Рішення № 41224789, 31.10.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9617/14-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Гребенюка В. В. ,

за участю секретаря - Шабатин Н. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (надалі за текстом - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2008 р. між сторонами був укладений кредитний договір № 030.29-50/344-К, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 93 100 доларів США зі сплатою процентів за ставкою 13,50 % річних з кінцевим строком поверненні 14.05.2033 р. Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 08.05.2014 р. виникла заборгованість у розмірі 1 730 307 грн. 21 коп. з яких: 1 055 845 грн. 07 коп. - заборгованість за кредитом, 674 462 грн. 15 коп. - сума заборгованості за відсотками.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, що викладені у позові та просив позов повністю задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову повністю. Крім того, подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, оскільки право майнової вимоги у позивача виникло у 2009 р., а відтак, строк позовної давності розпочався з 2009 р. і сплив у 2012 р.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом, 15.05.2008 р. між сторонами був укладений кредитний договір № 030.29-50/344-К (надалі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 93 100 долар США зі сплатою процентів за ставкою 13,50 % річних з кінцевим строком поверненні 14.05.2033 р. (а.с. 13 - 16).

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 08.05.2014 р. виникла заборгованість у розмірі 1 730 307 грн. 21 коп. з яких: 1 055 845 грн. 07 коп. - заборгованість за кредитом, 674 462 грн. 15 коп. - сума заборгованості за відсотками, що підтверджено розрахунком заборгованості (а.с. 5 - 12).

Розрахунки позивача, з посиланням на належні та допустимі докази, представником відповідача спростовані не були.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 93 100 доларів США зі сплатою 13,50 % процентів річних.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплаті процентів у разі прострочення повернення чергової частини позики.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, у відповідності до ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 19.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

На підтвердження переривання перебігу позовної давності, представник відповідача вказав, що право майнової вимоги у позивача виникло у 2009 р., а відтак, строк позовної давності розпочався з 2009 р. і сплив у 2012 р.

У відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що строк позовної давності пропущено, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, як вбачається з розрахунку заборгованості, а саме таблиці погашення нарахованих відсотків, відповідач здійснював погашення відсотків, як плати за користування кредитними коштами з 05.06.2008 р. по 08.06.2012 р. Таким чином, відповідачем було вчинено дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На основі з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 730 307 грн. 21 коп., з яких: 1 055 845 грн. 07 коп. - заборгованість за кредитом, 674 462 грн. 15 коп. - сума заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 3 654 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256 - 257, 261, 264, 267, 526, 610, 625, 629, 651, 1049 - 1050 ЦК України, ст. ст. 3 - 14, 60, 79, 81, 88, 209, 213 - 215, 223, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», (Код ЄДРПОУ 00039019, МФО 321024) заборгованість за кредитом у розмірі 1 730 307 (один мільйон сімсот тридцять тисяч триста сім) гривень 21 копійка;

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», (Код ЄДРПОУ 00039019, МФО 321024) судовий збір у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. В. Гребенюк