Рішення № 41234640, 30.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №2034/2-3615/11 Головуючий 1 інст. - Пілюгіна О.М.

Провадження №22-ц/790/5888/14

Категорія: житлові Доповідач - Гуцал Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів -Коростійової В.І., Пшенічної Л.В.,

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2014 року у справі

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, перерозподіл ідеальних часток співвласників та визнання права власності, та за

зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, перерозподіл ідеальних часток співвласників та визнання права власності,

зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою, перерозподіл ідеальних часток співвласників та визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом.

Після неодноразового уточнення позовних вимог просила:

- встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 (далі спірна квартира), виділивши: в користування ОСОБА_1 житлову кімнату №8 площею 11,7 м.кв. та лоджию площею 1,6 м.кв.; в користування ОСОБА_2 житлову кімнату № 2 площею 19 м.кв., лоджію площею 1,7 м.кв.; в користування ОСОБА_3 житлову кімнату № 4 площею 8,90 м.кв., лоджію площею 1,5 м.кв.; визнати за всіма співвласниками право спільного користування на допоміжні приміщення (кухня, ванна кімната, туалет, коридор);

- перерозподілити ідеальні частки в праві власності на спірну квартиру та визнати за нею право власності на 30/100 частин; за ОСОБА_3 23/100 частин; за ОСОБА_2 47/100 частин; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за зменшення ідеальної частки у розмірі 16 402 гривні та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію за зменшення ідеальної частки у розмірі 47 816 гривень (т.2 а.с.72,73).

ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом. Після уточнень позовних вимог просила:

- встановити порядок користування спірною квартирою і виділити їй в користування житлову кімнату № 8 площею 11,70 м.кв., лоджію площею 1,60 м.кв.; в користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату № 2 площею 19,00 м.кв. та лоджію площею 3,20 м.кв.; в користування ОСОБА_3 виділити житлову кімнату №4 площею 8,90 м.кв., у спільному користуванні всіх співвласників залишити кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор № 1 і коридор № 7;

- перерозподілити ідеальні частки в праві власності на спірну квартиру та визнати за ОСОБА_2 право власності на 30/100 частин, за ОСОБА_1 на 49/100 частин та за ОСОБА_3 на 21/100 частину квартири, замість 1/3 частини кожного;

- стягнути з ОСОБА_1 на свою користь компенсацію за зменшення ідеальної частки у розмірі 16 402 гривень (т.2 а.с.47,48).

ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом. В уточнених позовних вимогах просила:

- встановити між співвласниками порядок користування спірною квартирою та виділити в її користування житлову кімнату № 4 площею 8,90 м.кв; в користування ОСОБА_2 житлову кімнату № 8 площею 11,70 м.кв., лоджію площею 1,60 м.кв., в користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату № 2 площею 19,00 м.кв. та лоджію площею 3,20 м.кв.; у спільному користуванні всіх співвласників залишити кухню, ванну кімнату, вбиральню коридор № 1, коридор № 7;

- перерозподілити ідеальні частки в праві власності на спірну квартиру та визнати за нею право власності на 21/100 частину, за ОСОБА_2 на 30/100 частин, за ОСОБА_1 на 49/100 частин, замість 1/3 частини кожного;

- стягнути з ОСОБА_1 на свою користь компенсацію за зменшення ідеальної частки у розмірі 58 241 гривень (т.2 а.с.50-53).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилались на те, що кожній з них на праві власності належить по 1/3 частини спірної квартири. В добровільному порядку визначити порядок користування квартирою вони не можуть. З цього приводу у них існує спір та постійно виникають суперечки. Разом з тим, кожен з них вважає за необхідне визначити порядок користування в судовому порядку, щоб кожен із співвласників мав можливість реалізувати своє право власності щодо користування спільним майном.

ОСОБА_1 в особі свого представника проти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечувала і вважала доцільним виділити у її користування кімнату №8, посилаючись, зокрема, на своє переважне право на зайняття саме цієї кімнати, як спадкоємиці колишнього власника ОСОБА_4 та на свій майновий стан. У разі неможливості виділити їй цю кімнату, не заперечувала проти виділення кімнати №4.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взаємні вимоги визнали, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечували.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Суд вирішив:

- встановити порядок користування спірною квартирою між співвласниками ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та виділити: в користування ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири - житлову кімнату № 8 площею 11,70 м.кв.., лоджію СІХ площею 1,60 м.кв.;. у користування ОСОБА_1 на 1/3 частину квартири - житлову кімнату № 2 площею 19,00 м.кв., та лоджію СУП площею 3,20 м.кв.; в користування ОСОБА_3 на 1/3 частину житлову кімнату № 4 площею 8,90 м.кв.; залишити у спільному користуванні співвласників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3: кухню № 3, площею 8,10 м.кв.; ванну кімнату № 6, площею 2,50 м.кв.; вбиральню № 5, площею 1,10 м.кв.; коридор № 1, площею 5,30 м.кв. і коридор № 7, площею 5,90 м.кв.;

- перерозподілити ідеальні частки в праві власності на спірну квартиру та визнати: за ОСОБА_1 право власності на 49/100 частин замість 1/3 частини (33,17/67,3); за ОСОБА_2 право власності на 30/100 частин замість 1/3 частини (20,07/67,3); за ОСОБА_3 право власності на 21/100 частину замість 1/3 частини (14,05/67,3);

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за зменшення ідеальної частки у спірній квартирі у розмірі 58241 гривень;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, компенсацію за зменшення ідеальної частки у спірній квартирі у розмірі 16402 гривні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішення суду не оскаржили.

З рішенням не погодилась ОСОБА_1 В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та її представник проти апеляційної скарги заперечували, вважали рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим.

Відповідно до ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права.

Судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується зібраними у справі доказами, що квартира АДРЕСА_1, будинок 1/4 належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності. Кожному із співвласників належить по 1/3 частині цієї квартири. Право власності зареєстроване у встановленому законом порядку.

Квартира загальною площею 67,3 м.кв., житловою 39,6 м.кв. складається із трьох кімнат: №2 - 19 м.кв., №4 - 8,9 м.кв.; №8 - 11,7 м.кв; коридору №1 - 5,3 м.кв.; коридору №7 - 5,9 м.кв.; ванної кімнати №6 - 2,5 м.кв.., вбиральні №5 - 1,1 м.кв., кухні №3 - 8,1 м.кв., лоджії- 3,2 м.кв.; лоджії - 1,6 м.кв.

У спірній квартирі зареєстрована та проживає ОСОБА_2. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в квартирі не зареєстровані і мешкають за іншими адресами.

Між сторонами не досягнуто згоди на спільне користування квартирою і кожен із співвласників заявив позов про визначення такого порядку судом.

При розгляді справи судом першої інстанції були призначені та проведені експертами ХНДІСЕ ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса дві судові будівельно-технічні експертизи.

Висновок експертизи №5175 від 31 серпня 2012 року (т.1 а.с.50-70) був зроблений методом вивчення технічної документації, наявної на той час в матеріалах справи, без врахування переобладнань спірної квартири у 2009 році, які відображені в технічному паспорті №25229695 станом на 29 квітня 2013 року. Саме це стало підставою для призначення у справі другої (яка не є повторною у розумінні ч.2 ст.150 ЦПК України) експертизи.

Відповідно до експертного висновку № 2376/4430 від 22 квітня 2014 року, визначення порядку користування квартирою між співвласниками відповідно до розміру їх ідеальних часток по 1/3 частині у кожного, не уявляється можливим. Експертами запропоновано чотири варіанти визначення порядку користування спірною квартирою, кожен з яких, з відступом від ідеальних часток співвласників (т.2 а.с.1-38).

Надавши оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про визначення порядку користування спірною квартирою за першим варіантом експертного висновку № 2376/4430 від 22 квітня 2014 року. При цьому, суд прийняв до уваги позицію представника ОСОБА_1, яка погодилась що саме цей висновок і саме перший варіант порядку користування є найбільш прийнятним, оскільки містить більш точні данні щодо стану та вартості квартири.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визначення порядку користування квартирою, суд першої інстанції вважав за необхідне виділити в індивідуальне користування ОСОБА_2 кімнату №8, оскільки остання з 2007 року користується саме цією кімнатою, і спірна квартира є постійним місцем її проживання. ОСОБА_3 проти виділення ОСОБА_2 кімнати №8 не заперечувала.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині визначення порядку користування квартирою та виділяючи їй в індивідуальне користування кімнату №4, суд виходив з того, що остання просила їй виділити найменшу кімнату, оскільки вона має інше місце проживання та на більші кімнати не претендує. При цьому ОСОБА_2 також вважала доцільним виділити ОСОБА_3 саме кімнату №4.

Відмовляючи у виділенні ОСОБА_1 кімнати №8 та, виділяючи в її індивідуальне користування кімнату №2, суд виходив з того, що ця кімната є вільною, ОСОБА_1 в спірній квартирі не проживала раніше і не проживає, має інше постійне місце мешкання.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними і зробленими у відповідності із зібраними по справі доказами. Доводами апеляційної скарги висновки суду в цій частині не спростовані.

При цьому судова колегія бере до уваги, що кімнати №8 і №4, які виділені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (мати і дочка), розташовані рядом в одній стороні квартири, тоді як кімната №2 відокремлена, що враховуючи конфлікту ситуацію, яка склалась між співвласниками, є доцільним.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у своїх позовах просили виділити їм у користування кімнати, площа яких є меншою ніж та, що належить їм на праві власності (по 13,2 м.кв.житлової площі), судова колегія вважає, що такий порядок користування не порушує прав позивачів, як власників.

Посилання ОСОБА_1 на взаємовідносини між ОСОБА_2, ОСОБА_3 з покійним ОСОБА_4, як на обгрунтування своєї позиції щодо переважного права займати саме кімнату №8, правового значення не мають.

Заперечення ОСОБА_1 проти виділення їй кімнати №2, яка перевищує її частку у спільній власності, фактично зводяться до несправедливого стягнення з неї грошових коштів за збільшення частки та неспроможності сплати нею цієї компенсації, а тому судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

Отже рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування спірною квартирою співвласниками є законним та обгрунтованим і в цій частині підлягає залишенню без змін.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст.. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати він інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації ( ст.358 ЦК України).

Згідно роз'яснень, викладених у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати у такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Спірна квартира знаходиться на другому поверсі багатоквартирного будинку, має один вхід, одну кухню, одну ванну, одну вбиральню.

Матеріали справи свідчать, що предметом позовних вимог є встановлення порядку користування квартирою. Вимог про поділ квартири в натурі чи виділ частки (ст.ст.364,367 ЦК України) жодна зі сторін не заявляла.

При встановленні порядку користування квартирою, право кожного із співвласників на належну йому частку не припиняється та не змінюється, а відтак немає підстав і для перерозподілу ідеальних часток та стягнення грошової компенсації за зменшення (збільшення) частки кожного із співвласників.

Отже рішення суду в частині перерозподілу ідеальних часток співвласників квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, визнання за кожним з них права власності на нові частки у спірній квартирі та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 компенсації за зменшення ідеальної частки у квартирі, не можна визнати законним та обгрунтованим.

Рішення в зазначеній частині ухвалено судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення частини позовних вимог, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про перерозподіл ідеальних часток, визнання права власності та стягнення грошової компенсації за зменшення часток у праві власності.

Керуючись ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2014 року змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

В частині перерозподілу ідеальних часток співвласників квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, визнання за кожним з них права власності та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, компенсації за зменшення ідеальної частки у квартирі, рішення скасувати та у цій частині позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді