Ухвала суду № 41221766, 02.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2014 рокусправа № 2а/0470/10471/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 р. у справі № 2а/0470/10471/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2012 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000261702/0 від 18 квітня 2012 р., яким ФОП ОСОБА_2 збільшено (визначено) податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 518 993 грн., з яких 428 723 грн. - за основним платежем та 90 270 грн. - штрафні фінансові санкції, винесене відповідачем на підставі акту перевірки № 5/395 від 13 квітня 2012 р.;

- визнати дії податкового інспектора ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська неправомірними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки перевірки суперечать вимогам чинного законодавства та не враховують наявні у платника податку первинні документи, які підтверджують право на податковий кредит у відповідних звітних періодах, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі даного акту, підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 р. у справі № 2а/0470/10471/12 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано правомірністю висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по отриманим касовим чекам на закупівлю дизельного пального на заправних станціях на загальну суму 421 760 грн., всупереч положень ст.201 ПК України.

Не погодившись з постановою суду, ФОП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 р. у справі № 2а/0470/10471/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно встановив обставини по справі та не врахував, що податковим органом при проведенні перевірки безпідставно та в порушення вимог п.п.«б» п.201.11 ст.201 ПК України не враховано суму допустимого податкового кредиту та невірно визначено суму податкового зобов'язання по кожному із окремих періодів та за рік в цілому. Крім того, податкова декларація з податку на додану вартість направлена позивачем на адресу ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська засобами електронного зв'язку у строки встановлені податковим законодавством - до 20 грудня 2011 року, що підтверджується відповідними доказами. Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання представники сторін не з'явились, сторони процесуальним правом щодо участі в судовому засіданні не скористались, жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. Відповідно до ст. 41 КАС України, в зв'язку з неявкою представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалось.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.05.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 13.04.2012 р. № 5/395 (а. с.11-20).

Перевіркою встановлено, що Підприємцем в порушення п.п.«б» п.201.11 ст.201 ПК України включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманим касовим чекам на закупівлю дизельного пального на заправних станціях для автотранспортних засобів по всій території України загальна сума в день по яким, перевищує 200 грн. (без ПДВ) на суму 421 760 грн., а саме: за лютий 2011 року на загальну суму ПДВ 744 грн.; за березень 2011 року - 9336 грн.; квітень 2011 року - 6120 грн.; за травень 2011 року - 1848 грн.; червень 2011 року - 50 279 грн.; липень 2011 року - 49375 грн.; за серпень 2011 року - 73662 грн.; за вересень 2011 року - 46033 грн.; за жовтень 2011 року - 85572 грн. і за грудень 2011 року - 98792 грн. (а. с.96).

При визначені суми податкового зобов'язання з ПДВ ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська врахувало суму допустимого податкового кредиту на підставі касових чеків, загальна сума в день по яким, не перевищує 200 грн. (без ПДВ).

Також ФОП ОСОБА_2 не подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Враховуючи зазначене, на підставі наданих до перевірки документів, визначено Підприємцю суми податкового зобов'язання у розмірі 116 036 грн. та податкового кредиту у розмірі 109 074 грн., що призвело до заниження сплати ПДВ до бюджету на 6 962 грн.

Так, перевіркою донараховано 428 723 грн. податку на додану вартість.

18.04.2012 р. на підставі даного акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення № 0000261702/0, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 518 993 грн., з яких 428 723 грн. - за основним платежем та 90 270 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.21).

ФОП ОСОБА_2 застосовано процедуру адміністративного оскарження (а.с.22-33).

При розгляді скарги встановлено, що Підприємець подає податкову звітність, використовуючи засоби електронного зв'язку. Враховуючи данні програми «Бест-Звіт Огасіе» податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2011 року та станом на 18.05.2012 р. до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська не

надходила, але додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в

розрізі контрагентів» до зазначеної декларації отримано 21.12.2011 р.

Декларація з ПДВ за листопад 2011 року, яка подана Підприємцем ОСОБА_2 засобами електронного зв'язку, не прийнята як податкова звітність на рівні ДПС України, за причиною закінчення подання форми - 20.12.2011 р., про що повідомлено платника, засобами електронної пошти.

Так, рішеннями органів ДПС скарги Підприємця залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 р. - без змін.

ФОП ОСОБА_2, вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся з позовом до адміністративного суду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав:

У відповідності до положень пунктів 198.2, 198,3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Так, згідно абз.1, 2 п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з тим, у відповідності до п.п.«б» п.201.11 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У відповідності до приписів ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Скаржник зазначає, що право ФОП ОСОБА_2 на податковий кредит за окремі періоди у 2011 році підтверджується касовими чеками, отриманими на автозаправних станціях, які при проведенні перевірки безпідставно не були враховані, оскільки допустимий податковий кредит у відповідності з п.п.«б» п.201.11 ст.201 ПК України складає у сумі 40 гривень на день.

Так, за позицією скаржника, згідно .п.«б» п.201.11 ст.201 ПК України платник ПДВ в середньому на місяць має право включати до складу податкового кредиту на підставі касових чеків 1 200 грн. ПДВ, сплаченого постачальникам товарів, робіт, послуг, в разі якщо така сплата підтверджується товарними чеками.

Колегія суддів вважає такі доводи скаржника неправомірними, оскільки з вищенаведених положень п.п.«б» п.201.11 ст.201 ПК України вбачається, що загальна вартість отриманих товарів (послуг) за касовими чеками, суми ПДВ за якими можна віднести до податкового кредиту без підтвердження податковими накладними, незалежно від кількості постачальників та кількості чеків не може перевищувати 200 грн. (без урахування ПДВ) за день.

Інших доводів протиправності дій відповідача щодо неврахування вищевказаних касових чеків на закупівлю дизельного пального на заправних станціях скаржником не наведені.

Отже, відповідач діяв правомірно, не виключивши з податкового кредиту позивача ПДВ за касовими чеками на закупівлю дизельного пального на заправних станціях для автотранспортних засобів по всій території України загальна сума в день по яким, перевищує 200 грн. (без ПДВ) на суму загальну 421 760 грн., що свідчить про наявність порушення Підприємцем п.п.«б» п.201.11 ст.201 ПК України.

Щодо встановленого податківцями неподання позивачем податкової звітності з ПДВ за листопад 2011 року, то з матеріалів справи вбачається , що ФОП ОСОБА_2 подає податкову звітність до податкового органу за допомогою засобів електронного зв'язку на підставі відповідного договору № 1178 від15.07.2011 р. (а. с.34, 35).

Підпунктом 166.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

Згідно п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пункт 120.1. ст.120 ПК України визначає, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Так, відповідач зазначає, що податкова декларація з ПДВ за листопад 2011 року станом на 18.05.2012 р. до податкового органу не надходила, додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до зазначеної декларації отримано 21.12.2012 р., а декларація з ПДВ за листопад 2011 року, подана Підприємцем засобами електронного зв'язку, не прийнята як податкова звітність на рівні ДПС України, у зв'язку з закінченням подання форми 20.12.2011 р., про що повідомлено позивача електронною поштою.

Скаржник зазначає, що наведені дані перевірки не відповідають дійсності та спростовуються доказами відправлення декларації засобами електронного зв'язку, згідно яких податкова декларація з ПДВ направлена Підприємцем на адресу ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська засобами електронного зв'язку у строки встановлені податковим законодавством - до 20 грудня 2011 р.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Позивачем не зазначено якими саме доказами підтверджено своєчасне подання та прийняття податковим органом податкової звітності з ПДВ Підприємця за листопад 2011 року і не надано суду цих доказів.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 ст.54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до абз.1 п.123.1 ст.123 у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3,5. 54.3,6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, зазначене тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, наведене підтверджує обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000261702/0 від 18 квітня 2012 р. прийнято відповідачем без порушенням вимог чинного законодавства, тому у задоволенні позовних вимог в частині скасування вказаного рішення відмолено правомірно.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги Підприємця щодо визнання дій податкового інспектора ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська неправомірними з огляду на невизначеність таких дій, що мали негативні наслідки для позивача, та особи, яка вчинила ці дії.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 р. у справі № 2а/0470/10471/12 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013р. у справі № 2а/0470/10471/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко