Ухвала суду № 41228113, 28.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р.Справа № 816/3578/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014р. по справі № 816/3578/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Градосфера"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

10.09.2014 року позивач - ТОВ "Градосфера" - звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 18 серпня 2014 року № 0003682201/1570 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20125,01 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 13416,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6708,34 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18 серпня 2014 року № 0003682201/1570 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20125,01 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 13416,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6708,34 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Градосфера" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 04 вересня 1997 року, ідентифікаційний код 25154997, номер запису 15851070012007342. ( а.с.44-45).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Градосфера" перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області та зареєстровано платником ПДВ.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 21 липня 2014 року по 23 липня 2014 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Градосфера" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Металбудком" - за період червень 2011 року, Асоціація "Наш Дім" - за період серпень 2011 року, ТОВ "Псьол ЛТД" - за період липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року, ТОВ НВП "Енерготехніка" за період липень 2011 року, ТОВ "БТС "Арон" за період серпень 20111 року, ПП "Галактика" за період серпень 2011 року, ТОВ "Дизайн-студія "АРТЕ" за період листопад 2011 року, ТОВ "Охорона і безпека" за період грудень 2011 року, Управління Державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області за період грудень 2011 року, ПАТ "Укртатнафта" за період січень 2013 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 30 липня 2014 року № 1919/16-03-22-01-08/25154997, яким зафіксовано порушення позивачем п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, зокрема, за серпень 2011 року у сумі 13416,67 (а.с. 14-21).

08.08.2014р. позивач, не погодившись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки, подав заперечення на зазначений акт. (а.с. 22-24)

Кременчуцька ОДПІ листом від 15.08.2014р. за № 20577/10 надала відповідь на заперечення позивача, в якій повідомила, що актом перевірки правомірно встановлені порушення позивачем вимог п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI. (а.с. 25-29).

На підставі висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2014 року № 0003682201/1570, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26105 грн. 93 коп., у тому числі; за основним платежем у сумі 17403,95 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 8701,98 грн. (а.с. 12).

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням від 18 серпня 2014 року № 0003682201/1570 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20125,01 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 13416,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6708,34 грн., позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, на підставі належним чином оформленої податкової накладної та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість в розмірі 13416,67 грн. до складу податкового кредиту за серпень 2011 року. Також, суд першої інстанції не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30 липня 2014 року № 1919/16-03-22-01-08/25154997, в якому контролюючим органом зазначено, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій, позивачем не надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування товару. Господарські операції позивача із контрагентом не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для здійснення своєї діяльності. Крім того, відповідно до автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві здійснено документальну перевірку щодо реальності здійснення господарських операцій ТОВ "БТС "Арон" в серпні 2011 року, відповідно до якої реальність здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "БТС "Арон" в серпні 2011 року не підтверджена.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Як убачається із матеріалів справи, що між позивачем (по тексту договору - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТС "Арон" (по тексту договору - Постачальник, надалі - ТОВ "БТС Арон") укладено договір поставки від 03 серпня 2011 року № 48/3/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві татамі для боротьби дзюдо у кількості - 50 (п'ятдесят) штук (надалі іменується "Продукція"), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Умови поставки продукції за цим договором DDU: м. Кременчук, вул. Красіна, 69/15 (ІНКОТЕРМС-2000). Доставка та розвантаження продукції з транспортного засобу здійснюється силами Постачальника та за його рахунок. (а.с.30-31).

Судовим розглядом встановлено, що при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем до декларацій за серпень 2011 року включено податкову накладну від 05 вересня 2011 року № 42 на загальну суму 80500 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 13416,67 грн., по взаємовідносинам з ТОВ "БТС "Арон"(а.с. 33).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії рахунку від 03 серпня 2011 року № 329, видаткової накладної від 19 серпня 2011 року № 329, податкової накладної від 05 вересня 2011 року № 42 (а.с. 32, 33).

В якості доказу підтвердження факту оплати товару позивачем надано платіжне доручення від 05 серпня 2014 року № 2300. (а.с. 34).

Факт оприбуткування отриманих товарно - матеріальних цінностей підтверджується оборотною відомістю по рахункам необоротних активів за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, копія якої долучена до матеріалів справи. ( а.с.35).

Відповідно до довідки управління статистики у м. Кременчуці Полтавської області, видом діяльності позивача за КВЕД, є, зокрема: 93.13 - Діяльність фітнес-центрів (а.с. 45).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, поставлений товар знаходиться у структурному підрозділі ТОВ "Градосфера" - фізкультурно-оздоровчому відділі "Спартак". З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.02 2009 року позивачу належить приміщення вбудовано-прибудованого фітнес-клубу "Спартак", що також підтверджується актом приймання-передачі майна, витягом про державну реєстрацію прав, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів; оборотною відомістю по рахункам необоротних активів за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р; інструкцією з охорони праці (а.с. 66-83).

Вищевказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від контрагента, взаємопов'язаності позивача та вказаного контрагента, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "БТС "Арон" і правомірність нарахування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Реальність вказаної господарської операції підтверджується наданими підприємством позивача первинними бухгалтерськими документами, перелік яких зазначено вище.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Також, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

За таких обставин позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року ПДВ в розмірі 13416,67 грн. за господарськими операціями з ТОВ " БТС "Арон".

В зв'язку з тим, що податковий орган не мав належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Градосфера" штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18 серпня 2014 року № 0003682201/1570 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20125,01 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 13416,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6708,34 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014р. по справі № 816/3578/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.