Ухвала суду № 41223034, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/41795/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Малиніна В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва до Голосіївської районної в місті Києві державна адміністрації, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_2, Голосіївське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним ордеру, -

встановила:

Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва звернувся до суду з позовом до Голосіївської районної в місті Києві державна адміністрації, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_2, Голосіївське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним ордеру.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття пункти 4, 4.1, 5, 5.1 розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 19 квітня 2013 року № 228 «Про службові житлові приміщення». Визнано недійсним ордер № 016403 від 22 квітня 2013 року на право зайняття службового жилого приміщення, виданий Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_2.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження від 19 квітня 2013 року № 228 «Про службові житлові приміщення», пунктами 4., 4.1 якого вирішено включити до числа службових жилих приміщень в Голосіївського районного управління ГУ МВС України в місті Києві трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 38,80 кв.м.

Згідно пунктів 5, 5.1 розпорядження вирішено надати службове житло (трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 38,80 кв.м.) ОСОБА_2, який працює в Голосіївському районному управлінні ГУ МВС України в м. Києві на посаді заступника начальника та з 02 липня 2012 року перебуває на квартирному обліку в пільговій черзі працівників МВС з родиною 3 особи.

Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 травня 2013 року № 291 зазначену квартиру виключено із службових жилих приміщень Голосіївського районного управління МВС України. Тоді як, ордер № 016403 на право зайняття службового жилого приміщення, який виданий на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2, оформлено 22 квітня 2013 року.

Відповідно до частини 2 статті 121 ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Пунктом 4 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР передбачено, що до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі.

Згідно пункту 21 вказаного Положення на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток № 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

Відповідно до статті 71 Житлового кодексу УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 71 Житлового кодексу УРСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, зокрема: взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

Статтею 72 Житлового кодексу УРСР встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 20 серпня 1998 року ОСОБА_3 був прописаний/зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 та залишається зареєстрованим за вказаною адресою і на час розгляду справи. Також, у вказаній квартирі прописана/зареєстрована та проживала його матір ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Тоді як, з 13 вересня 2011 року по 25 грудня 2013 року ОСОБА_3 відбував покарання у Піщанській виправній колонії, у зв'язку з чим протягом його періоду перебування у місцях позбавлення волі та протягом шести місяців після закінчення цього строку за ним зберігалося вказане жиле приміщення.

При цьому, судами досліджено, що станом на день прийняття спірного розпорядження та видачі ордеру на службове житло, було відсутнє рішення суду про позбавлення ОСОБА_3 житла та про визнання його особою, яка втратила право користування жилим приміщенням внаслідок його відсутності понад встановлені строки.

Аналізуючи вищевказані норми вбачається, що розпорядження в частині включення спірної квартири до числа службових жилих приміщень та надання цього житла ОСОБА_2 прийнято з порушенням статті 71 ЖК УРСР, а саме: без врахування строків позбавлення волі та встановлених строків збереження житла.

Більш того, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо порушення пункту 7 частини 3 статті 71 ЖК УРСР, оскільки спірне розпорядження не містить обмеження строків користування ОСОБА_2 та членами його сім'ї вказаним житлом строком відбування покарання ОСОБА_3, тобто без врахування права останнього на користування житлом.

Враховуючи порушення Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією, при прийнятті спірного розпорядження, приписів Житлового кодексу УРСР та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо скасування пунктів 4, 4.1, 5, 5.1 розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 19 квітня 2013 року № 228.

З урахуванням визнання протиправними пунктів 4, 4.1, 5, 5.1 спірного розпорядження, суди прийшли до обґрунтованого висновку і про визнання недійсним ордеру № 016403 від 22 квітня 2013 року на право зайняття службового жилого приміщення, виданий Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_2

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва до Голосіївської районної в місті Києві державна адміністрації, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_2, Голосіївське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним ордеру - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

В.В. Малинін