Ухвала суду № 41221688, 02.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2014 рокусправа № 811/3545/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Черниш В.А. (дов.від 01.11.2013 року)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 р. у справі № 811/3545/13-а

за позовом Фермерського господарства ОСОБА_3

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"06" листопада 2013 р. Фермерське господарство ОСОБА_3 звернулось до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської МДПІ №00000112310 від 05 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 49 601 грн., в т.ч. за основним платежем - 46 134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 467 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України. Позивач вказував на те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення сум податкового кредиту у загальній декларації з ПДВ, оскільки зазначені в акті перевірки товари і послуги призначалися і використовувалися не у сільськогосподарській діяльності підприємства а у іншій господарській діяльності, якою займається ФГ ОСОБА_3.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 р. у справі № 811/3545/13-а адміністративний позов Фермерського господарства ОСОБА_3 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що в судовому засіданні підтверджено факт призначення та використання позивачем товарів і послуг, отриманих в перевіряємому періоді від контрагентів не у сільськогосподарській діяльності, а у іншій господарській діяльності, якою, у встановленому законодавством порядку, займається ФГ ОСОБА_3

Не погодившись з постановою суду, Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 р. у справі № 811/3545/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги по суті є висновками акту перевірки позивача. Скаржник наполягає на завищенні позивачем податкового кредиту, внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по придбаним товарам, які призначені та фактично використовуються в господарській діяльності підприємства.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що посадовими особами Долинської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ФГ ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р. За результатами перевірки відповідачем складено акт №58/22-50/32907160 від 25.06.2012р., в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення податкового законодавства, а саме порушення ст.8-1 Закону України „Про податок на додану вартість", ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 46 134 грн.

Висновки податкового органу мотивовані тим, що придбані позивачем товари та послуги використовуються виключно в сільськогосподарській діяльності Фермерського Господарства, а тому суми ПДВ сплачені за дані товари та послуги протиправно враховані до складу податкового кредиту.

На підставі акту перевірки Долинською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №00000112310 від 05.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 49 601 грн., в т.ч. за основним платежем - 46 134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 467 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його незаконним та безпідставним позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період позивачем :

- за угодою купівлі-продажу від 04.04.2011 року №633-1, укладеною між позивачем та ТОВ «Агроресурс», придбано трактор «Беларус-802», на загальну суму 80 000 грн., з яких ПДВ 12 333,33 грн.. віднесено до податкового кредиту за квітень 2011 року;

- за угодою купівлі-продажу від 04.04.2011 року №633-1, укладеною між позивачем та ТОВ «Агроресурс», придбано трактор «Беларус-892», на загальну суму 100 000 грн., з яких ПДВ 16 666,67 грн.. віднесено до податкового кредиту за квітень 2011 року;

- за договором поставки від 20.04.2011 року №001230, укладеного між позивачем та ТОВ «Новагро-сервіс», придбано запчастини для тракторів на загальну суму 13 616,67, з яких ПДВ 2 269,44 грн., віднесено до податкового кредиту за червень 2011 року;

- за договором про надання послуг від 21.11.2011 року №б/н, укладеного між позивачем та ТОВ «Автомобільний дім Україна-Мерседес-Бенц»,придбано послуги з ремонту та обслуговування автомобіля на загальну суму 60 690,43 грн., з яких ПДВ 10 115,07 грн., віднесено до податкового кредиту за грудень 2011 року;

- за договором купівлі-продажу від 24.09.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Центр-шина», придбано автомобільні шини на загальну суму 22 500 грн., з яких ПДВ 3 750 грн. віднесено до податкового кредиту за вересень 2010 року.

Податковим органом не заперечується реальність та правомірність господарських відносин позивача з ТОВ «Центр-шина», ТОВ «Агроресурс», ТОВ «Новагро-сервіс» та СП ТОВ «Автомобільний дім України-Мерседес-Бенц».

Висновки відповідача щодо протиправного завищення ФГ ОСОБА_3. податкового кредиту ґрунтуються на порушенні позивачем приписів ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 209 Податкового кодексу України, в частині формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених за придбання товарів та послуг, що використовувались у сільськогосподарській діяльності.

Колегія суддів вважає необґрунтованим та протиправним такий висновок податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно до п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (п. 8-1.7).

Виробничими факторами, відповідно до пп. 8-1.15.1 п.8-1.15 ст. 8-1 Закону товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях

Зазначені норми кореспондуються з положеннями Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011 року, а саме, приписами ст. 209 визначено, що Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку , затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до пп. 209.15.1. п.209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит це товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, податковим законодавством встановлено особливий порядок оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, відповідно до умов якого сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів первинного виноробства, не підлягає сплаті до бюджету та залишається у розпорядженні такого підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість товарів/послуг, основних фондів, придбаних (споруджених) сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Проте, даними нормами не передбачено заборони вести іншу господарську діяльність та відображати її в податковому обліку відповідно до чинного законодавства.

Так, відповідно до матеріалів справи за перевіряємий період позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму 46 134 грн., в т.ч. за вересень 2010 р. в сумі 3 750 грн., за квітень 2011 р. в сумі 30 000 грн., за червень 2011 р. в сумі 2 269 грн., за грудень 2011р. в сумі 10 115 грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, який є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних контрагентами, які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Реальність здійснення господарських операцій, а також подальше використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності не заперечується відповідачем та підтверджується належним чином сформованою первинною документацією.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на тому, що придбані ТМЦ використані позивачем у сільськогосподарській діяльності, проте доказів використання придбаних товарів та послуг саме в сільськогосподарській діяльності відповідачем не надано.

Господарська діяльність ФГ ОСОБА_3 не обмежується виробництвом та продажем сільськогосподарської продукції, предметом діяльності фермерського господарства є, зокрема, придбання та реалізація авто- та мототранспорту; надання комунально-побутових послуг населенню; перевезення вантажів та пасажирів; складське господарство, що підтверджується статутом ФГ ОСОБА_3, та витягом з ЄДРПОУ серії АБ №583366 від 21.11.2012 року.

Доказів щодо неможливості використання придбаних товарів та послуг в іншій діяльності ніж сільськогосподарській податковим органом не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є необґрунтованими та мають характер припущень, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого у відповідності до приписів ст. 72 КАС України покладається тягар доведення правомірності оскаржуваного рішення, не доведено наявності в діях відповідача порушень податкового законодавства ані в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розумінні ст.. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 209 Податкового кодексу України, ані щодо протиправного формування податкового кредиту за результатами господарської діяльності.

Доводи апеляційної скарги, які повністю повторюють обґрунтування акту перевірки, в повному обсягу досліджені та спростовані судом першої інстанції, свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи не знайшли.

Підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, передбачених ст.. 202 КАС України не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 р. у справі № 811/3545/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 р. у справі № 811/3545/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко