Рішення № 41240599, 27.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2014 р. Справа № 911/3729/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/3729/14

за позовом малого приватного підприємства "СПЕКТР", ідентифікаційний код: 13731068, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Будьонного, буд. 33,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОБУХІВСЬКИЙ ВЕНТИЛЯЦІЙНИЙ ЗАВОД ЛТД", ідентифікаційний код: 05790403, місцезнаходження: 08701, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, буд. 9,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Пилипченко В.І., яка діє на підставі довіреності від 20.10.2014 року б/н, та Коломойцев А.І., який діє на підставі довіреності від 20.10.2014 року б/н,

відповідач: не з'явився, -

Обставини справи:

мале приватне підприємство "СПЕКТР" (далі за текстом: Позивач або Позикодавець) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ОБУХІВСЬКИЙ ВЕНТИЛЯЦІЙНИЙ ЗАВОД ЛТД" (далі за текстом: Відповідач або Позичальник) про стягнення заборгованості за договором позики від 16.11.2011 року за № 61/11 у вигляді основного боргу в сумі 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.), пені в сумі 4623,56 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 56 коп.), 3-х процентів річних у сумі 792,33 грн. (сімсот дев'яносто дві гривні 33 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 4805,30 грн. (чотири тисячі вісімсот п'ять гривень 30 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором позики від 16.11.2011 року за № 61/11, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.), пені в сумі 4623,56 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 56 коп.), 3-х процентів річних у сумі 792,33 грн. (сімсот дев'яносто дві гривні 33 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 4805,30 грн. (чотири тисячі вісімсот п'ять гривень 30 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2014 року порушено провадження у справі № 911/3729/14, розгляд якої призначено на 29.09.2014 року.

В судове засідання 29.09.2014 року з'явилися представники Позивача, які частково виконали вимоги ухвали суду від 03.09.2014 року, дали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 03.09.2014 року не виконав. Ухвалою суду від 29.09.2014 року розгляд справи відкладено на 27.10.2014 року.

27.10.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 03.09.2014 року та від 29.09.2014 року не виконав.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих Позивачем пояснень суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 27.10.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвали господарського суду Київської області від 03.09.2014 року та від 29.09.2014 року направлені на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про порушення провадження у справі та час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

16.11.2011 року між малим приватним підприємством "СПЕКТР" (Позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОБУХІВСЬКИЙ ВЕНТИЛЯЦІЙНИЙ ЗАВОД ЛТД" (Позичальник) укладено договір позики від 16.11.2011 року за № 61/11 (надалі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого за цим Договором Позикодавець передає Позичальнику у користування на строк, що обумовлений цим Договором, грошові кошти у розмірі, встановленому Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю, у строк та на умовах визначених даним Договором.

За умовами п. 2.1. Договору, загальна сума позики за даним Договором становить 250000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), яка може бути надана Позичальнику за його бажанням в повному обсязі або частинами. При цьому, в разі надання позики частинами розмір та строки надання позики узгоджуються Сторонами у кожному окремому випадку.

Договір у п. 2.2. передбачає, що за цим Договором відсотки за користування предметом позики не нараховуються та не сплачуються.

Відповідно до п. 4.1. Договору, позика надається Позичальнику на строк до 01 жовтня 2012 року. Строк повернення позики може бути змінено лише за згодою Сторін шляхом внесення змін до даного Договору.

Згідно п. 4.2. Договору, Позичальник має право повертати позику частинами, але в будь-якому разі не пізніше 01 жовтня 2012 року.

За умовами п. 5.1. Договору, Позичальник зобов'язаний повернути суму позики не пізніше останнього дня строку, встановленого в п. 4.1. цього Договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору, сума позики (її частина) підлягає поверненню в безготівковій формі на поточний рахунок Позикодавця.

28.09.2012 року між малим приватним підприємством "СПЕКТР" (Позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОБУХІВСЬКИЙ ВЕНТИЛЯЦІЙНИЙ ЗАВОД ЛТД" (Позичальник) укладено додаткова угода від 28.09.2012 року за № 1 до договору позики від 16.11.2011 року за № 61/11, згідно п. 1 якої у зв'язку із домовленістю Сторін про збільшення строку повернення позики Сторони прийшли згоди викласти п. 4.1. Договору в наступній редакції: « 4.1. Позика надається Позичальнику на строк до 31 грудня 2013 року. Строк повернення позики може бути змінений лише за згодою Сторін шляхом внесення змін до даного Договору».

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 1048 визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та надав Відповідачу за бажанням останнього грошові кошти в якості позики на загальну суму 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.), що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 17 листопада 2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позивач зазначає, що Відповідач не виконував належним чином зобов'язання за Договором повернувши лише частину грошових коштів в строки, передбачені п. 4.1. Договору, на загальну суму 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки від 07.03.2013 року, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.).

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію від 12.03.2014 року за № 10, яка отримана Відповідачем 20.03.2014 року та в якій Позивач просив Відповідача погасити заборгованість за Договором протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання цієї претензії.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на вказану претензію не відреагував, заперечень не надав та заборгованість за Договором не погасив.

Разом з тим, ухвалами від 03.09.2014 року та від 29.09.2014 року суд зобов'язував Відповідача надати належні докази виконання Відповідачем зобов'язань за Договором.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази повернення Відповідачем Позивачу грошових коштів в якості позики в сумі 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.).

Також суд звертає увагу на те, що Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень щодо відсутності заборгованості перед Позивачем чи інших письмових доказів щодо спростування заборгованості суду не надав.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що внаслідок того, що Відповідач у строки, встановлені п. 4.1. Договору, не повернув позику в повному обсязі, то за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.).

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором у вигляді основного боргу в сумі 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.), внаслідок чого дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення позики, пеню, передбачену п. 6.3. Договору, в сумі 4623,56 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 56 коп.).

Договір у п. 6.3. передбачає, що у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання своїх грошових зобов'язань за цим Договором Позичальник сплачує на вимогу Позикодавця пеню в розмірі 0,15 % від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Позикодавця.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 6.3. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення позички в розмірі 0,15 % від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань на загальну суму 4623,56 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 56 коп.) .

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом здійснено розрахунок пені за заявлені Позивачем періоди, за результатами якого суд погоджується з сумою, розміром та періодом нарахування Позивачем Відповідачу пені за Договором в сумі 4623,56 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 56 коп.).

Доказів сплати в добровільному порядку пені за Договором Відповідач суду не надав та наявність заборгованості зі сплати пені Позивачу не заперечував.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення позички за Договором у сумі 4623,56 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 56 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 792,33 грн. (сімсот дев'яносто дві гривні 33 коп.) та інфляційні нарахування в сумі 4805,30 грн. (чотири тисячі вісімсот п'ять гривень 30 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи.

Цивільний кодекс України в ч. 1 ст. 1050 передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунків 3-х процентів річних та інфляційних втрат, здійснених Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок 3-х процентів річнихта інфляційних втрат об'єктивно та вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді трьох процентів річних у сумі 792,33 грн. (сімсот дев'яносто дві гривні 33 коп.) та інфляційних нарахувань в сумі 4805,30 грн. (чотири тисячі вісімсот п'ять гривень 30 коп.), внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення 3-х процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов малого приватного підприємства "СПЕКТР" до товариства з обмеженою відповідальністю "ОБУХІВСЬКИЙ ВЕНТИЛЯЦІЙНИЙ ЗАВОД ЛТД" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОБУХІВСЬКИЙ ВЕНТИЛЯЦІЙНИЙ ЗАВОД ЛТД", ідентифікаційний код: 05790403, місцезнаходження: 08701, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, буд. 9, на користь малого приватного підприємства "СПЕКТР", ідентифікаційний код: 13731068, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Будьонного, буд. 33, заборгованість за договором позики від 16.11.2011 року за № 61/11 у вигляді основного боргу в сумі 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.), пені в сумі 4623,56 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 56 коп.), 3-х процентів річних у сумі 792,33 грн. (сімсот дев'яносто дві гривні 33 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 4805,30 грн. (чотири тисячі вісімсот п'ять гривень 30 коп.) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 03 листопада 2014 року