Ухвала суду № 41216735, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2014 рокусправа № 804/12633/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комекс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року

у справі № 804/12633/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Комекс»

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом до ТОВ «Комекс», в якому просила стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ «Комекс», на користь держави р/р 33215811700005, одержувач: відділення держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в установі банку в рахунок погашення боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 15819,72 грн. та р/р 33214812700005, одержувач: відділення УДКСУ у Дніпропетровській області в рахунок погашення боргу по орендній платі з юридичних осіб у сумі 15262,35 грн. Стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належиться ТОВ «Комекс».

Позовні вимоги обґрунтовані наявною у відповідача бюджетної заборгованості по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 15819,72 грн. та орендній платі з юридичних осіб у розмірі 15262,35 грн., яка у добровільному порядку не сплачена відповідачем, а відтак, податковий борг, що виник, підлягає стягненню у примусовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з відповідача заборгованість: по орендній платі за землю з юридичних осіб (р/р 33214812700005, код платежу 13050200, отримувач УДКС України у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37989269, МФО 805012) суму в розмірі 15262,35 грн.; по земельному податку з юридичних осіб (р/р 33215811700005, код платежу 13050100, отримувач УДКС України у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37989269, МФО 805012) суму в розмірі 15819,72 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Відповідач зазначає, що судом не враховано, що підставою для звернення позивача із позовом була податкова вимога від 12.03.2013 про сплату податкового боргу у сумі 12 906,11 грн., який виник за період січень-лютий 2013 року, в той час як податкової вимоги щодо заборгованості підприємства за період з червня по липень 2013 року та земельного податку з липня по серпень 2013 року позивачем не надсилалось. Оскільки стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, а остання позивачем не надсилалась, відтак звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю з червня по липень 2013 року та земельного податку з липня по серпень 2013 року було передчасним.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомленні належним чином.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 25.02.2013 відповідачем подано позивачу звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №1300001214 за 2013 рік. Відповідно до вказаної податкової декларації розмір орендної плати за землю за 2013 рік становить 61049,41 грн., щомісячний платіж 5087,45 грн.

11.03.2013 відповідачем подано позивачу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №1300001216 за 2013 рік. Відповідно до вказаної податкової декларації розмір земельного податку на 2013 рік становить 94918,29 грн., щомісячний платіж 7909,86 грн.

12.03.2013 позивачем складена видана податкова вимога №580, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 12.03.2013 становить 12906,11 грн.

Означена податкова вимога отримана головним бухгалтером товариства 14.03.2013, про що свідчить підпис на корінці податкової вимоги.

Внаслідок несплати відповідачем самостійно визначених податкових зобов'язань у податковій декларації №1300001214 від 25.02.2013 за період червень-серпень утворилась заборгованість у розмірі 15262,35 грн., а внаслідок несплати податкових зобов'язань, визначених у податковій декларації №1300001216 від 11.03.2013, за період липень-серпень утворилась заборгованість у розмірі 15819,72 грн.

Вказана заборгованість підтверджена матеріалами справи, відповідачем не заперечується, проте у добровільному порядку не сплачена, внаслідок чого утворився податковий борг у розмірі 31082,07 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.14.1.72 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою

Відповідно до п.54.1. ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За правилами п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ПК України).

Зважаючи на той факт, що відповідачем самостійно визначено у поданих податкових деклараціях з плати за землю за червень-серпень 2013 року податкові зобов'язання з орендної плати та липень-серпень 2013 року податкові зобов'язання з земельного податку, отже заборгованість відповідача за період червень-серпень 2013 року у розмірі 31082,07 грн. є узгодженою.

За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За визначенням в пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Пунктом 59.4. ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У відповідності з наведеними нормами з метою погашення податкового боргу податковим органом направлено податкову вимогу №580 від 12.03.2013.

У відповідності до п.п. 95.1 та 95.2 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно із пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Під час судового розгляду справи ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів сплати заборгованості.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з рахунків платника податків відповідача у обслуговуючих банках кошти в сумі 31082,07 грн.

Посилання відповідача на передчасність звернення податкового органу до суду для стягнення податкового боргу зі сплати орендної плати та земельного податку за період червень-серпень та липень-серпень 2013 року, відповідно, не приймається колегією суддів до уваги, зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що сума податкового боргу відповідача з земельного податку та орендної плати за землю збільшилася після надіслання йому податкової вимоги №580 від 12.03.2013.

Відповідно до п.59.5 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Пунктом 3.6 розділу ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну №1113 від 24.10.2012, передбачено, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, ані ПК України, ані підзаконні нормативні акти, що регулюють спірні правовідносини, не містять норми про необхідність відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу, отже в даному випадку орган державної податкової служби не повинен надсилати іншу податкову вимогу платнику податків.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає доводи податкового органу обґрунтованими і такими, що відповідають приписам податкового законодавства.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комекс» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 804/12633/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко