Рішення № 41240163, 05.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21497/14 05.11.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ - Авто"

до Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок"

про стягнення 6 823,17 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Шпак Т.В. дов. від 10.07.2014

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.10.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 26/08/14 від 26.08.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ - Авто" (надалі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" (надалі - відповідач) про стягнення 6 823,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання у частині внесення плати за надані послуги, відповідно до договору № 14/01-01ТО на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 01.01.2014, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 5 306 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21497/14, розгляд справи призначено на 22.10.2014.

В судове засідання, призначене на 22.10.2014, з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 22.10.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 2882231 0, згідно якого 16.10.2014 представник відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду м. Києва з ухвалою про порушення провадження у справі.

22.10.2014 керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги клопотання позивача, суд відклав розгляд справи на 05.11.2014.

В судове засідання, призначене на 05.11.2014, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 05.11.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 3140869 9, згідно якого 27.10.2014 представник відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду м. Києва з ухвалою про порушення провадження у справі.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.214 між позивачем (надалі - виконавець) та відповідачем (надалі - замовник) був укладений Договір № 14/01-01ТО на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів (надалі - Договір) між позивачем (надалі - виконавцем) та відповідачем (надалі - замовником).

За предметом Договору викладеним в п. 1.1 Договору Виконавець зобов'язується виконувати ремонт на технічне обслуговування транспортних засобів Замовника, а також використовувати при наданні послуг запасні частини та матеріали, а Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати виконані роботи, запасні частини т матеріали на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 7.7 Договір набуває чинності з моменту його підписання, скріплення печатками Сторін і діє до 01.3.2015 включно.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, надав відповідачеві послуг на 14 537,46 грн.. , що підтверджується актом виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля від 12.05.2014.

Відповідно до п. 3.2 Договору, Замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно Нарядів-Замовлень та Актів виконаних робіт , на умовах визначених Договором; прийняти виконанні роботи, а також забезпечити вивезення ДТЗ з території СТО Виконавця.

Умовами п. 4.2 визначено, що Замовник сплачує Виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів протягом 3 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку-фактури.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав в повному обсязі основного обов'язку за Договором, плату за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем, складає 5 500 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (належним чином засвідчені копії міститься в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить розрахунки та акти виконаної роботи (належним чином засвідчені копії міститься в матеріалах справи).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 та 22.10.2014 відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 та 22.10.2014 контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором № 14/01-01ТО на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів в сумі 5 500 грн.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 331,96 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 5.2 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 331,96 грн.

Крім того, відповідно до п. 5.2 Договору, за прострочення оплати виконаних робіт понад 30 календарних днів Замовник повинен сплатити на користь Виконавця штраф в розмірі 10 %, що за розрахунком позивача, перевіреного судом становить 550 грн.

Також, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 155,21 грн. 10 відсотків річних (відповідно до п. 5.2 Договору) та 286 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 10 % річних ґрунтуються на п . 5.2 Договору, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 10 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 10% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено розрахунок 10% річних та не вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, за перерахунком суду сума складає 121,84 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" (03179, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 139; ідентифікаційний код: 02573510) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ - Авто" (04119, м. Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 1; ідентифікаційний код 332982775) 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 121 (сто двадцять одна) грн. 84 коп. - інфляційних втрат, 155 (сто п'ятдесят пять) грн. 21 коп. - 10 % річних, 331 (триста тридцять одна ) грн. 96 коп. - пені, 550 (п'ятсот пятдесят) грн.. 00 коп. - штраф та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.11.2014

Суддя М.О. Лиськов