Ухвала суду № 41218536, 23.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2091/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року позивач звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови ВП №39410971 від 23.07.2013 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання ОСОБА_2 вимоги УПФУ у м. Чернігові № ф-1724 від 04.06.2013 про стягнення боргу в сумі 1194,03 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року адміністративний позов задовольнити повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2013 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернігові відносно ОСОБА_2 було винесено вимогу про сплату боргу № ф-1724 в сумі 1194,03 грн. (а.с 9).

22.07.2013 на адресу Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції вказана вимога надійшла для примусового виконання.

23.07.2014 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Гончаровим О.О. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39410971 (а.с. 8).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що постанова Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ВП №39410971 від 23.07.2013 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання ОСОБА_2 вимоги УПФУ у м. Чернігові № ф-1724 від 04.06.2013 про стягнення боргу в сумі 1194,03 грн. винесена з порушенням вимог чинного законодавства.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено випадки, коли державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, а саме у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до абзаців 1, 2 та 6 частини четвертої, а також частини п'ятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час винесення вимоги), територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що вищевказані норми у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 406-VII викладено в наступній редакції.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Таким чином, станом на час пред'явлення вимоги для примусового виконання в Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові були відсутні повноваження щодо стягнення недоїмки по сплаті єдиного, а тому і вимога про сплату недоїмки від 4.06.2013, на момент її надходження до виконавчої служби, не мала статусу виконавчого документу і підстав, для порушення по ній примусового виконавчого провадження не було. А тому постанова Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ВП №39410971 від 23.07.2013 винесена з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційних скаргах не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу третьої особи Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 30.10.2014 року

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді М.І. Кобаль

В.В. Файдюк

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.