Ухвала суду № 41218533, 23.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5894/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 31 березня 2014 року в розмірі 13423,49 грн. та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31 березня 2014 року в сумі 116,82 грн. у виконавчому провадженні №36466874.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31 березня 2014 року ВП №36466874.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 31 березня 2014 року ВП №36466874 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною Постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2014 року скасувати, та постановити нове рішення яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянта аргументує тим, що при постановлення оскаржуваної Постанови, судом першої інстанції невірно застосовані норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08 лютого 2013 року на адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Оболонського районного суду міста Києва, згідно якого стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг в розмірі 134234,95 грн.

Також, до заяви було додано оригінал виконавчого листа №2/2605/6166/12, виданий Оболонським районним судом міста Києва 30 січня 2013 року. За результатами вивчення зазначених документів 12 лютого 2013 року Головним державним виконавцем Ченківським О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №36466874 та визначено боржнику строк до 19 лютого 2013 року для добровільного виконання рішення суду.

У зв'язку з невиконанням боржником у наданий для добровільного виконання виконавчого листа строк, 18 лютого 2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої внесено відповідні записи до державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Крім того, названа постанова була направлена для відома сторонам виконавчого провадження та виконання - УДАІ м. Києва та Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві.

За результатами направлення запитів до УДАІ м. Києва, Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо надання інформації про місце реєстрації, місце роботи або чи перебуває на пенсійному забезпеченні боржник - ОСОБА_2, а також виходом державного виконавця за адресою місця проживання божника, останнього не розшукано, у зв'язку з чим перевірити його майновий стан не виявилось можливим.

У зв'язку з викладеним та з огляду на отримання інформації щодо належності боржнику на праві власності будинку за адресою: АДРЕСА_1, 31 березня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №36466874.

Також 31 березня 2014 року в рамках виконавчого провадження №36466874 винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, які разом з виконавчим листом Оболонського районного суду міста Києва №2/2605/6166/12, виданим 30 січня 2013 року направлені за належністю до ВДВС Вишгородського РУЮ у Київській області.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Колегія суддів зазначає, що аналіз вказаних статей закону дає підстави дійти висновку суду про те, що базою нарахування виконавчого збору є сума, яка підлягає стягненню. Тобто, якщо боржником в добровільному порядку частково виконано майнову вимогу до спливу строку на добровільне виконання рішення суду, то виконавчий збір повинен розраховуватися з суми не сплаченого самостійно боржником залишку. Адже часткова сплата боргу до закінчення 7-денного строку зумовлює примусове стягнення грошових коштів лише в тій частині, яка не покриває розміру стягнення з урахуванням добровільно виконаного боржником.

Вказана позиція відображена й у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13.12.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання виконавчого листа №2/2605/6166/12, виданого Оболонським районним судом міста Києва 30 січня 2013 року, головним державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №36466874, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 лютого 2013 року. Пунктом 2 резолютивної частини постанови боржника - позивача по справі зобов'язано самостійно виконати рішення суду до 19 лютого 2013 року.

Будь-яких дій щодо виконання рішення суду у добровільному порядку ОСОБА_2 ані у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк, ані до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 31 березня 2014 року, вчинено не було.

Однак, 15 квітня 2013 року до відповідача надійшла копія скарги ОСОБА_2, поданої до Оболонського районного суду міста Києва, в які скаржником постановлено питання про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2013 року та постанови про арешт майна боржника від 18 лютого 2013 року. В обґрунтування названої скарги ОСОБА_2 зазначив про направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2013 року простим листом та отримання останнього лише 20 березня 2013 року.

За наслідками розгляду зазначеної скарги ОСОБА_2 ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 травня 2013 у її задоволенні відмовлено, а тому колегія суддів вважає, що діям відповідача в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №36466874 та направлення її боржнику дана правова оцінка судом, до юрисдикції якого належить розгляд таких питань.

Крім того, слід звернути звертає увагу на те, що в ухвалі Оболонського районного суду міста Києва від 14 травня 2013 року закріплено появу представника ОСОБА_2, який зазначив про відсутність у останнього наміру на добровільне виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва, у зв'язку з повною незгодою з ним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а тому існують правові підстави для визнання постанови про стягнення виконавчого збору від 31 березня 2014 року незаконною та її скасування.

В свою чергу, перевіряючи правомірність винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31 березня 2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 41 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 3.13.1 пункту 3.13. названої Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802 про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Колегія судді звертає увагу, що матеріалами справи не підтверджено дотримання наведеної вимоги законодавства та не підтверджено обґрунтованості визначення витрат на проведення виконавчих дій саме у розмірі, визначеному постановою від 31 березня 2014 року, що свідчить про протиправність дій під час винесення зазначеної постанови та наявність підстав для її скасування.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 30.10.2014 року

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді М.І. Кобаль

В.В. Файдюк

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.