Ухвала суду № 41221734, 09.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 рокусправа № 811/2303/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року у справі №811/2303/13-а за позовом дочірнього підприємства «Управління виробничо-технологічної комплектації Кіровоградської обласної аграрної господарської асоціації шляхо-будівельних підприємств «Кіровоградоблагрошляхбуд» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство «Управління виробничо-технологічної комплектації Кіровоградської обласної аграрної господарської асоціації шляхо-будівельних підприємств «Кіровоградоблагрошляхбуд» (далі - ДП «УВТК» Асоціації «Кіровоградоблагрошляхбуд») 15 липня 2013 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, згідно якого, просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 580 від 18.03.2013 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача;

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.04.2013 №0000310227, №0000052270, від 04.06.2013 № 0000062270, №0000320227.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нереальності проведених позивачем з ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» та ТОВ «Базисстандарт» господарських операцій та юридичної дефектності первинних документів позивача, викладені у акті №30/22-7/05418247 від 22 березня 2013 року (далі - акт перевірки), на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими. Також позивач зазначає, що в порушення вимог податкового законодавства відповідачем безпідставно прийнято наказ щодо проведення перевірки.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.04.2013 року №0000320227, від 04.06.2013 року №0000052270, №0000062270. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга висновками перевіряючи осіб щодо відсутності факту придбання товарів та послуг по ланцюгу постачання від ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» та ТОВ «Базисстандарт» до позивача. Посилається на нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» та ТОВ «Базисстандарт».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, ТОВ «Базисстандарт» з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №30/22-7/05418247 від 22 березня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19) по взаємовідносинах з ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року на суму 5 629 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24) по взаємовідносинах з ТОВ «Базисстандарт» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року на суму 8 744 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 44 347 грн., у тому числі за січень 2012 року у сумі 11 164 грн. та за квітень 2012 року у сумі 38 812 грн.;

-п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року на загальну суму 61 656 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на суму 11 722 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 49 934 грн.

Згідно вказаного акта відповідач дійшов висновку про те, що операції з придбання товарів та послуг по ланцюгу постачання від ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» та ТОВ «Базисстандарт» до ДП «УВТК» Асоціації «Кіровоградоблагрошляхбуд» не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети). Мають місце відносини з фіктивним підприємством.

На підставі акта перевірки відповідачем 04.04.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000310227 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 49 976,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12 494,00 грн. (а.с. 31);

- №0000320227 яким позивачу, збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток у розмірі 61 656,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15 415,00 грн. (а.с. 32).

За результатами розгляду первинної скарги позивача на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін та відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення №0000052270 від 04.06.2013 року, якими позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 345 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 5 076 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 269 грн., № 0000062270 від 04.06.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3668 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з пунктами 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності шляхом укладання договорів поставки, придбав у ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» щебень, а у ТОВ «Базисстандарт» бітум.

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів за наявності доказів які підтверджують зазначені обставини.

Щодо правовідносин з ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг», це договір поставки № 23/01 від 23 січня 2012 року (т.1, а.с.49-50), рахунки-фактури (т.1, а.с. 51, 55,59), видаткові накладні (т.1, а.с.52,56, 60), реєстри відпуску продукції (т.1, а.с.64-72), подорожні листи (т.1, а.с.184-221), договір оренди рухомого майна та додаток до нього (т.1, а.с. 76-83), платіжні доручення (т.1, а.с.54,58,62), банківська виписка (т.1, а.с. 63).

ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» виписано позивачу податкові накладні за січень 2012 року на загальну суму ПДВ 11164 грн. (т.1, а.с.53,57,61).

Щодо правовідносин з ТОВ «Базисстандарт» це договір поставки № 33 від 02 квітня 2012 року (т.1, а.с.100-101), рахунки-фактури (т.1, а.с.102,106), видаткові накладні (т.1, а.с.103,107), товарно-транспортні накладні (т.1, а.с.105,109), платіжні доручення (т.1, а.с.110).

ТОВ «Базисстандарт» виписано позивачу податкові накладні за квітень 2012 року на загальну суму ПДВ 47556 грн. (т.1, а.с.104, 108).

Отримані за умовами договорів поставки № 23/01 від 23 січня 2012 року та № 33 від 02 квітня 2012 року матеріали були використані в будівельних роботах, а також для приготування асфальтобетону, який був реалізований контрагентам позивача (т.1, а.с.222-227, т.2, а.с.1-97).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Аван-Тайм. Зовнішторг» та ТОВ «Базисстандарт», за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Крім того, при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року у справі №811/2303/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 15 жовтня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Згідно з оригіналом.

Секретар судового засідання А.В. Чепурко