Ухвала суду № 41243642, 06.11.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2014 р. Справа № 918/1291/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Вищого професійного училища №29 смт. Володимирець (Рівненська область, смт. Володимирець)

до відповідача Кооперативного підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування" (Рівненська область, смт. Володимирець)

про стягнення 12 480 грн. 47 коп.

Представники:

від позивача: Костючик Л.І.

від відповідача: не з'явився.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Вище професійне училище №29 смт. Володимирець звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Кооперативного підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування" про стягнення 12 480,47 грн. заборгованості, позовні вимоги аргументувавши тим, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами договору надання послуг з тимчасового користування приміщенням та обладнанням № б/н від 01.09.2011 року в частині розрахунків за вказаним договором.

23 жовтня 2014 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає, та просить суд відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України залишити позов Вищого професійного училища № 29 смт. Володимирець без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду повідомлений належним чином.

За таких обставин суд враховуючи сплив строків, передбачених статтею 69 ГПК України, розгляду спору, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 вересня 2011 року між ВПУ № 29 смт. Володимирець (виконавець, позивач) та Володимирецьким комбінатом громадського харчування (замовник, відповідач) було укладено договір надання послуг з тимчасового користування приміщенням та обладнанням (надалі договір) відповідно до предмету якого виконавець в порядку та на умовах визначених цим договором зобов'язується надавати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування приміщення та обладнання кухні, а також зобов'язується сплачувати виконавцю плату по орендній ціні.

Відповідно до пункту 1.2. договору приміщення та обладнання, яке надається замовнику за цим договором знаходиться за адресою: смт. Володимирець, вул. Київська 49 в, має загальну площу 292,1 кв.м.

Пунктами 3.1.- 3.3. договору передбачено, що приміщення та обладнання надається в тимчасове користування на строк з 01 вересня 2011 року до 01 вересня 2012 року з моменту прийняття його актом здачі прийняття, який є невід'ємною частиною цього договору.

Договір вважається переукладеним на новий термін на тих же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення терміну його дії.

Доказів припинення дії договору сторони суду не надали, відтак суд приходить до висновку, що станом на час розгляду справи договір від 01 вересня 2011 року є чинним.

На виконання умов договору позивач за актом прийому-передачі передав відповідачу в строкове платне користування приміщення їдальні площею 292,1 кв.м. та обладнання згідно переліку. Будь-яких заперечень щодо прийому вказаного приміщення та обладнання відповідач суду не заявив.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що плата за тимчасове користування приміщення складає 423,52 грн.

Згідно пункту 23.3. договору комбінат громадського харчування зобов'язується перераховувати на розрахунковий рахунок ВПУ № 29 смт. Володимирець до 3 числа наступного місяця оплату за надані в тимчасове користування приміщення та обладнання, комунальні послуги.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, станом на час розгляду справи заборгованість Володимирецького комбінату громадського харчування перед ВПУ № 29 смт. Володимирець за договором надання послуг з тимчасового користування приміщенням та обладнанням від 01 вересня 2011 року складає 12 480,47 грн., вказана заборгованість зокрема підтверджується договором надання послуг з тимчасового користування приміщенням та обладнанням від 01 вересня 2011 року, актом звірки взаємних розрахунків, та довідкою Державної фінансової інспекції України в Рівненській області № 17-03-08/109, будь-яких доказів погашення вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

Частинами 1 а 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 480, 47 грн. заборгованості згідно договору надання послуг з тимчасового користування приміщенням та обладнанням № б/н від 01.09.2011 року є законними, обгрунтованими, відповідачем не спростованими а відтак такими, що підлягають до задоволення.

Щодо наданого відповідачем відзиву суд зазначає наступне.

У своєму відзиві за Вих. № 186 від 20 жовтня 2014 року відповідач зазначає, що договір на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість в силу положень статей 203, 215 ЦК є нікчемним, доказів заборгованості суду не подано, а відтак провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України.

Ознайомившись з вказаним відзивом, суд вважає, що його зміст не відповідає обставинам справи, а підстави для залишення позову без розладу на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України відсутні.

Суд зазначає, що в силу положень пункту 1 частини 1 статті 203 КЦ України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд зауважує, що відповідачем не наведено суду жодної норми чинного законодавства України, яка встановлює укладений між позивачем та відповідачем договір як нікчемний.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Кооперативного підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування" (34300, Рівненська область, Володимирецький район, смт. Володимирець, вул. Соборна, 24, ідентифікаційний номер 01764610) на користь Вищого професійного училища № 29 смт. Володимирець (34300, Рівненська область, Володимирецький район, смт. Володимирець, вул. Київська 49, ідентифікаційний номер 05537503) 12 480,47 грн. заборгованості та 1 827,00 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 07 листопада 2014 року

Суддя Качур А.М.