Ухвала суду № 41228434, 21.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3956/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Південної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Командитного товариства "Донтрансгарант і Компанія" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, за участю Прокуратури м. Києва про визнання дії протиправними, скасування вимог та актів,-

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року Командитне товариство "Донтрансгарант і Компанія" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, за участю Прокуратури м. Києва, в якому просило:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо складання та направлення позивачу вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №1 (вихідний №3235/15-70-53 від 04 березня 2014 року), акта про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №1 (вихідний №3234/15-70-53 від 04 березня 2014 року), вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №2 (вихідний №3237/15-70-53 від 04 березня 2014 року), акта про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №2 (вихідний №3236/15-70-53 від 04 березня 2014 року);

2) скасувати вимоги відповідача про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №1 (вихідний №3235/15-70-53 від 04 березня 2014 року) та акт про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №1 (вихідний №3234/15-70-53 від 04 березня 2014 року);

3) скасувати вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №2 (вихідний №3237/15-70-53 від 04 березня 2014 року) та акт про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №2 (вихідний №3236/15-70-53 від 04 березня 2014 року).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу Південної митниці Міністерства доходів і зборів України про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №1 (зареєстровану за вихідним №3235/15-70-53 від 04 березня 2014 року); визнано протиправною та скасувати вимогу Південної митниці Міністерства доходів і зборів України про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №2 (зареєстровану за вихідним №3237/15-70-53 від 04 березня 2014 року). В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Південною митницею Міністерства доходів і зборів України складено акт про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №1 (Вих. № №3234/15-70-53 від 04 березня 2014 року), в якому зазначено, що товар - важкі дистиляти, газойли, для інших цілей: дизельне паливо "ULSD 10 PPM EN590", у кількості 580393 кг., який повинен був бути доставлений у митний пост "Ізмаїл" Південної митниці перевізником ТОВ "ВІПЕКО" за маршрутом Роздільна-Рені у строк до 27 лютого 2014 року, не доставлений у митницю призначення в установлений строк; митна вартість товару становить 4 719 152,27 грн.; сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 1 352 373,52 грн. (а.с. 33-34).

На підставі акта про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №1, Південною митницею Міністерства доходів і зборів України прийнято та направлено позивачу вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №1 (зареєстровану за вихідним №3235/15-70-53 від 04 березня 2014 року) (а.с. 31), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 22 лютого 2014 року №00085786 код 50009/14/2202/Т/118, сумам митного боргу (сума податків і зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар у розмірі 1 352 373,52 грн. (в т. ч. мито - 0,00 грн., акцизний податок - 323 403,51 грн., екологічний податок - 20 458,85 грн., податок на додану вартість - 1 008 511,16 грн.) (а.с. 31).

Також, Південною митницею Міністерства доходів і зборів України складено акт про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №2 (вихідний №3236/15-70-53 від 04 березня 2014 року), в якому зазначено, що товар - важкі дистиляти, газойли, для інших цілей: дизельне паливо "ULSD 10 PPM", у кількості 399932 кг., який повинен був бути доставлений у митний пост "Ізмаїл" Південної митниці перевізником ТОВ "ВІПЕКО" за маршрутом Роздільна-Рені у строк до 27 лютого 2014 року, не доставлений у митницю призначення в установлений строк; митна вартість товару становить 3 401 026,52 грн.; сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 961 720,49 грн. (а.с. 42-43).

На підставі акта про настання гарантійного випадку від 04 березня 2014 року №2 (вихідний №3236/15-70-53 від 04 березня 2014 року), Південною митницею прийнято та направлено позивачу вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 04 березня 2014 року №2 (зареєстровану за вихідним №3237/15-70-53 від 04 березня 2014 року) (а.с. 40), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 22 лютого 2014 року №00085787 код 50009/14/2202/Т/118, сумам митного боргу (сума податків і зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недоставлений у митницю призначення товар у розмірі 961 720,49 грн. (в т. ч. мито - 0,00 грн., акцизний податок - 222 847,99 грн., екологічний податок - 14 097,60 грн., податок на додану вартість - 724 774,90 грн.) (а.с. 40).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 311 Митного кодексу України органи доходів і зборів як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.

Виключний перелік випадків, коли орган доходів і зборів має право направляти гаранту вимоги щодо сплати митних платежів визначений у частині четвертій статті 311 Митного кодексу України, а саме:

1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого);

2) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами;

3) настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу;

4) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 307 та частини третьої статі 314 Митного кодексу України взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод, у яких зазначається обов'язок гаранта безумовно сплатити суму митних платежів у разі невиконання відповідними особами зобов'язань перед органами доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 95 Митного кодексу України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: 1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб); 2) для залізничного транспорту - 28 діб; 3) для авіаційного транспорту - 5 діб; 4) для морського та річкового транспорту - 20 діб; 5) для трубопровідного транспорту - 31 доба; 6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) - 90 діб.

З матеріалів справи вбачається, що між Державною митною службою України та КТ "Донтрансгарант і Компанія" укладено угоду №771 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником (а.с. 17-23).

П. 4.1 та 4.3 угоди встановлено, що у випадках, передбачених частиною четвертою статті 311 Митного кодексу України, митний орган, яким виявлено факт настання гарантійного випадку, протягом п'яти робочих днів з дати виявлення такого факту складає акт за формою, наведеною у додатку з до цієї угоди; разом з актом у трьох оригінальних примірниках складається вимога, що підписується керівником митного органу або особою, яка його заміщує; до вимоги разом з актом додаються за наявності документи, що свідчать про настання гарантійного випадку.

Згідно з митним деклараціями типу ЕК11Р від 22 лютого 2014 року №500090008/2014/000121 та №500090008/2014/000122 і фінансовими гарантіями вбачається, товар має бути доставлений автомобільним транспортом від митного посту "Роздільна" Південної митниці до митного посту "Ізмаїл" Південної митниці.

Позивачем надано особі, відповідальній за сплату митних платежів, Компанії Ksandro Enterprise Ltd. гарантійний документ від 22 лютого 2014 року №00085786 код 50009/14/2202/Т/118 та гарантійний документ від 22 лютого 2014 року №00085787 код 50009/14/2202/Т/118 (далі по тексту - фінансові гарантії) з метою забезпечення сплати митних платежів у митному режимі реекспорту (а.с. 63-64).

Колегія суддів наголошує на тому, що оскаржувані вимоги не містять посилань на конкретний пункт частини четвертої статті 311 Митного кодексу України, разом з тим, вищевказані вимоги були направлені за недоставлений у митницю призначення товар, що не є підставою для направлення гаранту вимоги щодо сплати митних платежів згідно ч. 4 ст. 311 Митного кодексу України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що навіть у разі, якщо початок переміщення товару мав місце 22 лютого 2014 року (як зазначає Митний орган), то строк транзиту закінчується 27 лютого 2014 року, та за правилами пункту 1 частини четвертої статті 311 Митного кодексу України, гарантійний випадок мав би настати через десять днів, а саме 10 березня 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує на тому, що вимоги про сплату коштів за гарантійними документами винесені Митним органом передчасно, оскільки станом на 4 березня гарантійний випадок не настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 30 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.