Рішення № 41222368, 28.10.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 917/1701/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО України", 08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Землянки", 39013, Полтавська область, Глобинський район, с. Землянки

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт", 74360, Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Промислова, 3

про стягнення 422591,11 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідачів 1, 2: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення згідно ст.85 ГПК України (31.10.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення солідарно з відповідачів 422591,11 грн. боргу за договором поставки № 6278/014168 від 15.01.2013 року та договором поруки № 1П-6278/014168 від 21.01.2013 р., з яких: 327249,44 грн. основного боргу, 49087,42 грн. штрафу, 38615,44 грн. інфляційних витрат та 7638,81 грн. 3% річних.

Представник позивача в засідання суду не з'явився та надіслав клопотання №18208 від 20.10.2014 р., яким повідомляв, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу, інфляційних втрат та 3% річних підтримує в повному обсязі. Листом від 01.10.2014 р. №16983 позивач повідомляв суд, що відповідачем після порушення провадження у справі сплачено за договором № 6278/014168 від 15.01.2013 року 327249,44 грн. основної заборгованості та надано підтверджуючі документи (копії виписок по рахунку в матер. спр., а.с. - 94-95 ).

Відповідач 1 в засідання суду не з'явився, причини неявки не повідомив. У відзиві на позовну заяву №176 від 10.09.2014 р. (а.с.- 84-86) позовні вимоги визнає в частині основного боргу, проти стягнення штрафу та інфляційних втрат заперечує. В судовому засіданні 14.10.2014 р. представником відповідача 1 були надані докази сплати основного боргу (платіжні доручення, а.с.-100-102).

Відповідач 2 в засідання суду не з'явився, причини неявки не повідомив. У відзиві на позовну заяву №176 від 10.09.2014 р. (а.с.- 97-98) позовні вимоги визнає в частині основного боргу, проти стягнення штрафу заперечує.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює неявку представників сторін у судове засідання як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

15.01.2013 р. між ТОВ «АМАКО Україна» (продавець) (далі-позивач) та ТОВ Агрофірма "Землянки" (покупець) (далі-відповідач 1) був укладений договір №6278/014168 (далі - договір, а.с -14-16), згідно якого продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити «товар» (насіння), в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) до даного договору (п.п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 вищезазначеного договору асортимент, кількість та одиниця виміру, базис (умови) поставки, ціна за одиницю виміру товару, вартість товару та строки оплати вартості товару узгоджується сторонами в відповідних додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.

Дійсний договір набирає сили з моменту його підписання, і діє до 31.03.13р., а в частині фінансових розрахунків - до повного виконання сторонами умов дійсного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, до даного договору були укладені додатки № 1 від 15.01.13р., №2 від 21.01.13р., №3 від 21.01.13р. (специфікації), згідно яких позивач поставляє відповідачеві товар.

Так, згідно додатку 1, 2 (в реакції додаткових угод), загальна вартість товару складає гривневий еквівалент суму 20782,00 дол. США (специфікація №1) 4374,00 дол. США (специфікація №2), що станом на день укладення вказаного договору становило 170412,40 грн. (специфікація №1) та 35866,80 грн. (специфікація №2)

Відповідно до умов вищезазначених додатків (специфікацій) №1, №2 в редакції додаткових умов «Курс перерахунку» - середньозважений курс на міжбанківському ринку, опублікований на сайті Національного банку України (www.bank.gov.ua) на день, що передує дню перерахування коштів по даному договору, збільшений на 1%. Курс перерахунку, за яким розраховується гривневий еквівалент відповідного платежу, не може бути нижчим за курс перерахунку на дату укладення даного договору, а саме: 8,20 гривень за 1 долар США. Сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання даного додатку та визначений в п. 2.2 даного додатку.

Пунктом, 8 специфікацій №1, 2 передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100% загальної вартості товару на наступних умовах:

- Аванс в розмірі 10% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 1770,40 дол. США (специфікація №1), 437,40 дол. США (специфікація №2) і підлягає сплаті по курсу перерахунку до 20.02.13р.;

- 10% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 17740,00 дол. США (специфікація №1), 437,40 дол. США (специфікація №2) і підлягає сплаті по курсу перерахунку до 20.03.13р.;

- 80% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 14163,20 дол. США (специфікація №1), 3499,20 дол. США (специфікація №2) та підлягає сплаті по курсу перерахунку до 20.10.13р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач по специфікації 1 поставив відповідачу 1 товар згідно видаткових накладних від 01.04.2014 р. №К 004245/014168 на суму 145172,80 грн. (а.с. - 29) та № К - 008384/014168 на суму 25239,60 грн. (а.с. - 33). По специфікації 2 позивачем згідно видаткової накладної № К -005858/014168 від 18.04.2013 р. (позиція 4) (а.с. - 31) було поставлено товар на суму 35866,80 грн.

Факт отримання товару підтверджується відповідачами а також належним чином оформленими довіреностями на отримання уповноваженим представником від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 30,32).

Відповідно до п. 2.1 специфікації №3 за умовами даного договору «Курс перерахунку» - курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському ринку на день, що передує дню перерахування коштів по даному договору, опублікований на сайті http://mezhbank.org.ua.

Курс перерахунку, за яким розраховується гривневий еквівалент відповідного платежу, не може бути нижчим за курс перерахунку на дату укладення даного договору, а саме: 10,90 грн. за 1 євро.

В разі відсутності доступу на сайт http://mezhbank.org.ua. для визначення курсу перерахунку сторони використовуватимуть курс євро, встановлений Національним банком України на день перерахування коштів по даному договору, збільшений на 1%.

Сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання даного додатку та визначений в п.2.2 даного додатку.

Відповідно до п. 7, п.8 цієї специфікації, термін поставки товару: до 10.04.13р. за умови належного виконання покупцем умов оплати авансу згідно п. 8.1 даного додатку.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100% загальної вартості товару на наступних умовах:

- Аванс в розмірі 50% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 18540,00 євро і підлягає сплаті по курсу перерахунку до 20.03.13р.

- 50% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 18540,00 євро і підлягає сплаті по курсу перерахунку до 20.10.13р.

Пунктом 2.2 специфікації 3 передбачено, що гривневий еквівалент на дату підписання даного додатку складає 404172,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, по специфікації 3 позивач поставив відповідачу 1 товар згідно видаткової накладної № К -005858/014168 від 18.04.2013 р. (позиція 1,2,3) (а.с. - 31) на суму 404172,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно додатку 1 (специфікації 1) до договору позивач поставив Відповідачу 1 товар на загальну суму 170 412,40 грн., з яких 29034,56 грн. сплачено відповідачем. Заборгованість по специфікації №1 складає 141377,84 грн.

По специфікації 2, 3 позивач поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 440038,80 грн., з яких відповідачем 14.03.2014 р. сплачено 254167,20 грн. Заборгованість по специфікації №2,3 складає 185871,60 грн.

Таким чином, відповідач не виконав належним чином умови договору поставки в частині повної оплати вартості поставленої продукції, в порядку та на умовах передбачених договором та додатками, в зв'язку з чим заборгованість відповідача із оплати вартості товарів сукупно складає 327249,44 грн. Даний факт відповідачем не заперечується.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до Відповідача-1 з претензією №11389 від 29.11.2013 року та вимагав погасити існуючу заборгованість (а.с.41). Однак, як зазначає позивач, відповідач вимог претензії не виконав, заборгованість у встановлений строк не погасив.

Згідно п. 10 Додатків 1,2,3 до договору у разі порушення відповідачем -1 умов оплати товару, визначених в п. 8.3 Додатків (кінцевого терміну розрахунку), відповідач - 1 зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 15% від суми простроченого грошового зобов'язання. Позивач на підставі даного положення нарахував відповідачу штраф у сумі 49087,42 грн.

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач нарахував 38615,44 грн. інфляційних втрат а період з листопада 2013 р. по червень 2014 р. та 7638,81 грн. 3% річних за період з 21.10.2013 р. по 31.07.2014 р. Таким чином, загальна сума заборгованості, яку повинен сплатити відповідач 1 за даними позивача становить 422591,11 грн.

21.01.2013 р. між позивачем та ТОВ "Югтранзитсервіс- Агропродукт" (далі - відповідач 2) було укладено договір поруки № 1П-6278/014168 ( далі - Договір поруки, а.с. - 40-41) та додаткові угоди до нього (а.с. - 42-44), згідно якого відповідач 2 узяв на себе зобов'язання спільно з відповідачем відповідати солідарно за належне виконання зобов'язання із оплати товару, а також сплати штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних. Пунктом 5.2 та 5.3 визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і дія цього договору закінчується належним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань по основному договору чи виконання поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 2.2 договору поруки, позивач направив відповідачу 2, як поручителю, повідомлення з вимогою виконати зобов'язання відповідача 1 у відповідній частині та зазначив розмір невиконаного боржником в строк зобов'язання. Відповідне повідомлення №11391 від 29.11.2013 року було відправлено Відповідачу-2, та отримано ним 10.12.2013 року. (а.с. 51-52). Проте, поручитель, у встановлений у п.2.2 Договору строк (не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення ) взяті на себе зобов'язання не виконав.

За даних обставин, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 327249,44 грн. основної заборгованості,49087,42 грн. 15% штрафу, 38615,44 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2013 р. по червень 2014 р. та 3% річних за період з 21.10.2013 р. по 31.07.2014 р. спільно із двох відповідачів як солідарних боржників.

При прийнятті рішення судом враховано наступне:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем 1 у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (зокрема, сплата суми боргу).

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

У зв’язку з тим, що відповідач 1 після звернення до суду з позовом погасив основну заборгованість за договором поставки на суму 327249,44 грн. (докази оплати в матер. спр., а.с. - 94-95, 100-102) провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Як вже зазначалося, відповідно до п.10 додатків № 1, № 2, № 3 (Специфікацій) до договору у разі порушення відповідачем 1 терміну оплати товару, передбаченого п. 8.3. відповідного додатку (тобто, кінцевого терміну оплати), відповідач 1 зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 15% від суми простроченого грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що термін кінцевого розрахунку за товар по всім специфікаціям - 20.10.13р. Сума боргу станом на 21.10.2013 року складала 327249,44 гривень.

За даних обставин, суд вважає, що позивач правомірно нарахував 49087,42 грн. 15 % штрафу від суми неоплаченого товару. Заперечення відповідача 1 та відповідача 2, які наведені у відзивах на позовну заяву, спростовуються позивачем у заперечення на відзив та судом до уваги не приймаються як безпідставні та такі, що ґрунтуються на довільному тлумаченні відповідачем правових норм та положень договору. Так, відповідача 1 вважає, що штраф нарахований неправомірно, оскільки його розмір визначено у специфікаціях, а не у договорі. Суд з даним твердженням не погоджується, оскільки Специфікації (додатки до договору) укладені в такій самій формі, як і основний договір і згідно п. 1.2 Договору є його невід'ємними частинами. За даних обставин, вимоги законодавства щодо вчинення правочину про забезпечення зобов'язання сторонами у вигляді штрафу дотримано. Посилання відповідачів на положення закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є недоцільним, оскільки положення даного закону стосуються пені (яка не заявляється позивачем до стягнення), а не штрафу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних. За результатами розрахунку суд дійшов до висновку про правомірність нарахування позивачем 7638,81 грн. 3% річних за період з 21.10.2013 р. по 31.07.2014 р.

Щодо стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає, що умовами договору поставки та додаткових угод до нього передбачено, що загальна вартість товару визначена в доларах, і дана сума підлягає сплаті по Курсу перерахунку. На дату підписання договору поставки та додатків до нього визначено гривневий еквівалент вартості товару у гривнях. Дана сума позивачем на момент виникнення у відповідача 1 грошового зобов'язання та на час розгляду справи не змінювалася.

Як роз'яснено в п.8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

Заперечення відповідача 1, викладені у відзиві на позовну заяву щодо неправомірності нарахування інфляційних втрат, спростовуються вищезазначеними положеннями постанови Пленуму, а вимоги щодо стягнення інфляційних витрат у сумі 38615,44 грн. за період з листопада 2013р. по червень 2014 р. є правомірними та підлягають задоволенню .

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.

Таким чином, судом встановлено, що вимоги позивача до відповідачів повністю узгоджуються з приписами діючого законодавства та умовами договору поставки з додатками до нього та Договору поруки та додаткових угод до нього. До того ж вимоги підтверджені належними доказами, що містяться в матеріалах справи.

За даних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 49087,42 грн. штрафу, 38615,44 грн. інфляційних втрат та 7638,81 грн. 3% річних є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача відповідно до приписів ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, п.1-1 ст.80, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 327249,44 грн.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Землянки" ( 39013, Полтавська область, Глобинський район, с. Землянки, ідентифікаційний код 30748767, інші реквізити невідомі) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (вул. Промислова, буд.3, с. Новорайськ Херсонської області, 74360, ідентифікаційний код 33731096, інші реквізити невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" ( адреса: вул. Броварська 2, с.Проліски, Бориспільского району, Київської області,08322, ідентифікаційний код 21665011, п/р 26001200124006 в ПАТ «Сітібанк» м. Київ, МФО 300584) - 49087,42 грн. штрафу, 38615,44 грн. інфляційних втрат, 7638,81 грн. 3% річних та 8451,82 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 31.10.2014 р.

Суддя Н.Г. Гетя