Ухвала суду № 41221698, 09.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2014 рокусправа № 811/2537/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Дадим Ю.М. Кругового О.О. ,

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року

у справі № 811/2537/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОІД»

до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕОІД» звернулося у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2013 року № 0000402200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 31515,00 грн. та № 0000392200 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 24010,97 грн. за основним платежем та штрафними санкціями в сумі 6003,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Знам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Знам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОІД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено акт від 17 липня 2013 року № 169/22/23099739.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 25211,52 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 39617,84 грн.

На підставі акту перевірки від 17 липня 2013 року Знам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2013 року № 0000392200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 49523,00 грн., в тому числі 39618,00 грн. за основним платежем та 9905,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000402200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 31515,00 грн., в тому числі 25212,00 грн. за основним платежем та 6303,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат підприємств можуть бути включені лише витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОІД» та товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖІ.С.ТІ» укладено договір купівлі-продажу товарів від 22 серпня 2012 року № 2208121, за умовами якого позивачем придбано товар (сталь оцинковану з полімерним покриттям). Виконання умов договору підтверджується первинними документами (податковими накладними, рахунками-фактурами, шляховими листами, видатковими накладними, платіжними дорученнями). Отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності при виробництві продукції - вікон та дверей.

Також, позивач мав взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Реалтранс груп», товариством з обмеженою відповідальністю «Анкомтех сервіс» щодо поставки товару (гідроциліндр «Зіл», гідроціліндр «КАМАЗ» 4-х штоковий, гідроциліндр «САЗ»). На підтвердження реальності господарських взаємовідносин надано рахунки, накладні, платіжні доручення, податкові накладні, видаткова накладна. Отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності шляхом ремонтну автомобілів, що належать позивачу.

Таким чином, витрати товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОІД» підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів, а тому твердження відповідача в даному випадку є лише його припущенням.

Крім того, з урахуванням положень статті 228 Цивільного кодексу України законодавець з 01 січня 2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем в акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОІД» надано первинні документи, якими оформлені господарські операції та дійсно підтверджується реальність вчинених правочинів з контрагентами на загальну суму податку на додану вартість 24010,97 грн., що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України (в тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2013 року №0000392200 прийнято, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30013,97 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 24010,97 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 6003,00 грн. (24010,97 х 25%) грн., з порушенням вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОІД».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: О.О. Круговий