Ухвала суду № 41228070, 04.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/535/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області про скасування постанов про накладення стягнень, визнання протиправними дій, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та додаткову постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, в якому просила скасувати постанови відповідача від 07.02.2014 №26 та №27 про накладення на неї штрафних санкцій у розмірі 4250 грн та 2550 грн відповідно, визнати протиправними дії Інспекції щодо проведення планової перевірки щодо неї, складання акту та протоколу за її наслідками.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковою постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року вирішено питання про судові витрати. Стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 грн 30 коп.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати такі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи адміністративну справу, місцевий суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення правил реалізації нехарчової продукції (дитячих іграшок).

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Черкаській області проведено планову виїзну перевірку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, господарську діяльністю у якому здійснює позивач. За підсумками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 17.01.2014 №000016 та виявлено порушення п. п. 30, 32, 33 Технічного регламенту безпеки іграшок, затвердженого постановою КМ України від 08.10.2008 № 901, яке проявилось, зокрема, у тому, що на продукції, відображеній в пунктах 1-3 акту, відсутній національний знак відповідності, а на продукції, відображеній в пунктах 4-6 акту, вказаний знак неналежно застосований.

За результатами перевірки складено протокол від 28.01.2014 № 000014 про виявлені порушення, відповідальність за які передбачена п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а 07 лютого 2014 року винесені постанови № № 26, 27 про накладення на позивача штрафних санкцій за такі у розмірі 4250 грн. та 2550 грн. відповідно.

Як було з'ясовано судом першої інстанції в ході допиту в якості свідків позивача, її зятя - ОСОБА_3, який був присутній під час проведення спірної перевірки, та одного із перевіряючих - ОСОБА_4, попереджених про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, перевірка проводилась 27 січня 2014 року, повідомлення про проведення перевірки було отримано позивачем особисто і завчасно, акт перевірки та спірні постанови отримувались ОСОБА_3 (без спеціального уповноваження) за вказівкою позивача.

У той же час, рішеннями про вжиття обмежувальних заходів від 07.02.2014 №27 і №28 позивачу тимчасово заборонено реалізацію визначеної в акті продукції, що не відповідає вимогам технічного регламенту, та зобов'язано в строк до 18 лютого 2014 року привести її до відповідності встановленим вимогам.

Із довідок № 27 і № 28 від 18.02.2014 про результати аналізу виконання рішень від 07.02.2014 № 27 та № 28, слідує, що позивач повідомила контролюючий орган про виконання цих рішень шляхом зняття продукції, визначеної в акті, з реалізації та повернення її постачальникам згідно накладних на повернення № № 1, 2, 3 від 29.01.2014. Зазначені обставини підтверджуються також наявними в матеріалах справи копіями повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 18.02.2014 та накладних на повернення.

З огляду на наведене, рішеннями відповідача від 18.02.2014 №27 та №28 скасовано тимчасову заборону надання продукції на ринку та вимоги з приведення продукції у відповідність встановленим приписам.

Разом з тим, не погоджуючись із застосованими до неї штрафними санкціями постановами відповідача та діями з проведення перевірки й складання за її наслідками акту та протоколу, позивач звернулась у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 №465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів та її територіальні органи в областях є спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, які здійснюють контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів, в тому числі здійснюють державний нагляд за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.

Зазначені повноваження реалізуються, зокрема, у формі перевірок суб'єктів господарювання, які проводяться відповідно до положень Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», який визначає правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції.

Частинами 1-3 статті 10 цього Закону передбачено, що ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об'єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об'єктами технічних регламентів. Органи ринкового нагляду здійснюють свої повноваження неупереджено.

Відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, зокрема, проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування), приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень.

Положеннями статті 15 цього Закону передбачено, що посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право, зокрема, складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та встановлених вимог, складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час проведення планової перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на початковому етапі об'єктом перевірки є наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності.

За визначеннями цього Закону національний знак відповідності - це знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються, а неналежне його застування - це порушення правил застосування і нанесення Національного знака відповідності, встановлених законами України, та виданих відповідно до них інших нормативно-правових актів, у тому числі технічних регламентів.

Згідно Технічного регламенту безпеки іграшок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 901 (чинного на час спірних правовідносин) - цей технічний регламент визначає вимоги до безпеки іграшок, процедуру оцінки їх відповідності таким вимогам, установлює правила маркування, а також введення в обіг іграшок як імпортованих, так і вітчизняного виробництва, їх продажу і безкоштовного розповсюдження (введення іграшок в обіг).

Процедура оцінки відповідності, вимоги до маркування, визначена пунктом 29 Технічного регламенту, згідно з яким оцінку відповідності іграшок вимогам цього Технічного регламенту виробник або уповноважений представник проводить із застосуванням процедури оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 № 1585.

Пунктом 30 Технічного регламенту безпеки іграшок встановлено, що у разі коли процес виробництва іграшок відповідає вимогам національних стандартів, які відповідають європейським гармонізованим стандартам та добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності іграшки вимогам цього Технічного регламенту, застосовується процедура оцінки відповідності за модулем Aa (внутрішній контроль виробництва). Виробник або уповноважений представник складає декларацію про відповідність іграшки вимогам Технічного регламенту за формою згідно з додатком та наносить національний знак відповідності на кожній іграшці або її пакованні згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 N 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності». Виробник або уповноважений представник зберігає разом з технічною документацією копію декларації про відповідність іграшки вимогам Технічного регламенту протягом трьох років після виготовлення останньої іграшки і надає їх для перевірки в установлених законодавством випадках.

Пунктами 32, 33 Технічного регламенту передбачено, що на іграшку та (або) її етикетку (паковання) наноситься національний знак відповідності та ідентифікаційний номер органу з оцінки відповідності згідно з державним реєстром таких органів.

Маркування повинно легко читатися, бути чітким, зрозумілим і не змиватися. Для невеликих за розміром іграшок і таких, що складаються з дрібних деталей, допускається нанесення маркування на етикетку (паковання) або супровідну документацію.

Забороняється нанесення на іграшки, їх етикетку (паковання) знаків чи написів, подібних до національного знака відповідності.

Обсяг інформації, що міститься на етикетці (пакованні) або в супровідній документації, повинен бути достатнім для ідентифікації виробника або уповноваженого представника чи особи, що відповідає за введення іграшок в обіг (у разі, коли виробник чи уповноважений представник не провадить діяльності на території України).

Іграшки повинні містити попереджувальну інформацію про небезпеку, пов'язану з їх експлуатацією, та способи запобігання виникненню такої небезпеки.

Якщо визначеними законодавством органами нагляду встановлено, що іграшки, на які нанесено національний знак відповідності, використовуються не за призначенням або здатні створити небезпеку життю та (або) здоров'ю споживачів, органи виконавчої влади вживають згідно із законодавством відповідних заходів до вилучення їх з обігу. У рішенні про вжиття таких заходів зазначаються підстави його прийняття, зокрема: невідповідність основним вимогам цього Технічного регламенту (якщо іграшка не відповідає вимогам національних стандартів); неправильне застосування вимог національних стандартів; недоліки стандартів щодо безпечності.

Органи виконавчої влади вживають відповідно до законодавства заходів для забезпечення вибіркового контролю за введеними в обіг іграшками з метою підтвердження їх відповідності вимогам цього Технічного регламенту.

Як було з'ясовано перевіряючими суб'єктами в ході планової перевірки магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому позивач здійснює господарську діяльність на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 від 05.01.2009, а саме: роздрібну торгівлю, в тому числі дитячими іграшками, деякі товари, що знаходились на реалізації, не містили Національного знаку відповідності, а на деяких цей знак було неналежно застосовано. Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки характеристик продукції від 27.01.2014 №000016.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції (у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за порушення, вчинене вперше), а також у разі розповсюдження продукції, щодо якої неналежне застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів) (у розмірі від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за порушення, вчинене вперше).

Як убачається з матеріалів справи, позивач встановлені в ході перевірки та зафіксовані в акті порушення фактично визнала, що підтверджується повідомленням про виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів від 18 лютого 2014 року та накладними на повернення товару, який не відповідає вимогам Технічного регламенту безпеки іграшок щодо нанесення Національного знаку відповідності, постачальникам, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача санкції, передбачені пунктами 1, 2 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Колегія суддів не приймає покликання позивача на те, що відповідачем неправомірно застосовано найсуворіші санкції із передбачених вищевказаними нормами (250 та 150 н.м. д.г. відповідно), з огляду на те, що нормами п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 44 вищевказаного Закону допускається таке застосування, а суд не вправі втручатись у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Також, апеляційний суд не враховує посилання позивача на те, що її притягнуто до відповідальності двічі за одне й теж правопорушення, оскільки пунктами 1 та 2 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено різні правопорушення, об'єктивна сторона яких полягає в першому випадку у розповсюдженні продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, а в другому - у розповсюдженні продукції, щодо якої неналежне застосовано цей Знак. При цьому, матеріали справи свідчать, що ці порушення відповідачем виявлено щодо різних груп продукції.

Колегія суддів також не приймає покликання апелянта на порушення відповідачем процедури проведення планової перевірки, зокрема щодо недоліків наказу і направлення на проведення перевірки, а також щодо порушення строків винесення рішень про вжиття обмежувальних заходів за наслідками такої, оскільки допущення контролюючим суб'єктом процедурних порушень не може бути достатньою підставою для скасування результатів перевірки в разі, якщо вони не впливають на суть виявлених в ході перевірки порушень, допущених особою, щодо якої здійснено перевірку, наявність яких жодним чином не спростована позивачем.

Таким чином, доводи позивача не спростовують висновки суду першої інстанції щодо вирішення справи.

Щодо оскаржуваної додаткової постанови судова колегія зазначає, що цією постановою стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 грн 30 коп.

Частинами 1, 2 статті 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», якою встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено 10% від належної до сплати суми судового збору.

Разом з тим, при винесенні постанови від 15 липня 2014 року судом першої інстанції не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, на підставі приведених норм 22 липня 2014 року судом правомірно прийнято додаткову постанову щодо стягнення з позивача решти 90% не сплаченого судового збору.

Апеляційним судом не приймаються посилання апелянта, як на підставу для скасування вказаного рішення, на те, що ані йому, ані його представнику не було вручено під розписку жодного повідомлення про дату, час та місце розгляду питання розподілу судових витрат, оскільки матеріали справи свідчать про те, що представник позивача повідомлявся про ці обставини шляхом передачі телефонограм у відповідності до ст. 38 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови та додаткової постанови суду першої інстанції, погоджуючись із правильністю вирішення справи місцевим судом.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та додаткову постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М