Постанова № 41221684, 02.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2014 рокусправа № 804/3501/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів - Дурасової Ю.В., Проценко О.А.,

при секретарі - Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 р.

у справі № 804/3501/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» (далі - позивач)

до відповідача Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.11.2013 року № 0005402204 про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83 340 грн., з яких за основним платежем в сумі 55 560 грн., штрафні (фінансові) санкції - 22 780 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 24.10.2013 року по 28.10.2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» за липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2013 року № 1278/22-04/32653295.

На думку позивача, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства не підтверджуються наданими первинними документами та належними доказами, а акт перевірки контрагента позивача не може вважатися беззаперечним доказом нікчемності правочинів.

Отже, податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, не відповідає законодавству та є необґрунтованим.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.ст. 193, 198, 201 Податкового кодексу України, які визначають порядок формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість, а також тим, що з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 р., у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято без врахування суттєвих обставин справи та з порушенням норм матеріального права. На думку податкового органу, суд не врахував обставин щодо діяльності позивача та його контрагента, які свідчать про фіктивність укладеного правочину та фактичну відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс».

Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження, що свідчить про надання ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» конкретних послуг позивачу.

Позивач подав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 р. - без змін. Позивач зазначає, що показники податкової звітності сформовані підприємством у відповідності до чинного законодавства та на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку. Посилаючись на норми ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України, позивач вказує, що згідно норм законодавства, які регулюють порядок формування податкового кредиту, не передбачається позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Підсумовуючи вищенаведене, позивач вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 року в справі № №2а/0470/7941/11, є необґрунтованими, не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, а отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню

У судовому засіданні представник відповідача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник позивача підтримав доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши апеляційну скаргу та заперечення на неї, інші матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивача зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 01.09.2003 р. Відповідно до Довідки АА з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 651358, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є діяльність приватних охоронних служб; електромонтажні роботи; обслуговування систем безпеки; неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, наказу від 22.10.2013 р. № 448, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача (код ЄДРПРОУ 32653295) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК Сімплекс» (код ЄДРПОУ 38548199) за період липень 2013 року.

За результатами проведення перевірки, відповідачем був складений акт від 31.10.2013 р. № 1278/22-04/3265329, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 560 грн. у липні 2013 року.

Позивачем 07.11.2013 р. за № 561-03 подані до відповідача заперечення на акт перевірки від 31.10.2013 р. № 1278/22-04/3265329, в яких позивач висловив незгоду з висновками акту перевірки та просив скасувати зазначений акт.

На підставі акту перевірки від 31.10.2013 р. № 1278/22-04/3265329 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.11.2013 р. № 0005402204, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, абз. 3, 4 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 глави 5 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 55 560 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 27 780 грн.

За результатами адміністративного оскарження назване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Як зазначено вище, під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач під час перевірки та у судовому засіданні підтвердив показники податкової звітності та реальність господарських операцій з ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» належним чином.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів, тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку ; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування показників податкової звітності позивач надав податковому органу та суду договір з ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» № 63060 від 03.06.2013 року, за умовами якого виконавець зобов'язується на свій ризик надати послуги за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги: «пошук замовників охоронних послуг».

Як свідчать матеріали справи, під час первинної перевірки та адміністративного оскарження на підтвердження виконання послуг за договором позивач надав акт надання послуг від 31.07.2013 року № 73178, податкову накладну, реєстр договорів, укладених у липні, звіт по перемовинам за липень 2013 року, інформацію стосовно технічної документації.

Крім названих документів до суду першої інстанції подано копії:

- робочого проекту 007-07.13 ОС - на 8 арк.;

- робочого проекту 009-08.13 ПС - на 15 арк.;

- робочого проекту 011-08.13 ПС - на 16 арк.;

- робочого проекту 010-08.13 ПС - на 18 арк.;

- робочого проекту 016-10.13 ПС, СО - на 14 арк.;

- договору № 458/13 від 10.08.13 р. - на 3 арк.;

- договору № 406/13 від 18.07.13 р. - на 3 арк.;

- договору № 380/13 від 01.07.13 р. - на 2 арк.;

- договору № 385/13 від 01.07.13 р. - на 6 арк.

Згідно акту надання послуг від 31.07.2013 року № 73178 (а.с. 49 т. 1) виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги):

1. послуги з пошуку замовників охоронних послуг: знайдено 45 замовників, ціна без ПДВ 43 000 грн.

2. підготовка та узгодження договорів: 45 шт., ціна без ПДВ 4 500 грн.

3. проведення переговорів стосовно виконання умов договорів - 70 шт., ціна без ПДВ 35 000 грн.

4. оформлення технічної документації, узгодження проектів та схем монтажу систем пожежної безпеки, охорони та відеонагляду об'єктів, ціна без ПДВ 195 300 грн.

На підтвердження виконання контрагентом послуг щодо пошуку замовників, проведення переговорів, підготовки та узгодження договорів відповідач подав перелік осіб, з якими велись переговори, докази укладання та виконання договорів с замовниками: ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Альфакор", ТОВ "Вектор", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Розрахунково-комерційний центр".

Доказів стосовно того, що контрагент позивача - ТОВ "«Торгова компанія «Сімплекс» не приймав участі при укладанні названих угод (тобто доказів самостійної ініціативи учасників угод) податковий орган не надав, як і доказів, що названий контрагент не вів переговорів та підготовку договорів з іншими контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає доведеною ту обставину, що позивач отримав від контрагента послуги на загальну суму 82 500 грн. (43 000 + 4 500 + 35 000).

Що стосується оформлення технічної документації, узгодження проектів та схем монтажу систем пожежної безпеки, охорони та відеонагляду об'єктів, слід зазначити наступне.

Ні в акті № 73178 від 31.07.2013 року (а.с. 49 т. 1), ні в податковій накладній № 2416 від 31.07.2013 року (а.с. 40 т. 1) не зазначено, яка технічна документація була оформлена ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс», у якій кількості, яким чином визначено ціну виконаних робіт. У договорі зазначені відомості також відсутні.

В обгрунтування наявності робіт, здійснених з підготовки технічної документації ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс», позивач посилається на копії робочих проектів, наданих суду 19.03.2014 р. (а.с. 64, 66-133 т. 1).

Однак, доводи позивача не приймаються до уваги судом, виходячи зі змісту названих доказів, в яких зазначено, що проекти розроблено головним інженером проекту Шуватовим В.М., який згідно інших документів наданих позивачем (акт здачі-приймання виконаних робіт а.с. 73) є начальником відділу СПС ТОВ "ВЕТО".

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" документи первинного бухгалтерського обліку повинні містити відомості щодо змісту та обсягу господарської операції.

Враховуючи, що єдиною інформацією, поданою позивачем на підтвердження робіт з формування технічної документації є акт від 31.07.2013 року № 73178 та податкова накладна № 2416 від 31.07.2013 року, які не містять відомостей щодо змісту виготовленої технічної документації та її обсягу, слід дійти висновку, що вартість названих робіт не підтверджено документально.

Отже, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком податкового органу стосовно того, що податковий кредит у сумі 30 810 грн. не підтверджується документально.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими: зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За таких обставин податковий орган обгрнутовано дійшов висновку про відсутність підстав для включення до податкового кредиту ПДВ у сумі 30 810 грн.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню лише в частині донарахування податкових зобов'язань у сумі 24 750 грн. (16 500 грн. основного боргу та 8 250 грн. штрафні санкції).

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Рішення суду першої інстанції - скасувати, як таке, що не відповідає обставинам справи.

На підставі зазначеного, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 р. - скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.11.2013 року № 0005402204 в частині визначення податкових зобов'язань у сумі 24 750 грн. 00 коп. (16 500 грн. основного боргу та 8 250 грн. штрафні санкції). У задоволенні решти позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 р. у справі № 804/3501/14 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.11.2013 року № 0005402204 в частині визначення податкових зобов'язань у сумі 24 750 грн. 00 коп. (16 500 грн. основного боргу та 8 250 грн. штрафні санкції).

У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі 07.10.2014 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко