Постанова № 41221316, 29.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 р. Справа № 804/13627/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Риженко О.В.

за участю:

представника позивача Базарної І.О.

представника відповідача Копань А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 р. №0003942202 -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ПРО-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003942202 від 19.08.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

На підставі довідки від 03.06.2013 р. №91, виданої Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідно до наказу про проведеня документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.07.2014 р. №723, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Лиман Л.С. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Смарт Солюшнс» (код ЄДРПОУ 36294757) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за лютий-березень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «САПСАН-ЮГ» (код ЄДРПОУ 34059455), за результатами якої складено акт від 31.07.2014 р. №2082/04-61-22-2/36294757 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Смарт Солюшнс» (код ЄДРПОУ 36294757) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за лютий-березень 2014 року по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «САПСАН-ЮГ» (код ЄДРПОУ 34059455)».

В акті перевірки від 31.07.2014 р. №2082/04-61-22-2/36294757 відповідачем зроблено висновок про порушення: 1) п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит по операціях з придбанням послуг від ТОВ «САПСАН-ЮГ», що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 560333 грн., за березень 2014 року у розмірі 30586 грн.

На підставі висновків, викладених в акті від 31.07.2014 р. №2082/04-61-22-2/36294757, Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.08.2014 р. №0003942202, відповідно до якого ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 886 378,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 590 919,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 295 459,50 грн.

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти адміністративного позову та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення від 17.09.2014 року, в яких зазначила наступне.

На підставі договору від 18.02.2014 р. №180214 підприємство ТОВ «Смарт Солюшнс» мало взаємовідносини з ТОВ «САПСАН ЮГ». ТОВ «Смарт Солюшнс» включено до пдаткового кредиту з податку на додану вартість за лютий-березень 2014 року накладні, що виписані ТОВ «САПСАН ЮГ», а саме: від 2828.02.2014 р. №99; від 25.03.2014 р. №63.

До ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області надійшов акт перевірки від 25.06.2014 р. №425/22-03/34059455 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «САПСАН-ЮГ» (ЄДРПОУ 34059455) за період діяльності з 01.01.2013 р. по 30.04.2014 р.» складений ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ГУ Міндоходів.

Відповідно до вищезазначеного акту встановлено, що ТОВ «САПСАН-ЮГ» не знаходиться за місцем реєстрації, не має основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, сировини та матеріалів, які є необхідними для здійснення господарської діяльності, актом перевірки не встановлено фактів роставок товарів (робіт, послуг) та його контрагентів, встановлена відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємством-покупцями, у тому числі ТОВ «Вето».

Виходячи з вищенаведеного, перевіряючим зроблено висновок про здійснення цим підприємством діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Перевіряючим встановлено відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Зважаючи на викладене, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс» є юридичною особою, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ, копія якої міститьяс в матералах справи.

Відповідно до ч.2.1 статті 2 «Мета та предмет діяльності «Товариства» Статуту ТОВ «Смарт Солюшнс», копія якого міститься в матеріалах справи, предметом діяльності позивача є: діяльність в галузі торгівлі: оптова торгівля промисловими та господарськими товарами, експортні, імпорті операції; роздрібна торгівля промисловими та господарськими товарами, експортні, імпортні операції; організація магазинів, торгових центрів та пунктів фірмової торгівлі, ресторанів, кафе, барів тощо; оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами та товарами для будівництва, експортні, імпортні операції; оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; роздрібна та оптова торгівля паливно-мастильними матеріалами, тощо.

На підставі довідки від 03.06.2013 р. №91, виданої Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідно до наказу про проведеня документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.07.2014 р. №723, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Лиман Л.С. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Смарт Солюшнс» (код ЄДРПОУ 36294757) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за лютий-березень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «САПСАН-ЮГ» (код ЄДРПОУ 34059455), за результатами якої складено акт від 31.07.2014 р. №2082/04-61-22-2/36294757.

У вищезазначеному акті податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством: 1) п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит по операціях з придбанням послуг від ТОВ «САПСАН-ЮГ», що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 560333 грн., за березень 2014 року у розмірі 30586 грн.

На підставі зазначеного акту від 31.07.2014 р. №2082/04-61-22-2/36294757 Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.08.2014 р. №0003942202, відповідно до якого ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 886 378,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 590 919,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 295 459,50 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини.

З документів, наявних в матеріалах справи встановлено, що ТОВ «Смарт Солюшнс» мало взаємовідносини з ТОВ «САПСАН-ЮГ» на підставі договору від 18.02.2014 р. №180214/01, копія якого міститься в матеріалах справи та відповідно до якого ТОВ «САПСАН-ЮГ» зобов`язувався поставити у власність ТОВ «Смарт Солюшнс», а останній - прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану врожаю 2013 року, загальна вартість договору складала 3526000,0 грн. Під час розгляду адміністративної справи позивачем, на підтвердження виконання умов зазначеного вище договору було надано копії розрахунків на загальну суму 3545516,0 грн., а саме: п/д від 20.03.2014 р. №480 на суму 2 037 960,00 грн. з призначенням «плата за ТМЦ згідно договору від 18.02.2014 р. №180214/01, у т.ч. ПДВ»; п/д від 25.03.2014 р. №496 на суму 382 168,06 грн. з призначенням «плата за ТМЦ згідно договору від 18.02.2014 р. №180214/01, у т.ч. ПДВ»; п/д від 31.03.2014 р. №532 на суму 290 000,0 грн. з призначенням «плати за ТМЦ згідно договору від 18.02.2014 р. №180214 у т.ч. ПДВ»; п/д від 31.03.2014 р. №533 на суму 318 131, 94 грн. з призначенням «плата за ТМЦ згідно договору від 18.02.2014 р. №180214/01 у т.ч. ПДВ»; п/д від 01.04.2014 р. №548 на суму 217 256,0 грн. з призначенням «плата за ТМЦ згідно договору від 18.02.2014 р. №180214/01 у т.ч. ПДВ»; п/д від 01.04.2014 р. №539 на суму 300 000,0 грн. з призначенням «плата за ГМЦ згідно договору від 18.02.2014 р. №180214 у т.ч. ПДВ».

Відповідно до п.3.1 договору від 18.02.2014 р. №180214 ТОВ «САПСАН-ЮГ» зобов`язувалось здійснювати поставку товару на умовах EXW (самовивіз). Відповідно до наданих позивачем документів, копії яких містяться в матеріалах справи вбачається, що позивач маючи на меті доведення реального характеру зазначеного правочину, надав до суду у якості первинних документів такі докази транспортування товару за допомогою перевізників, як: договір від 18.03.2014 р. №14-П укладений між ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС» та ТОВ «ЮГЕВРОТРАНС», відповідно до якого ТОВ «ЮГЕВРОТРАНС» зобов`язувався по замовленю ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС» здійснювати перевезення та доставку вантажу, а останній - провести оплату наданих послуг; договір від 01.03.2014 р. №010304/14тр укладений між ТОВ «Смарт Солюшнс» та ФОП ОСОБА_4, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 зобов`язувався по замовленню ТОВ «Смарт Солюшнс» здійснювати перевезення та доставку вантажу, а останній зобов`язувався провеси оплату наданих послуг; договір від 03.03.2014 р. №020302/14тр укладеного між ТОВ «Бєлтранс» та ТОВ «Смарт Солюшнс», відповідно до якого ТОВ «Бєлтранс» зобов`язувався надати ТОВ «Смарт Солюшнс» послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених в додатках до даного договору на кожне перевезення вантажу автомобільним транспортом, а ТОВ «Смарт Солюшнс» - прийняти й оплати належним чином виконані ТОВ «Бєлтранс» послуги по перевезенню. (При цьому суд зауважує, що стосується вищезгаданих додатків до даного договору, - матеріали справи не містять їх копій;) договір від 03.03.2014 р. №020303, укладений між ТОВ «Смарт Солюшнс» та ТОВ «ТОП-ТРАНСГРУП», відповідно до якого ТОВ «ТОП-ТРАНСГРУП», зобов`язувалось по замовленню ТОВ «Смарт Солюшнс» здійснити перевезення та доставку вантажу, а останній зобов`язувався провести оплату наданих послуг.

Також судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що при перевірці була використана інформація комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: АІС «Олік податків та платежів», АІС «Облік платників» АІС «Податки», АРМ «БЕСТ-Звіт», АІС «Система обробки податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» та складені Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м.Києва Головного управління Міндоходів акти перевірки від 13.06.2014 р. №406/22/03/34059455 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «САПСАН-ЮГ» (ЄДРПОУ 34059455) за період діяльності з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р.» та від 25.06.2014 р. №425/22-03-34059455 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «САПСАН-ЮГ» (ЄДРПОУ 34059455) за період діяльності з 01.01.2013 р. по 30.04.2014 р. відповідно до яких встановлено про неможливість проведення зустрічної звірки у зв`язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

На акт перевірки, складений Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області позивачем були подані заперечення від 11.08.2014 р. за вих.№1108/1-СС.

Листом від 18.08.2014 р. №17754/10/04-61-22-2 Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області надано відповідь про залишення акту перевірки від 31.07.2014 р. №2082/04-61-22-2/36294757 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Смарт Солюшнс» (код ЄДРПОУ 36294757) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за лютий-березень 2014 року по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «САПСАН-ЮГ» (код ЄДРПОУ 34059455)» - без змін, а скарги від 31.07.2014 р. №2082/04-61-22-3/36294757 - без задоволення.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Позивач зазначає, що визначення ТОВ «Смарт Солюшнс» контролюючим органом вищевказаних податкових зобов'язань з податку на додану вартість є не обґрунтованими, а вказане вище податкове повідомлення-рішення неправомірними та підлягає скасуванню, оскільки вважає, що з боку позивача не мало місця порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Аналогічні повноваження податкових органів визначені і статтею 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 20.1.1 та пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пункт 37.3 статті 37 Податкового кодексу України визначає, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п.54.3.1 - п.п. 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленного наказом, та за умов надіслання платнику податку рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чий ого уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.

Згідно з абзацами 3.4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (наоахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цого Кодексу) чи не підтвердженні митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статі 201 цього Кодексу).

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленному адміністративному позові та запереченнях до нього, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Здійснюючи перевірку та складаючи акт перевірки, приймаючи податкове повідомлення-рішення відносно позивача щодо визначення грошових зобов'язань за результатами перевірки, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо правомірності та законності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 року №0003942202 на підставі акту перевірки від 31.07.2014 року №2082/04-61-22-2/36294757, суд приходить до висновку про те, що дане податкове повідомлення-рішення є законним та правомірним, також з огляду на наступне.

Суд критично ставиться до позиції позивача, викладеної в адміністративному позові, щодо його посилань на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2014 по справі №804/8791/14 за позовом ТОВ «САНСАН-ЮГ» до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, відповідно до резолютивної частини якої визнано протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «САНСАН-ЮГ» з контрагентами вказаними у акті від 13.06.2014 р. №406/22-03/34059455 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Сапсан-Юг» (код ЄДРПОУ 34059455) за період діяльності з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р.», оскільки посилання позивача на зазначену вище постанову є безпідставним та не спростовує висновки податкового органу щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 р. №0003942202, та зазначена вище постанова у даній справі не має преюдиційного характеру щодо встановлення факту здійснення господарської діяльності виключно в межах правового поля та на підставі норм чинного податкового законодавства безпосередньо позивачем, факт вчинення протиправних дій з боку контролюючого органу щодо ТОВ «Смарт Солюшнс» не підтверджено жодним рішенням суду, яке б набрало законної сили.

Як вбажається з акту перевірки від 31.07.2014 р. №2082/04-61-22-2/36294757 податковим органом було дійсно використано акт перевірки ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ГУ Міндоходів від 26.06.2014 р. №425/22-03/34059455 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «САПСАН-ЮГ» (ЄДРПОУ 34059455)», яким встановлено, що ТОВ «САПСАН-ЮГ» не знаходиться за місцем реєстарції, не має основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, сировини та матеріалів, які є необхідними для здійснення господарської діяльності, також не встановлено фактів поставок товарів (робіт, послуг) від його контрагентів. В зазначеному вище акті перевірки податковим органом встановлена відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Податковим органом, під час перевірки встановлено, що у ТОВ «САПСАН-ЮГ» відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, засоби транспортування та інше .м.айно, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій, а отже договір від 18.02.2014 р. №180214/01 укладений між ТОВ «САПСАН-ЮГ» та ТОВ «Смарт Солюшнс» не має на меті настання реальних наслідків.

Проте, суд зауважує, що дослідження обставин у справі та перевірка їх доказами в процесі оцінки доказів у справі не обмежується з боку суду лише ознайомленням з текстом акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Смарт Солюшнс» (код ЄДРПОУ 36294757) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за лютий-березень 2014 року по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «САПСАН-ЮГ» (ЄДРПОУ 34059455) від 31.07.2014 р. №2082/04-61-22-2/36294757, а полягає у дослідженні та аналізі всіх доказів, наявних в матеріалах справи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, не зваж/аючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-якими належними доказами в розумінні ст.70 КАС України позивачем не було доведено відповідних змін у русі активів внаслідок укладання та виконання правочинів, наведених вище, як не було доведено і отримання прибутку від здійснення господарської діяльності з таким контрагентом, як ТОВ «САПСАН-ЮГ».

Крім того, суд зауважує, що будь-якими належними доказами позивачем не було спростовано негативного висновку контролюючого органу щодо відсутності у контрагента, з яким позивач уклав договір від 18.02.2014 р. №180214/01 умов для здійснення господарських операцій, а саме: відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів складських приміщень, засобів транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій, що було безпосередно встановлено актом перевірки ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ГУ Міндоходів, від 25.06.2014 р. №425/22-03/34059455, копія якого містится в матеріалах справи.

Як вбачається з наданих до суду документів, на підтвердження реальності вчинення господарської операції за вказаним вище контрагентом, а саме: договору від 18.02.2014 р. №180214/01 та експлуатаційного дозволу від 04.02.2014 р. №51280/06/1, звіту про результати дослідження від 28.02.2014 р. №28/02-3, податкової накладної від 28.02.2014 р. №196; рахунку на оплату від 28.02.2014 р. №87; податкової накладної від 28022014 №99; податкової накладної від 25.03.2014 р. №228; рахунку по оплаті від 25.03.2014 р. №94; податкової накладної від 25.03.2014 р. №63; договору від 18.03.2014 р. №14-П та акту виконаних робіт №171 від 31.03.2014 р., рахунку по оплаті від 31.03.2014 р. №118, податкової накладної від 31.03.2014 р. №68, товарно-транспортної накладної від 18.03.2014 р., відомостей про вантаж, товарно-транспорної накладної від 19.03.2014 р. №105497, відомостей про вантаж, товарно-транспортної накладної від 20.03.2014 р. №101652, відомостей про вантаж, товарно-транспортної накладної від 21.03.2014 р. №105500, відомостей про вантаж, товарно-транспортної накладної від 22.03.2014 р. №101654; відомостей про вантаж, товарно-транспортної накладної від 22.03.2014 р. №101655, відомостей про вантаж, товарно-транспортної накладної від 22.03.2014 р. №101657; відомостей про вантаж; договору від 01.03.2014 р. №010304/14тр, акту від 24.03.2014 р. №5, акту від 26.03.2014 р. №6, товарно-транспортної накладної від 23.03.2014 р. №105495; відомостей про вантаж, товарно-транспортної накладної від 25.03.2014 р. №105496, відомостей про вантаж; договору від 03.03.2014 р. №020302/14тр та акту №ОУ-0000025; рахунку фактур від 31.032014 р. №СФ-0000024; податкової накладної від 31.03.2014 Р. №11; товарно-транспортної накладної від 23.03.2014 р. №101658, відомостей про вантаж, товарно-транспортної накладної від 21.03.2014 р. №101653, відомостей про вантаж, товарно-транспортної накладної від 21.03.2014 р. №101653; відомостей про вантаж; товарно-транспортної накладної від 23.03.2014 р. №101656; відомостей про вантаж; договору транспортного перевезення від 03.03.2014 р. №030303/14тр, акту №ОУ-0000466, реєстру транспортних послуг №416, рахунку фактур від 16.04.2014 р. №СФ-0000466; податкової накладної від 16.04.2014 р. №466; товарно-транспортної накладної від 18.03.2014 р. №105491; відомостей про вантаж; договору від 03.03.2014 р. №030302/14/тр та акту №ОУ-00000011, рахунку-фактур №СФ-00000011, податкової накладної від 25.03.2014 Р. №11, товарно-транспотрної накладної 23.03.2014 Р. №105494, відомостей про вантаж; договору від 18.02.2014 р. №31/03/14-СС, акту надання послуг від 16.04.2014 р. №136, рахунку по оплаті від 16.04.2014 р. №176, податкової накладної від 16.04.2014 р. №42, рахунків на стор. 181-205 в 1-му томі справи, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2014 р., квитанції №2, контракту від 18.02.2014 р. №1802/03; посвідчення від 06.04.2014 р. №17, рахуну фактур від 10.04.2014 р. №04/2014-1802 ЕК, інвойсу від 19.03.2014 р. №19/03-01, інвойсу від 24.03.2014 р. №24/03-01, інвойсу від 27.03.2014 р. №27/03-01, бухгалтерської довідки від 16.04.2014р. №63, акту звірки на 31.03.2014 р., реєстру прийняття на зберігання за період березень 2014 р., реєстру за період з 01.09.2013 р. по 18.02.2014 р., податкового розрахунку сум доходу за 1 квартал 2014 р., податкового розрахунку сум доходу за 4 квартал 2013 р., квитанції №2, свідоцтва №200123163, податкового розрахунку сум доходу за 2 квартал 2014 р., зазначені документи за відсутності підтвердження належними та достовірними доказами самого факту придбання товарів чи послуг позивачем, мають характер лише формально складених, але недостовірних документів, що виключає наявність правових підстав для включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та не можуть вважатися належними доказами реального здійснення господарської операції.

При цьому критичне ставлення викликає у суду посилання позивача на наявність рахунків, податкових та видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, як підстав підтвердження реального характеру правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Сапсан-Юг» з огляду на недоведеність належними доказами в розумінні ст.70 КАС України наявності можливості, як у ТОВ «Сапсан-Юг» на відвантаження та транспортування олії соняшникової нерафінованої у кількості, зазначеній у наведених вище документах, так і у ТОВ «Смарт Солюшнс» наявності фізичних та технологічних можливостей для здійснення розвантаження зазначеної продукції у визначеній відповідно до наведених податкових та видаткових накладних кількості.

Обгрунтованою є підозра суду також щодо реальності факту транспортування олії соняшникової нерафінованої у кількості 22, 38 т.; 207, 52 т; 410 т., тощо, який позивач намагався підтвердити наявністю договору №010304/14 тр перевезення вантажів від 01.03.2014 р., укладеного між ТОВ «Смарт Солюшнс» та ФОП ОСОБА_4; договору №020302/14 тр перевезення вантажів від 03.03.2014 р. укладеного між позивачем та ТОВ «ТОП-ТРАНСБУД»; договору транспортного перевезення №030303/14 тр від 03.03.2014 р., укладеного між ТОВ «Бєлтранс» та ТОВ «Смарт Солюшнс»; договору №030302/14 тр перевезення вантажів від 03.03.2014 р., укладеного між ТОВ «Смарт Солюшнс» та ФОП ОСОБА_5, тощо, оскільки сам факт наявності таких договорів без реального підтвердження проплат по даним угодам, конкретного переліку транспортних засобів, за допомогою яких повинно було здійснюватися транспортування товару; доказів підтвердження наявності трудових стосунків водіїв, зазначених у товарно-транспортних накладних, з зазначеними вище перевізниками, є лише декларацією про намір щодо здійснення таких перевезень, проте жодною мірою на підтверджує реального характеру їх здійснення.

Аналогічно критичне ставлення викликають у суду і надані позиваем у якості доказів наявності господарських правовідносин у позивача з ТОВ «Сапсан-Юг» договір суборенди обладнання №1105 від 05.11.2013 року, укладений між ПП «КОНКОРД» та ТОВ «Сапсан-Юг»; договір оренди обладнання №1408 АО від 14.08.2014 р., укладений між фізичною особою та ОСОБА_6 та ТОВ «Сапсан-Юг» а також договору №16/09 PR оренди нежитлових будівель від 16.09.2013 р., укладений між Компанією з обмеженою відповідальністю «МОЛБЕРГ ТРЕЙД ЛТД» в особі тієї ж фізичної особи ОСОБА_6 та ТОВ «Сапсан-Юг», оскільки, крім тексту зазначених договорів з додатками, позивачем до суду не було надано жодного доказу на підтвердження здійснення проплат по даним договорам у тому розмірі орендної плати, який визначено у зазначених договорах.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в в межах повноважень та у спосіб, що передачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується відповідні правові позиції Вищого адміністративного Суду України, які викладені в ухвалі від 29.04.2010р. №К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування належними доказами в розумінні ст. 70 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 р. №0003942202.

А відтак, викладене вище має наслідком наступне. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 р. №0003942202 є прийнятим відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до платіжного доручення від 01.09.2014 р. №241 подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 772,76 (одна тисяча сімсот сімдесят дві)грн. 76 коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи відмову в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 р. №0003942202, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 1 772,76 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн. 76 коп.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 р . №0003942202- відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 06 жовтня 2014 року.

Суддя Є.О. Жукова