Ухвала суду № 41222931, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/67499/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду 19.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 по справі №2-а-11233/09/2170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гєнстрой ЛТД» до Державної податкової інспекції у місті Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду 19.04.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гєнстрой ЛТД» (далі - ТОВ «Гєнстрой ЛТД», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 01.06.2009 №0002562301/0 про зменшення ТОВ «Гєнстрой ЛТД» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 39802,00грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що чинне законодавство України не ставить право платника на одержання бюджетного відшкодування у залежність від факту сплати постачальниками відповідної суми податку на додану вартість до бюджету, а визначальною умовою для бюджетного відшкодування податку на додану вартість є факт оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару, що підтверджується матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Херсоні 12.10.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.11.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду 19.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно з поданої позивачем до ДПІ у м. Херсоні податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок ТОВ «Гєнстрой ЛТД» складає 51488,00грн.

Уповноваженими особами ДПІ у м. Херсоні було направлено запити щодо надання інформаційних довідок та проведення зустрічних перевірок по основних постачальниках позивача.

За результатом проведення зустрічних перевірок податковим органом встановлено порушення ТОВ «Гєнстрой ЛТД» вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні позивачем суми бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2009 року на 39802,00грн.

На підставі акта перевірки №1702/23-2/33511977 від 27.05.2009, складеного за результатом невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Гєнстрой ЛТД» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2009 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2009 №0002562301/0 про зменшення ТОВ «Гєнстрой ЛТД» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 39802,00грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість став висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження правових відносин позивача з його контрагентом, а саме: сплати податку до бюджету та формування податкових зобов'язань по першому ланцюгу поставки, зокрема з ПП «Белла Люкс», яке постановою Господарського суду Херсонської області від 29.04.2009 по справі №6/40-Б-09 визнано банкрутом, що робить неможливим отримання документів, які б підтверджували його взаємовідносини з ТОВ «Гєнстрой ЛТД».

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункт 7.5 статті 7 вказаного Закону).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. А у підпункті 7.7.2. вказано, що у строки, передбачені для сплати податку, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За результатом розгляду справи було встановлено факт сплати ТОВ «Гєнстрой ЛТД» безпосередньому постачальнику податку на додану вартість в ціні товару (робіт, послуг), наявності платіжних та інших первинних документів (актів приймання-передачі послуг, податкових накладних), які засвідчують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, відображення господарських операцій в податковому обліку підприємства. Тобто позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість чи неправомірності його формування з контрагентом позивача ПП «Белла Люкс».

Посилання податкового органу на судове рішення про визнання ПП «Белла Люкс» банкрутом є безпідставним, оскільки господарські операції було здійснено до прийняття зазначеного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій щодо неправомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду 19.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 по справі №2-а-11233/09/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв