Рішення № 41241265, 04.11.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2014 року справа № 927/1657/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром»,

вул. Щусєва, 36, м.Київ, 04060; адреса для листування: вул. Борисоглібська, 6Б, м.Київ, 04070,

до відповідача: державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України», вул. Перемоги, 5, с.Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433,

про стягнення 848 087,46 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Богонос В.А., довіреність №31 від 01.09.2014 року,

від відповідача: Серик М.М., довіреність № 97 від 01.11.2014 року.

В судовому засіданні 04.11.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» подано позов до державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України» про стягнення 848 087,46 грн. боргу, з яких 683 571,47 грн. основного боргу, 57 195,27 грн. 3% річних та 107 320,72 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Представник відповідача визнає наявну суму заборгованості та просить відстрочити виконання рішення суду до 30.04.2015 року з підстав, викладених у клопотанні.

Представник позивача заперечує проти клопотання представника відповідача.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2011 року між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладено договір позики №П-01/03-11-18.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику позику, яка зазначена в п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Згідно п.1.2 договору предметом позики за цим договором є наступний товар: бензин А-76 в кількості 8058,00 літрів на загальну суму 73541,16 грн.

Позикодавець передає предмет позики позичальникові протягом тридцяти календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору позика вважається переданою позичальникові з моменту підписання акту приймання-передачі позики уповноваженими представниками сторін та закріплення цього акту їх печатками.

Строк, на який надається позика, розпочинається з моменту її передачі і закінчується 31 грудня 2011 року (п.3.1 договору).

Згідно п.4.1 договору до настання строку, визначеного в п.3.1 цього договору, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику, у такій самій кількості, якості та такого самого роду, що були передані позикодавцем, визначені п.п. 1.2.1 та 1.2.2 даного договору.

Позика вважається повернутою позикодавцеві позичальником з моменту підписання акта приймання-передачі позики уповноваженими представниками сторін та скріплення цього акта їх печатками (п.4.2 договору).

Згідно із ч.2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

31.05.2011 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про зміну договору позики №П-01/03-11-18 від 01 березня 2011 року на договір купівлі продажу (новація).

Позивач та відповідач уклали дану угоду про наступне:

1. Позикодавець та позичальник, у зв'язку із зміною комерційних інтересів та напрямків виробничих потреб при здійсненні господарської діяльності, прийшли до згоди шляхом зміни первісного зобов'язання між тими ж сторонами (новація), змінити договір позики №П-01/03-11-18 від 01 березня 2011 року (основний договір) на договір купівлі-продажу;

2. В зв'язку із новацією товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» як позикодавець в подальшому іменується як продавець, а ДП «ДГ «Іванівка» НААН України», як позичальник в подальшому іменується як покупець;

3. Змінити умови основного договору щодо визначення порядку оплати товару, переданого в якості позики, який вважається з урахуванням положень даного договору як такий, що переданий (поставлений) на умовах купівлі-продажу, викласти їх у наступній редакції:

Ціна товару. Умови оплати переданого (поставленого) товару

- Ціна переданого товару та товару, який продавець буде поставляти покупцю протягом строку дії основного договору, визначена в актах приймання-передачі та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору позики №П-01/03-11-18 від 01 березня 2011 року та даної угоди.

- Покупець бере на себе зобов'язання провести оплату за переданий (поставлений) товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплату за товар покупець повинен здійснити в термін до 31 грудня 2011 року.

- Право власності на переданий (поставлений) товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі товару.

4. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Особи, що підписують цей договір, запевняють, що вони мають достатньо повноважень для вступу його у чинність.

5. З моменту належного виконання умов даної угоди щодо оплати переданого (поставленого) товару, будь-які зобов'язання між сторонами вважаються виконаними та припиненими. Сторони одна до одної не мають будь-яких майнових та немайнових претензій.

6. З моменту належного підписання даної угоди, вищевказаний договір позики (основний договір) вважається договором купівлі-продажу та діє з урахуванням внесених даною угодою змін.

Позивачем, за актом №1 від 01.03.2011 року приймання передачі позики до договору №П-01/03-11-18 від 01 березня 2011 року та видатковою накладною № 107 від 01.03.2011 року на суму 73541,16 грн. передано відповідачу майно на суму 73541,16 грн.; актом №2 від 04.05.2011 року приймання передачі позики до договору №П-01/03-11-18 від 01 березня 2011 року та видатковою накладною №425 від 04.05.2011 року на суму 432 209,87 грн. передано майно на суму 432 209,87 грн. та актом №3 від 18.05.2011 року приймання передачі позики до договору №П-01/03-11-18 від 01 березня 2011 року та видатковою накладною №422 від 18.05.2011 року на суму 251 361,60 грн. передано майно на суму 251 361,60 грн., що разом складає 757 112,63 грн.

Вказаний товар отримано відповідачем, що підтверджується печаткою та підписом представника відповідача на вищевказаних актах та видаткових накладних.

Відповідач частково виконав умови договору, сплативши за товар 73541,16 грн., що підтверджується випискою банку, яка міститься в матеріалах справи.

Проте, в порушення умов угоди від 31.05.2011 року про зміну договору позики №П-01/03-11-18 від 01 березня 2011 року на договір купівлі продажу (новація), відповідач не сплатив вартість отриманого товару в повному обсязі та в строки, передбачені цим договором.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар на момент звернення з позовом до суду складає 683 571,47 грн.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за вищевказаними актами та видатковими накладними, виходячи з вищевикладених норм законодавства та договору, у відповідача виникло зобов'язання сплатити вартість отриманого товару.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення борг по оплаті відповідачем отриманого товару на суму 683571,47 грн.

Позивач посилаючись на ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути 57195,27 грн. 3% річних за період з 01.01.2012 року по 14.10.2014 року та 107320,72 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.01.2013 року по 14.10.2014 року, що підтверджується відповідними розрахунками та матеріалами справи.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування 3% річних та інфляційних наразувань і в разі, якщо обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення позивачем дійшов висновку, що розрахунки відповідають чинному законодавству та матеріалам справи.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено суму боргу 683571,47 грн. у терміни, визначені умовами договору, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.01.2012 року по 14.10.2014 року в сумі 57195,27 грн. та інфляційні нарахування за період з 01.01.2013 року по 14.10.2014 року в сумі 107320,72 грн..

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 683 571,47 грн. основного боргу, 57 195,27 грн. 3% річних та 107 320,72 грн. інфляційних нарахувань.

Вирішуючи клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, суд доходить висновку про те, що дане клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (п.7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 №9).

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Згідно п.п 7.2 п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач у клопотанні про відстрочення виконання рішення суду ссилається на те, що підприємство знаходиться в скрутному фінансовому стані.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду є необгрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України» (вул. Перемоги, буд. 5, с.Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, р/р 260058365 в ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль», ідентифікаційний код 00729853, МФО353348) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром» (вул. Щусєва, 36, м.Київ, р/р 26007001008292 в ПАТ «Радикал Банк», ідентифікаційний код 36529168, МФО 319111) 683 571,47 грн. боргу, 57 195,27 грн. 3% річних, 107 320,72 грн. інфляційних нарахувань та 16961,75 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити державному підприємству «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України» у відстрочці виконання рішення суду по справі №927/1657/14 від 04.11.2014 року.

Повне рішення складено 07.11.2014 року.

Суддя Ж.В. Блохіна

.