Ухвала суду № 41218524, 23.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/411/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ББМ-Долина» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2010р. № 0000670702/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів з червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах з 01.01.2008 року - 30.04.2008 року та з 01.01.2009 року - 30.04.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.09.2010 року № 14129/07-012/2-35212359, у висновках якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки підприємством безпідставно визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2010 року в розмірі 146 997 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010 року № 0000670702/0, яким зменшено позивачу від'ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2010 року в розмірі 146 997 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що про проведення перевірки відповідач не повідомив позивача та не витребував відповідні підтверджуючі документи.

Доказів протилежного відповідачем надано не було.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні реєстри отриманих податкових накладних та копії самих накладних, а також самі податкові накладні, за січень - квітень місяць 2008 року та січень - квітень місяць 2009 року.

У підтвердження того, що вказана сума від'ємного значення податкового кредиту у 146 997 грн. є оплаченою в матеріалах справи наявні виписки з банків за аналогічні періоди та копії прихідних касових ордерів від контрагентів.

Окрім того, підприємство звернулось до незалежної експертної організації, а саме аудиторської компанії ПП "Аудит і допомога" для проведення дослідження щодо правомірності дій податкового органу, за результатами якого було надано відповідний висновок про правомірність дій підприємства.

З вказаним висновком суду погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 7 КАС України визначено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обов'язковість судових рішень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок КАС України, не надав жодних доказів в підтвердження обґрунтованості своїх дій, не навів жодних доводів в підтвердження правомірності спірного рішення.

Позивач надав суду всі докази для спростування висновків викладених у акті перевірки та повністю довів правомірність власної позиції.

За таких обставин, колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, встановила, що висновки відповідача стосовно завищення позивачем сум податкового кредиту, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010 року № 0000670702/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт протиправності дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби та підтвердження права позивача на податковий кредит, як наслідок на бюджетне відшкодування з ПДВ за спірні періоди.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 30.10.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді М.І. Кобаль

В.В. Файдюк

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.