенням суду не погодилося ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», яке в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зазначають, що позивач на час вчинення ДТП не був власником автомобіля, а лише виконував замовлення по його транспортуванню, тому в нього відсутнє право на отримання страхового відшкодування. Як зафіксовано у митних документах, одержувачем-імпортером транспортного засобу виступає ТзОВ «Вест-Прайд». Згідно доручення № 3-12 від 02.12.13., яким керувався ОСОБА_1 при в'їзді на територію України, Niolar Group INK уповноважує ОСОБА_1 здійснити транспортування товару відповідно до умов контракту № 1 19/11/12; отримувачем виступає ТзОВ «Вест-Прайд», вул. Рівненська, 48, м. Луцьк, Україна; дорученням не уповноважено ОСОБА_1 отримати страхове відшкодування.

У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу не визнали, прохали її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення позивача, його представника, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Як установлено постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2013 року, близько 16:20 год. 03.12.2013 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Isuzu NQR71P», реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Київський шлях у м. Борисполі, в порушення п.10.9 ПДР України, виїжджаючи з прилеглої території, під час руху заднім ходом не був уважним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «ЕОС», реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Зазначеною постановою ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та стягнуто адміністративний штраф у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір (а.с.8).

Установлено та не заперечується представником відповідача, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Isuzu NQR71P», д.н.з. НОМЕР_1, застрахована у ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ».

24.12.2013 року ОСОБА_1 звернувся до страховика із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНТЗ (а.с.10, 72-73).

На підставі укладеного між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_6 Договору від 05.12.2013 року на проведення незалежної оцінки, ОСОБА_1 доручив, а ПП ОСОБА_6 прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт з незалежної оцінки визначення матеріального збитку автобуса ЕОС СОАСНЕ 180/Z/400/8/RO в результаті його пошкодження в ДТП (а.с.50).

Згідно Акту прийому-передачі робіт по незалежній оцінці від 25.12.2013р. ОСОБА_1 прийняв від ПП ОСОБА_6 виконаний згідно вищевказаного Договору Звіт з незалежної оцінки зазначеного транспортного засобу (а.с.51).

Як убачається зі Звіту №0312 про незалежну оцінку майна (визначення розміру матеріального збитку), вартість матеріального збитку, завданого власнику автобуса ЕОС СОАСН 180/Z/400/8/RO, реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП складає 50803,80 грн (а.с.4-6, 52-71).

04.03.2014р. ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування до ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (а.с.7,74).

Листом від 04.04.2014р. за вих. №040414-7088/к ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» повідомило ОСОБА_1 про надання певного переліку документів, зокрема, щодо права заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником та на підтвердження права власності на пошкоджене майно на день скоєння ДТП - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну (а.с.9).

Задовольняючи позов про стягнення страхового відшкодування, місцевий суд виходив з того, що на час скоєння ДТП позивач правомірно володів транспортним засобом на підставі доручення, мав технічний паспорт на нього, 19.12.2013 р. набув право власності на нього, отримавши свідоцтво про його реєстрацію; 24.12.2013 р. повідомив страховика про настання ДТП, проте рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування страховиком не прийнято.

Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив із недоведеності факту завдання моральної шкоди.

Однак з такими висновками не можна погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п.36.4 ст.36 вказаного Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст.35.1. вищезазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

До заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Відповідно до п.2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України 17.11.2005 N1118 (у редакції наказу Держмитслужби від 17.03.2008 N229), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 р. за N1428/11708, документи, що підтверджують право власності на ТЗ є:

а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо;

б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, якій продано ТЗ;

в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку.

Згідно ч.3 ст.386 ЦК України, право на отримання відшкодування завданої шкоди, внаслідок пошкодження майна, має власник такого майна.

Як роз'яснив Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.13 Постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

При розгляді таких спорів суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35,36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін.

Установлено, що на момент скоєння ДТП автобус не був зареєстрований в органах ДАІ, його реєстрація проведена за ОСОБА_1 19.12.2013 р. (а.с.27).

Як зафіксовано у митних документах, одержувачем-імпортером транспортного засобу - автобуса ЕОС СОАСН 180/Z/400/8/RO, реєстраційний номер НОМЕР_3, є ТзОВ «Вест-Прайд».

Згідно Доручення №3-12 від 02.12.2013 (а.с.23), NIOLAR GROUP INK уповноважує ОСОБА_1 ЕТ377157 здійснити транспортування товару відповідно до умов контракту № 1 19/11/12; отримувачем зазначено ТзОВ «Вест-Прайд» (вул. Рівненська, 48, м. Луцьк, Україна). Даним дорученням не уповноважено ОСОБА_1 отримувати страхове відшкодування.

Місцевий суд не врахував ту обставину, що на час скоєння ДТП (03.12.2013р.) позивач не був власником автобусу ЕОС СОАСН 180/Z/400/8/RO, реєстраційний номер НОМЕР_3; автобус був зареєстрований в органах ДАІ після ДТП (19.12.2013р.), про що позивачу видано відповідне свідоцтво (а.с.27).

Згідно доручення № 3-12 від 02.12.13., яким керувався ОСОБА_1 при в'їзді на територію України, Niolar Group INK уповноважує ОСОБА_1 здійснити транспортування товару відповідно до умов контракту №1 19/11/12; отримувачем виступає ТзОВ «Вест-Прайд», вул. Рівненська, 48, м. Луцьк, Україна; дорученням не уповноважено ОСОБА_1 отримати страхове відшкодування (а.с.23).

Відтак, в цій частині доводи апеляційної скарги є слушними і такими, що заслуговують на увагу.

Також, суд першої інстанції не врахував положення ст.35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення страхового відшкодування на користь позивача.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

За вказаних обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.3,4 ст.309, ст.ст.316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», - задовольнити.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2014 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ П.М. Карнаух

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун