Ухвала суду № 41229160, 09.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2014 рокусправа № П/811/40/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Протеїн-Продакшн" до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Протеїн-Продакшн" звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області , в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача №0001482206 від 18.12.2013 р. та № 0001492206 від 18.12.2013 р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 р. задоволено адміністративний позов; скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0001482206 від 18.12.2013 року; скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0001492206 від 18.12.2013 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

ТОВ "Торговий дім Протеїн-Продакшн" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 12.02.2009 р., здійснює господарську діяльність, зокрема з виробництва олії та тваринних жирів (а.с. 41,42, т.1),

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ на підставі наказу №1104 від 08.11.2013 р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "ТД "Протеїн - Продакшн" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ "ТВФ "Форт-2" за березень 2012 р. та з ПП "Гамма-Плюс" за жовтень 2012 р., за результатами якої складено акт від 22.11.2013 р. № 124/11-23-22-06/36390340 (а.с. 8-36, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, такі порушення:

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевірений період на суму 446039 грн. в т.ч. за березень 2012 року в сумі 108857 грн.; за жовтень 2012 року в сумі 337182 грн.

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 468341 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2012 р. на суму 114300 грн., за 4 квартал 2012 р. на суму 354041 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №0001482206 від 18.12.2013 року, яким за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 669059 грн., з яких 446039 грн. - за основним платежем та 223020 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями (а.с. 37, т.1).

- № 0001492206 від 18.12.2013 року, яким за порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 702512 грн., з яких 468341 грн. - за основним платежем та 234171 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями (а.с. 39, т.1).

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції Між ПП "Гамма-Плюс" (продавець) та ТОВ Торговий дім "Протеїн-Продакшн" (покупець) укладено договір поставки №08/05-12 від 08.05.2012 р., згідно з яким продавець зобов'язується поставити покупцю насіння сої на умовах, що викладені в договорі, додаткових угодах та в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Одержання вказаного насіння сої позивачем від ПП "Гамма-Плюс" підтверджується реєстрами видаткових накладних (а.с. 62-63, т.1), видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с. 64-99, т.1), податковими накладними (а.с. 100-116, т. 1).

Оплату вартості одержаного зерна сої позивачем здійснено на банківський рахунок ПП "Гамма-Плюс" у ФВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 118-124, т.1).

Як встановлено в судовому засіданні, на дату складання податкових накладних ПП "Гамма-Плюс" був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник податку на додану вартість (а.с. 53-55, т.1).

Витрати за вказаними операціями позивачем віднесено до складу витрат, які надають право формування податкового кредиту (а.с. 125-151, т.1).

Крім того, позивачем надано докази того, що придбане насіння сої використовувалося ним у власній господарській діяльності.

Так, 30.10.2012р. між позивачем (постачальник) та ТОВ "Агротрейд НД" (покупець) укладено договір поставки №АТН-30-10, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцю олію соєву екстракційну нерафіновану (а.с. 152-155, т.1).

Також 16.11.2012р. між ТОВ "Торговий дім Протеїн-Продакшн" (постачальник) та ТОВ "Торговий дім "Щедро" (покупець) укладено договір поставки №16/11-12, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцю олію соєву нерафіновану 1 сорту ДСТУ 4534:2006 (а.с. 156-160, т.1).

Також між ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" (замовник) та ЗАТ з іноземними інвестиціями "Протеїн-Продакшн" (виконавець) 01.09.2010р. укладено договір на переробку давальницької сировини №01/09/10, згідно з яким виконавець зобов'язується прияти від замовника насіння сої, переробити його в готову продукцію (соєве масло та соєвий шрот) та передати її замовнику (а.с.161-175, т.1). Виконання договору на переробку давальницької сировини підтверджується актами приймання-передачі (а.с. 176-185, т.1).

Вищевикладене свідчить, що позивач придбане у ПП "Гамма-Плюс" насіння сої передав на переробку як давальницьку сировину ТОВ з ІІ "Протеїн-Продакшн". В подальшому, після переробки давальницької сировини, готова продукція (соєва олія) була реалізована ТОВ "Торговий дім "Щедро" та ТОВ "Агротрейд НД".

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ТВФ "Форт-2" , судом встановлено, що між ними укладено договір поставки №290212 від 29.02.2012 р., за умовами якого ТОВ "ТВФ Форт-2" (продавець) зобов'язується поставити ТОВ ТД "Протеїн-Продакшн" (покупцю) сою на умовах, викладених у договорі, додаткових угодах та специфікаціях до нього, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 189-196, т. 1).

Поставка зазначених партій насіння сої підтверджується реєстром видаткових накладних (а.с. 197, т.1), видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с. 198-212, т. 1), податковими накладними (а.с. 214-219, т. 1). Оплату насіння сої позивачем здійснено на підставі платіжних доручень (а.с. 220-223, т. 1) на рахунок ТОВ ТВФ "Форт-2" у філії АТ "Укрексімбанк".

ТОВ "ТВФ "Форт-2" на час проведення господарських операцій з позивачем був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник податку на додану вартість (а.с.186-188, т. 1).

Витрати за вказаними операціями позивачем віднесено до складу витрат, які надають право формування податкового кредиту (а.с. 224-247, т.1).

Придбане у ТОВ "ТВФ "Форт-2" зерно сої позивачем передано на переробку давальницької сировини до ПАТ з іноземними інвестиціями "Протеїн-Продакшн". За результатами переробки зерна сої ПАТ з іноземними інвестиціями "Протеїн-Продакшн" передано позивачу соєву олію та продукти переробки зерна сої, що підтверджується актами приймання-передачі готової продукції.

Крім того, між позивачем (постачальник) та ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" (покупець) укладено договір №1204/27ВВП, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцю соєвий шрот (що є продуктом переробки давальницької сировини (а.с. 248-250, т.1, а.с. 1-3, т.2).

Також 08.05.2012 між позивачем (постачальник) та ПП "Мяспром" укладено договір поставки №М-08/05, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцю соєвий шрот (а.с. 4-6, т.2).

В матеріалах справи наявні в повному об'ємі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, і як вірно встановлено судом апеляційної інстанції зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виписані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Правовідносини між позивачем та контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення податкового законодавства, які полягали в тому, що ТОВ "ТД "Протеїн - Продакшин" сформувало валові витрати та податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "ТВФ "Форт 2" та ПП "Гамма - Плюс", які фактично не здійснювались, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2011 р. № 0001482206, №0001492206, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом за відсутності доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року- залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук