Ухвала суду № 41222909, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/35632/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 у справі №2а-6/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восторг» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Восторг» (далі - ТОВ «Восторг», позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 31.12.2010 №0000591505/3.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Київському районі м. Харкова 17.06.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.10.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 30.07.2010 по 02.08.2010 уповноваженими особами ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Восторг» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатами якої контролюючим органом складено акт №4738/15-509/32437180 від 05.08.2010.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 №0000591505/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 291096,40грн., з яких 207926,00грн. за основним платежем та 83170,40грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Після завершення процедури адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення ТОВ «Восторг» вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення суми податкового кредиту за квітень 2010 року на 231685,00грн., що призвело до заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумую податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного періоду на суму 23759,00грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за квітень 2010 року на суму 207926,00грн. Такий висновок податкового органу ґрунтується на неправомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з його контрагентами за період квітень 2010 року, з огляду на встановлену відповідачем внаслідок співставлення невідповідність задекларованого ТОВ «Восторг» податкового кредиту в розрізі контрагентів та розбіжності на суму 231684,60грн., яка є не підтвердженою відповідними первинними документами.

До того ж, позивачем на вимогу ДПІ у Київському районі м. Харкова викладену у листі від 28.05.2010 не було надано підтверджуючих податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2010 року документів.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг), та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункт 7.5 статті 7 вказаного Закону).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Восторг» та його контрагентами підтверджено відповідними первинними документами, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Порушення податковго законодавстава продавцем товарів (робіт, послуг) не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Судами також встановлено, що доказів отримання позивачем листа, яким ДПІ у Київському районі м. Харкова пропонувало підприємству надати первинні документи щодо господарських операцій з його контрагентами, які б засвідчили правомірність формування ТОВ «Восторг» податкового кредиту за квітень 2010 року, в процесі розгляду справи податковим органом не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Тобто, позивачем було включено до складу податкового кредиту за квітень 2010 року суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 у справі №2а-6/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв