Постанова № 41228254, 30.09.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року Справа № 814/2361/14

м. Миколаїв

12:40

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54031 до відповідача:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2014 № 0003951502, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте 01.04.2014 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 0003951502.

В обґрунтування позову позивач вказав на безпідставність застосування до нього штрафу, оскільки узгоджені суми грошових зобов'язань були ним сплачені своєчасно.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 27), в яких вказав на доведеність фактів порушення позивачем строків сплати грошових зобов'язань і правомірність застосування штрафу.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

12.03.2014 ДПІ провела камеральну перевірку з питання своєчасності сплати позивачем податку з орендної плати за землю, результати якої оформила актом № 1004/1502/НОМЕР_2 (надалі - Акт, ар. с. 7-8).

Як вказано в Акті, позивач порушив строки сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати за землю (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України). Так, ДПІ зазначила, що суму податкового зобов'язання за січень 2013 року позивач в повному обсязі сплатив не 02.03.2013, а 01.04.2014 (сума штрафу - 2,31 грн.); суму податкового зобов'язання за лютий позивач в повному обсязі сплатив не 30.03.2013, а 29.04.2013 (сума штрафу - 4,53 грн.); суму податкового зобов'язання за червень 2011 року позивач сплатив не 30.07.2011, а 01.08.2011 (сума штрафу - 329,19 грн.); основну частину суми податкового зобов'язання за лютий 2013 року позивач сплатив не 30.03.2013, а 01.04.2013 (сума штрафу - 437,69 грн.). Інформації про реквізити документів, що підтверджують факт сплати, Акт не містить.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2014 № 0003951502 (надалі - Рішення, ар. с. 6) ДПІ, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, застосувала до позивача штраф в сумі 773,72 грн.

На підставі наявних у справі матеріалів (рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 07.05.2014 № 1645/10/14-29-10-05-10, ар. с. 9-11; письмові заперечення відповідача проти адміністративного позову, ар. с. 27; детальний розрахунок суми штрафу, ар. с. 33; інформація з особового рахунку платника податку з орендної плати за землю, ар. с. 34-51; податкові декларації, ар. с. 52-60) суд встановив таке.

Відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік (ар. с. 52-53), позивач мав сплатити за червень 2011 року орендну плату в сумі 3 682,09 грн.

Як вказано у пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації а поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, суму 3 682,09 грн. позивач мав сплатити не пізніше 30.07.2011. За інформацією з особового рахунку (ар. с. 36), станом на 30.07.2011 у позивача була переплата в сумі 390,16 грн. Відповідно до квитанції № 178, позивач сплатив готівкою 3 800 грн. 29.07.2011 в 17:38:54, тобто в післяопераційний час. В зв'язку з тим, що 30 та 31 липня 2011 року були вихідними днями, зарахування коштів відбулося 01.08.2011. Оскільки сплата податкового зобов'язання в сумі 3 291,93 грн. (різниця між 3 682,09 грн. та 390,16 грн.), на думку ДПІ, відбулася не 29.07.2011, а 01.08.2011, відповідач застосував до позивача штраф в сумі 329,19 грн. (згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання).

Відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік (ар. с. 58-60), позивач не пізніше 02.03.2013 мав сплатити за січень 2013 року орендну плату в сумі 4 422,20 грн. Станом на 02.03.2013 у позивача була переплата в сумі 4 399,13 грн. Погашення різниці між сумою 4 422,20 грн. та сумою 4 399,13 грн. (23,07 грн.) відбулося 01.04.2013 (ар. с. 44), в зв'язку з чим ДПІ застосувала до позивача штраф в сумі 2,31 грн. (10 відсотків від суми 23,07 грн.).

Відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік (ар. с. 58-60), позивач не пізніше 30.03.2013 мав сплатити за лютий 2013 року орендну платну в сумі 4 422,20 грн. Згідно з квитанцією № 1813.461.3, позивач сплатив готівкою 4 400 грн. 29.03.2013 в 18:27, тобто в післяопераційний час. В зв'язку з тим, що 30 та 31 березня 2013 року були вихідними днями, зарахування коштів відбулося 01.04.2014. Сплачена позивачем сума 4 400 грн. була «розподілена» таким чином: 23,07 грн. - погашення податкового боргу за січень 2013 року, 4 376,93 грн. - сплата грошового зобов'язання за лютий 2013 року. Таким чином, позивач у березні 2013 року не сплатив у повному обсязі грошове зобов'язання за лютий (податковий борг - 45,27 грн., що є різницею між 4 4422,20 грн. та 4 376,93 грн.), в зв'язку з чим ДПІ застосувала до позивача штраф в сумі 4,53 грн. (10 відсотків від суми 45,27 грн.). Оскільки сплата податкового зобов'язання в сумі 4 376,93 грн., на думку ДПІ, відбулася не 29.03.2013, а 01.04.2013, відповідач застосував до позивача штраф в сумі 437,69 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Факт порушення позивачем строку сплати грошових зобов'язань за січень 2013 року в сумі 23,07 грн. та за лютий 2013 року в сумі 45,27 грн. підтверджений матеріалами справи, тому ДПІ обґрунтовано застосувала до позивача штраф в сумі 2,31 грн. та 4,53 грн. відповідно.

Стосовно тверджень відповідача про несвоєчасну сплату позивачем 3 291,93 грн. та 4 376,93 грн. суд зазначає таке.

Як вказано у статті 35 Податкового кодексу України, сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи; сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку, згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 109.2 статті 109 Податкового кодексу України, вчинення платниками податків порушень законів з питань оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом, при цьому, відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є зокрема протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом.

Як вказано у пункті 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Наявність квитанцій підтверджують факт внесення позивачем готівки відповідно 29.07.2011 та 29.03.2013.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України від 05.04.2011 № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Як вказано вище, стаття 126 Податкового кодексу України передбачає відповідальність саме за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання, а не за несвоєчасне надходження сплаченої платником податків суми до бюджету.

На думку суду, позивач не допустив податкове правопорушення (оскільки сплатив узгоджені суми податкових зобов'язань до закінчення встановленого пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу строку), що виключає притягнення його до відповідальності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Нормами Податкового кодексу не визначено, що є днем сплати податків та зборів.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

У пункті 2 частини десятої статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вказано, що днем сплати єдиного внеску у разі сплати єдиного внеску готівкою вважається день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що Рішення є правомірним в частині застосування штрафу в сумі 2,31 грн. та в сумі 4, 53 грн., а в частині застосування штрафу в сумі 766,88 грн. (329,19 грн. + 437,69 грн.) підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати прийняте 01.04.2014 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області податкове-повідомлення-рішення № 0003951502 в частині застосування штрафу в сумі 766,88 грн.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 180,87 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна