Ухвала суду № 41245052, 30.10.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18072/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/1407/14 Категорія: 27 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Мудренко Л. І., Русинчука М. М.,

при секретарі Лимар Р. С.,

з участю представника позивача Процюка А. С.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2013 року ПАТ «Перший Український міжнародний банк» звернулось в суд із зазначеним позовом. Покликалось на ті обставини, що 29 листопада 2007 року між банком і відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір в сумі 77000 доларів США, із сплатою 10,99 % річних відсотків на строк по 28 листопада 2027 року. В цей же день, в забезпечення виконання вимог за кредитним договором, між позикодавцем і ОСОБА_4 був укладений договір поруки та між позикодавцем і ОСОБА_2 договір іпотеки. Також, на виконання вимоги кредитного договору, 10 листопада 2008 року між ЗАТ «Страхова компанія «Добробут та захист» і позичальником ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування нещасних випадків на строк з 29.11.2008 року по 28.11.2009 року, з наступним його щорічним переукладенням на новий строк до закінчення дії кредитного договору, вигодонабувачем за яким є банк-кредитодавець.

Крім того позивач зазначав, що 28 вересня 2011 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до кредитного договору в сумі 82589 грн. 60 коп. на строк по 28 листопада 2027 року, зі сплатою 19 % процентів річних відсотків за користування кредитними коштами. В цей же день між банком та поручителем ОСОБА_4 була укладена додаткова угода до договору поруки від 29.11.2007 року.

Так як боржник ОСОБА_2 з березня 2009 року по вересень 2011 року неналежно виконує умови кредитного договору та додаткової угоди до нього, порушує строки погашення кредитів, попереджалась разом із поручителем про наслідки невиконня кредитних зобов'язань у письмовій формі, щорічно не поновлювала дію договору страхування, то позивач просив суд стягнути з неї та поручителя ОСОБА_4 у солідарному порядку всю суму заборгованості по кредитному договору та додатку до нього, що відповідно становить 38655,90 доларів США і 158092 грн. 18 коп. та відшкодувати йому понесені судові витрати в сумі 3441 грн.

15 квітня 2014 року заочним рішенням Луцького міськрайонного суду позов задоволено повністю, вирішено питання про розподіл між відповідачами судових витрат.

7 серпня 2014 року ухвалою Луцького міськрайонного суду у перегляді даного заочного рішення за заявою відповідача ОСОБА_2 відмовлено.

В поданій на заочне рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить його скасувати як незаконне, прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Встановлено, що 29 листопада 2007 року між позивачем ЗАТ «ПУМБ» і відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір на суму 77000 доларів США з терміном погашення до 28 листопада 2027 року, зі сплатою 10,99 % річних відсотків (а. с. 10 - 22).

В забезпечення своєчасного виконання позичальником зобов'язань за даним кредитним договором банком з ОСОБА_4 був укладений договір поруки від 29 листопада 2007 року, згідно з яким поручитель відповідає за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_2 в повному обсязі (а. с. 34 - 37).

10 листопада 2008 року між ЗАТ «Страхова компанія «Добробут і Захист» і позичальником ОСОБА_2, на виконання вимог п. 2.1.4 кредитного договору, було укладено договір добровільного страхування нещасних випадків, вигодонабувачем за яким є банк-кредитодавець із щорічним поновленням його дії протягом строку дії вказаного кредитного договору (а. с. 45).

28 вересня 2011 року між банком і відповідачем ОСОБА_2 було підписано додаткову угоду до кредитного договору про надання їй другого траншу кредиту в сумі 82589 грн. 60 коп. на строк до 28 листопада 2027 року зі ставкою 19 % відсотків річних процентів (а. с. 24 - 33).

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за додатковою угодою банком з ОСОБА_4 28.09.2011 року була укладена додаткова угода до договору поруки від 29.11.2007 року (а. с. 38 - 40).

Крім того встановлено, що станом на 06.10.2013 року, час звернення з позовом до суду, заборгованість за кредитним договором та додатковою угодою до нього не сплачена в сумі 38655,90 доларів США і 158092 грн. 18 коп., з яких заборгованість за сумою кредиту відповідно - 37825,47 доларів США і 82390 грн. 95 коп.; заборгованість по відсотках - 830,43 доларів США і 19788 грн. 63 коп.; за сумою пені - 5711 грн. 99 коп.; за сумою штрафів - 6154 грн. 61 коп.; за сумою штрафів за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування - 44046 грн. (а. с. 46 - 57).

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачам, за наявними в кредитному договорі та договорі поруки адресами, надсилались банком письмові досудові вимоги щодо порушення позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору і додаткової угоди до нього з пропозицією про їх належне виконання та роз'ясненням подальших дій позикодавця (а. с. 41 - 44).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 553, 554 цього Кодексу встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Підпунктом 1 пункту 3.5.7 та пунктом 3.5.8 кредитного договору, укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_2 встановлено, що банк у випадку затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом порівняно з умовами цього договору на 1 календарний місяць, набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із розрахованими процентами, а позичальник відповідно зобов'язаний виконати таку вимогу банку в строк не пізніше 30 календарних днів з дня її отримання. У разі невиконання даної вимоги позичальником банк набуває право розпочати стягнення суми заборгованості за кредитним договором в судовому порядку, з метою задоволення вимоги про дострокове повернення кредиту разом із нарахованими процентами та пенею.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши наведені обставини справи та давши їм вірну правову оцінку, цілком підставно задовольнив позов банку, а саме стягнув з відповідачів солідарно на користь позивача всю суму заборгованості за кредитним договором і додатковою угодою до нього.

Безпідставними на думку колегії суддів є доводи апелянта про те, що на час ухвалення заочного рішення судом першої інстанції була відсутня заборгованість позичальника перед банком по тілу кредиту та процентах за користування кредитними коштами, оскільки вони спростовуються розрахунком заборгованості боржника ОСОБА_2 перед кредитодавцем за кредитним договором, наданим позивачем на вимогу апеляційного суду, станом на 15.04.2014 року (а. с. 231 - 238).

Крім того, варто зазначити, що судом першої інстанції було стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 6 жовтня 2013 року заочним рішенням суду від 15.04.2014 року, а довідки, надані апелянтом, свідчать про кредитні зобов'язання відповідача ОСОБА_2 перед банком станом на 14.05.2014 року, а саме після ухвалення оскарженого рішення, і не можуть впливати на його законність.

Також не є такими, що спростовують висновки суду першої інстанції про підставність вимог позивача щодо дострокового погашення кредиту, покликання апелянта на те, що вона, з вини банку, не попереджалась про необхідність усунення заборгованості по поточних платежах за кредитним договором у тридцятиденний строк. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, таке повідомлення направлялось ОСОБА_2 позивачем на вказану нею ж адресу. Згідно п. 6.8 кредитного договору обов'язок повідомлення про зміну своєї адреси лежить на позичальникові і у випадку невиконання ним цієї вимоги саме він несе ризик настання пов'язаних з цим несприятливих наслідків.

Отже рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді