Рішення № 41229867, 22.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5591/14 22.10.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 5 264,61 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Іванчишина С.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 5 264,61 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/5591/14, розгляд справи призначено на 30.04.2014 р.

18.04.2014 р. представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

30.04.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 30.04.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/5591/14 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2014 р. справу № 910/5591/14 було прийнято до провадження суддею Гавриловською І.О., розгляд справи призначено на 21.05.2014 р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 05.05.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/5591/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. справу № 910/5591/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 21.05.2014 р.

У судове засідання 21.05.2014 р. представник позивача з'явився та подав заяву про відсутність аналогічного спору. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/5591/14 позивач виконав.

У судове засідання 21.05.2014 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/5591/14 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 21.05.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/5591/14, розгляд справи було відкладено на 18.06.2014 р.

У судове засідання 18.06.2014 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 18.06.2014 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/5591/14 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 18.06.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/5591/14, розгляд справи було відкладено на 02.07.2014 р.

02.07.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 02.07.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/5591/14 було передано судді Спичаку О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. справу № 910/5591/14 було прийнято до провадження суддею Спичаком О.М., розгляд справи призначено на 06.08.2014р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І. від 07.07.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/5591/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. справу № 910/5591/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 06.08.2014 р.

У судове засідання 06.08.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

У судове засідання 06.08.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 06.08.2014 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 06.08.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 10.09.2014 р.

14.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 10.09.2014 р. представник позивача з'явився та подав письмові заперечення на відзив відповідача.

У судове засідання 10.09.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 10.09.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду від 02.04.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/5591/14, розгляд справи було відкладено на 17.09.2014 р.

11.09.2014 р. представником позивача були подані письмові пояснення на відзив відповідача.

17.09.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 17.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відрядженні, справу № 910/5591/14 було передано судді Спичаку О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2014 р. справу № 910/5591/14 було прийнято до провадження суддею Спичаком О.М., розгляд справи призначено на 22.10.2014р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 29.09.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відрядження, справу № 910/5591/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. справу № 910/5591/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 22.10.2014 р.

У судове засідання 22.10.2014 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.10.2014 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2010 року між ОСОБА_5 (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (далі - позивач) було укладено Поліс страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 720530174.11 (далі - Поліс), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1.

ОСОБА_6 08.12.2011 р. близько о 13 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2, по пр-ту Гагаріна, 38, змінюючи напрямок руху не впевнився, що це буде безпечним, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1.

Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23.01.2012 р. було встановлено, що ОСОБА_6 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, та було застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту по визначенню вартості відновлювального ремонту автомобіля № 930 від 16.12.2011 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 5 793,87 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 3406 від 23.12.2011 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 08.12.2011 р. близько 13 год. 00 хв., по пр-ту Гагаріна, 38, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 5 774,61 грн.

На підставі сформованого страхового акту позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5 774,61 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 563 від 20.01.2012 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не заперечується, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Український страховий дім», далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0320511.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АА/0320511 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АА/0320511, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача із претензією на виплату страхового відшкодування вих. № 23/02-юр від 22.02.2012 р. З матеріалів справи вбачається, що відповідач зазначену претензію отримав, проте, в порушення норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

Відповідач у своєму письмовому відзиві зазначає суду про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини другої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Таким чином, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі N 6-112цс13.

Судом встановлено, що ДТП сталась 08.12.2011 р., в свою чергу, позовна заява була направлена поштою до господарського суду міста Києва 28.03.2014 р., про що свідчить відбиток штампу поштового відділення на конверті, який міститься в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведене, позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Частиною 1 ст. 111-28 ГПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 5 264,61 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, Площа Спортивна, будинок 3; ідентифікаційний код: 32556540) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, будинок 33; ідентифікаційний код: 16285602) страхове відшкодування в розмірі 5 264 (п'ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 27.10.2014 р.

Суддя О.В. Нечай