Рішення № 41244380, 04.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.14р.

Справа № 904/6209/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м Київ

до Дочірнього підприємства "Верхньодніпровськтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Верхньодніпровськ, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення боргу за договором купівлі-продажу природного газу в сумі 396 083 грн. 70 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Верхньодніпровськтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу в сумі 250 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 80 692 грн. 91 коп. - пені, 16 213 грн. 82 коп. - 3% річних, 49 176 грн. 97 коп. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору №13/2321-БО-3 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2012 року. (а.с. 9-14).

15.09.2014 року Відповідач подав до господарського суду відзив на позов, відповідно до якого суму 250 000 грн. 00 коп. - основного боргу визнає, не погоджується з нарахуванням пені, 3% річних та інфляційними нарахуваннями, так як останні виконані з порушенням діючого законодавства, просив суд зобов’язати Позивача зробити розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені з урахування постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року, інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року та ст.ст. 613, 616 Цивільного кодексу України, крім того Відповідач просив суд зменшити розмір пені на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та розглядати справу без участі його представника.

03.11.2014 року Позивач направив на адресу суду пояснення, відповідно до яких, проти тверджень Відповідача викладених у відзиві на позов заперечує, вказує на недоведеність останнім обставин які б давали підстави для зменшення судом штрафних санкцій, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

04.11.2014 року Відповідач засобами електронного зв'язку направив на адресу суду пояснення відповідно до яких не погоджуючись з пенею, 3% річних та інфляційними нарахуваннями, просить суд зменшити суму пені до 20 000 грн. 00 коп., на підставі ст. 233 ГК України.

За заявою Позивача від 16.09.2014 року, ухвалою господарського суду від 16.09.2014 року, відповідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 04.11.2014 року.

В судове засідання представник Позивача не з'явився, витребувані судом документи на адресу суду не направив, позовні вимоги у попередніх судових засіданнях підтримував, просив суд їх задовольнити. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Докази оплати за спірним договором до суду не надав. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки останній повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

21.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-Продавець) та Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Верхньодніпровськтеплоенерго" (далі-Покупець) був укладений Договір №13/2321-БО-3 купівлі-продажу природного газу (далі-Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Згідно пункту 2.1 Договору. Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 1069,5 тис. куб. м.

Пунктом 5.2 Договору (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 19.07.2013 року) передбачено, ціна за 1 000.00 куб. м. газу становить 3 459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн.

До сплати за 1000,00 куб. м. природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4 588,54 грн.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 9.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно з пунктом 11.1 Договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині поставки газу до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору Позивачем Відповідачу у період січень-грудень 2013 року поставлено газ в обсязі 782,587 тис. м3 на загальну суму 3 626 838 грн. 22 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу. (а.с.16-22).

Відповідач за отриманий газ розрахувався частково, сплативши за період з 05.04.2013 року по 30.04.2014 року суму в розмірі 3 376 838 грн. 22 коп., внаслідок чого загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становила 250 000 грн. 00 коп.

Відповідно до відзиву Відповідача, останній повністю погоджується з наявністю вказаної заборгованості.

Станом на час розгляду спору доказів сплати суми основної заборгованості в розмірі 250 000 грн. 00 коп. сторонами суду не надано.

Розглядаючи вказані позовні вимоги необхідно вказати на наступне.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов’язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, зокрема, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов’язаний сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.1.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Розмір пені, розрахований Позивачем від суми основного зобов’язання, за період з 14.02.2013 року по 06.06.2014 року, становить суму в розмірі 80 692 грн. 91 коп., яка розрахований Позивачем не вірно, так як Позивачем помилково взято день фактичної сплати суми заборгованості в період часу нарахування пені, що відповідно суперечить приписам п. 1.9. вказаної вище постанови Пленуму ВГСУ.

Судом вказана сума пені була перерахована та складає суму у розмірі 79 175 грн. 26 коп., яка відповідно і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з врахуванням встановлених індексів інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір 3% річних, розрахований Позивачем від суми основного зобов’язання, за період з 14.02.2013 року по 06.06.2014 року становить суму в розмірі 16 213 грн. 82 коп., яка розрахований Позивачем не вірно, так як Позивачем помилково взято день фактичної сплати суми заборгованості в період часу нарахування річних, що відповідно також суперечить приписам п. 1.9. вказаної вище постанови Пленуму ВГСУ.

Судом вказана сума 3% річних була перерахована та складає суму у розмірі 15 919 грн. 83 коп., яка відповідно і підлягає задоволенню.

Розмір інфляційних втрат, розрахований Позивачем від суми основного зобов’язання, за період з квітня 2013 року по квітень 2014 року включно становить суму в розмірі 49 176 грн. 97 коп., яка розрахований Позивачем вірно.

Стосовно пояснень Відповідача направлених на адресу суду від 04.11.2014 року, Відповідачем (як вказує останній) надано контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань з якими він не погоджується з Позивачем, однак вказаний контррозрахунок не є тим контррозрахунком саме пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, а є розрахунком суми основної заборгованості, але судом вказані розрахунки Позивача були перевірені, та як вказано вище, останні зроблені з помилками.

Відповідно до вимог ст. ст.. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем підтверджена матеріалами справи та складає 250 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 79 175 грн. 26 коп. - пені, 15 919 грн. 83 коп. - 3% річних, 49 176 грн. 97 коп. - інфляційних втрат, яка і підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно прохання Відповідача щодо зменшення розміру пені на підставі ст. 233 Господарського кодексу України до 20 000 грн. 00 коп. суд наголошує на наступному.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У підпункті 3.9.2 пункту 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" викладено правову позицію, згідно з якою, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частини першої статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру неустойки є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми є оціночними та водночас потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів статей 32-34 ГПК України (див. постанови Вищого господарського суду України від 16.03.2011 року № 22-274, від 20.04.2011 року № 4/110-38).

Доводи викладені в проханні Відповідача стосовно установ, які знаходяться в скрутному фінансовому становищі та відповідною (невчасною) несплатою грошових коштів Відповідачу, не є обставинами, які звільняють боржника від господарсько-правової відповідальності та не є тим винятковим випадком, який надає право суду застосувати приписи ч. 3 ст. 83 ГПК України.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Верхньодніпровськтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, проспект Леніна, 5, ЄДРПОУ 02128098) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) 250 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 79 175 грн. 26 коп. - пені, 15 919 грн. 83 коп. - 3% річних, 49 176 грн. 97 коп. - інфляційних втрат, 7 885 грн. 44 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписано

04.11.2014р.