Рішення № 41239562, 16.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18859/14 16.10.14

За позовом Торговельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг»

Про стягнення 182 786,45 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Чупріна О.Ю. представник за довіреністю № 10.01.14.

Від відповідача: Кальченко І.М. представник за довіреністю № 11 від 16.10.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Торговельно-промислова транснаціональна корпорація «Кераміст» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг» (далі - відповідач) про стягнення 182 786,45 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № 16/11/11-С від 16.11.11. позивач здійснив передоплату товару та робіт для виконання. При цьому, оскільки відповідач поставив товар та виконав роботи лише частково, позивач листом звернувся до відповідача з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою відмовився від прийняття виконання в частині недопоставленого обладнання і робіт його монтажу та повернення попередньої оплати. Враховуючи те, що вимога позивача залишилась без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.14. порушено провадження у справі № 910/18859/14 та призначено її до розгляду на 30.09.14.

За результатами судового засідання 30.09.14., в зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 910/18859/14, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 16.10.14., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 16.10.14. суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг» в задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи № 910/18859/14.

В судовому засіданні 16.10.14. представником відповідача було подано клопотання про зобов'язання позивача надати довіреність на свого представника, яка відповідає вимогам статті 34 ГПК України та відкладення розгляд справи. Крім того, представником відповідача було заявлено усне клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви для надання відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи № 910/18859/14.

Розглянувши в судовому засіданні 16.10.14. клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати довіреність на свого представника, яка відповідає вимогам статті 34 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії від імені підприємства.

Матеріали справи містять копію довіреності № б/н від 10.01.14., оригінал якої було оглянуто судом.

Відповідно до зазначеної довіреності, Торговельно-промислової транснаціональної корпорація «Кераміст» в особі генерального директора Зусмановича Дмитра Марковича уповноважила Чупріну Олександру Юріївну, зокрема, приймати участь в розгляді справ в суді.

При цьому, оригінал довіреності містить підписи генерального директора позивача та уповноваженого представника і печатку позивача.

Надана копія вказаної довіреності засвідчена відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затверджена Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 р.)

В судовому засіданні 16.10.14. представник позивача проти клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи заперечував.

Приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи нічим не обґрунтовано.

При цьому, за приписами ч. 3 ст. 77 ГПК України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішення або ухвалі.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Крім вказаного, судом враховано, що матеріали справи № 910/18859/14 містять належні докази направлення позивачем відповідачеві копії позовної заяви з доданими до неї документами, а відповідач отримував ухвали суду в даній справі від 08.09.14. та від 30.09.14. - 26.09.14. та 08.10.14. відповідно.

В судовому засіданні 16.10.14. представником позивача підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.10.14. проти позову в усному порядку заперечував.

Враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/18859/14.

В судовому засіданні 16.10.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.11. між позивачем (далі - Замовник) та відповідачем (далі - Виконавець) було укладено Договір № 16/11/11-С (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язався в порядку і на умовах Договору здійснити поставку Обладнання і виконати роби по влаштуванню системи кондиціонування повітря (далі - Роботи), а Замовник зобов'язався в порядку та умовах Договору прийняти і оплатити Обладнання та виконані Роботи Виконавцем.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 11.1 з моменту підписання (16.11.11.) і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування, вартість та кількість Обладнання, що підлягає поставці та монтажу за Договором, визначені специфікацією, що є невід'ємним Додатком № 1 до Договору.

Додатковою угодою № 1 від 17.12.12. до Договору сторони дійшли згоди щодо збільшення об'єму робіт, що підлягають виконанню за Договором на суму 210 531,60 грн. (в т.ч. ПДВ).

Пунктом 2.1 Договору встановлено умови поставки: проміжна поставка на склад Виконавця за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 67, зберігання на умовах Договору на відповідальне зберігання за Замовником і подальша доставка на об'єкт замовника транспортом Виконавця на адресу: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. К.Маркса, 18-а.

Згідно з п. 2.3 Договору разом з Обладнанням Виконавець повинен передати Замовнику наступні документи: товарну накладну, оригінал рахунку-фактури, податкову накладну, паспорт на обладнання, комплект технічної документації, сертифікати відповідності Обладнання.

Пунктом 2.5 Договору строк поставки Обладнання за Договором встановлено шістдесят банківських днів з моменту здійснення оплати на банківський рахунок Виконавця у відповідності до п. 4.2.1 Договору.

Загальна вартість Обладнання, що підлягає поставі за Договором становить 1 394 711,16 грн. (в т.ч. ПДВ). Загальна вартість Матеріалів і Робіт, що визначена на підставі розробленої та затвердженої сторонами специфікації, що є Додатком № 2 до Договору, складає 419 130,00 грн. (в т.ч. ПДВ). Ціна Договору (загальна вартість Обладнання, Матеріалів та Робіт за Договором) складає 1 813 841,16 грн. (в т.ч. ПДВ) (п. п. 3.1-3.3 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 17.12.12. до Договору п. 3.2 та п. 3.3 Договору викладено в наступній редакції:

«Загальна вартість Матеріалів і Робіт, визначене на основі договірної ціни, що є Додатком № 2 до Договору, складає 629 661,60 грн. (в т.ч. ПДВ). Ціна Договору (загальна вартість Обладнання, Матеріалів та Робіт за Договором) складає 2 024 372,76 грн.».

Відповідно до п. 4.2 Договору Замовник оплачує загальну вартість за Договором в два етапи:

- авансовий платіж в розмірі 70% від вартості Обладнання в розмірі 976 297,81 грн. (в т.ч. ПДВ) - не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання Договору;

- розрахунок за Обладнання 30% вартості в розмірі 418 413,35 грн. (в т.ч. ПДВ) - не пізніше трьох банківських днів після підписання видаткових накладних по поставці Обладнання;

- оплата вартості Матеріалів 290 233,80 грн. (в т.ч. ПДВ) не пізніше п'яти банківських днів після підписання сторонами Договору;

- оплата вартості Робіт 128 896,20 грн. (в т.ч. ПДВ) не пізніше трьох банківських днів після підписання акту здачі робіт.

Додатковою угодою № 1 від 17.12.12. до Договору сторони дійшли згоди щодо наступних умов оплат:

- авансовий платіж на придбання Матеріалів 100 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) не пізніше трьох банківських днів після підписання сторонами Додаткової угоди № 1 від 17.12.12.;

- наступні розрахунки - щомісячно не пізніше трьох банківських днів після підписання акту здачі робіт (ф. КБ-2в, КБ-3) за вирахуванням отриманого авансу.

Згідно з п. 5.1 Договору, Роботи за Договором виконуються Виконавцем в приміщені (будівлі) за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. К.Маркса, 18-а (далі - Об'єкт) згідно з проектною документацією, що надана Замовником.

Відповідно до п. 7.1 Договору передача-прийняття виконаних Робіт за Договором оформляється актами та довідками про вартість виконаних робіт та витрат (ф. КБ-2В, КБ-3) у відповідності до затвердженого кошторису, що є Додатком № 3 до Договору. Акти приймання виконаних робіт (ф. КБ-2В) і довідку вартості (ф. КБ-3) по закінченню виконання Робіт (етапу Робіт) Виконавець в двох екземплярах направляє Замовнику.

Акти і довідки про вартість виконаних робіт і витрат (ф. КБ-2В, КБ-2) за Договором разом з виконавчою документацією повинні передаватися не пізніше 25-го числа звітного місяця (п. 7.2 Договору).

На виконання умов п. 4.2 Договору позивачем у відповідності до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1440 від 05.12.11. було сплачено відповідачу 976 297,81 грн. (авансовий платіж в розмірі 70% від вартості Обладнання).

У відповідності до наявних в матеріалах справи видаткових накладних, що підписані сторонами та скріплені їх печатками, відповідачем позивачу було поставлено Обладнання на загальну суму 999 324,36 грн.

Далі, у відповідності до платіжного доручення № 1449 від 07.12.11. позивачем на виконання умов Додаткової угоди № 1 від 17.12.12. до Договору було сплачено відповідачу 290 233,80 грн. за Матеріали та відповідно до платіжного доручення № 2775 від 18.12.12. 100 000,00 грн. авансу.

Роботи з монтажу обладнання також виконані відповідачем лише частково, на суму, з врахуванням вартості використаних матеріалів, 484 420,80 грн., що відповідає обсягу фактично поставленого обладнання. Факт, вартість та обсяги виконаних робіт підтверджується актами прийняття виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та затрати за формою № КБ-3.

Окрім того, позивачем платіжним дорученням № 3112 від 19.02.2013 року на прохання відповідача на рахунок останнього достроково було перераховано суму у розмірі 300 000 гривень. Ця сума зарахована в погашення вартості фактично виконаних робіт. Решта, зарахована в рахунок майбутніх платежів за договором.

У відповідності до наявної в матеріалах справи Декларації від 25.03.13. про готовність об'єкта до експлуатації, закінчений будівництвом об'єкт за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. К.Маркса, 18-а, є готовим до експлуатації.

Проте, в порушення умов Договору відповідач не поставив позивачу оплачений товар та не виконав робіт на суму 182 786,45 грн., в зв'язку з чим Замовник звернувся до Виконавця з листом № 153/К від 26.03.14. (отриманий відповідачем 09.04.14. у відповідності до повідомлення про вручення поштового відправлення) позивач відмовився від поставки обладнання.

Далі, листом № 205/К від 05.06.14. позивач звернувся до відповідача та наполягав на поверненні відповідачем попередньої оплати за Договором, вказуючи на те, що він більше не має господарського інтересу у виконанні взятих на себе відповідачем зобов'язань в силу їх значного прострочення.

Так, як вказана вимога була залишена без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд відзначає, що відповідач доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі та контррозрахунку пред'явленої до стягнення суми основного боргу не надав, отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору поставки та підряду.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2 ст. 849 ЦК України).

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку оплаченого позивачем товару у визначені строки, та не було виконано в строки оплачені позивачем роботи, внаслідок чого позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним товару та виконання робіт згідно з умовами укладеного між сторонами Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару, виконати роботи (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги в частині стягнення 182 786,45 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕК Інжиніринг» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, б. 67; ідентифікаційний код 4423106) на користь Торговельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст» (69015, м. Запоріжжя, вул. Трегубова, б. 1; ідентифікаційний код 13620827) 182 786 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 45 коп. - основного боргу, 3 655 (три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 73 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.10.14.

Суддя Т.М. Ващенко