Ухвала суду № 41216616, 25.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"25" вересня 2014 р. справа № 188/1203/14-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації

на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 р., прийняту у порядку скороченого провадження,

у справі № 188/1203/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплати сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 10.10.2012 року і по 30.06.2014 року;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 10.10.2012 року по 30.06.2014 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23.07.2014 року позов в частині вимог за період з 10.01.2012 року по 30.01.2014 року залишено без розгляду.

Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року позов задоволено, а саме:

- визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплатити недоплату державної допомоги позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 30.01.2014 року по 30.06.2014 року;

- зобов'язано відповідача недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку за період з 30.01.2014 року по 30.06.2014 року в розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», з урахуванням проведених виплат.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у відповідача. Відповідач здійснює нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 130 грн. щомісяця.

До дати набрання чинності (1 січня 2008 року) Закону України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" N 2811-XII від 21.11.1992 року (далі - Закон N 2811-XII), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" N 2240-III від 18.01.2001 року (далі - Закон N 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами.

Статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.15 Закон N 2811-XII допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 23 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені зміни до Закону № 2811-ХІІ. Так, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб. Ст.15 Закону № 2811-ХІІ зі змінами було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Пунктом 25 розділу ІІ Закону № 107-VI було виключено статті 40-44 із Закону № 2240-III. Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційним пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію зазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" передбачено, що у 2009-2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми було затверджено постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751. Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

П. 22 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є не застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на нього поширюється дія Закон N 2811-XII.

У період з 30.01.2014 року по 30.06.2014 року зміст ст.15 Закону N 2811-XII не змінювався, а її дія не призупинялася, також у період з 30.01.2014 року по 30.06.2014 року іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги по догляду за дитиною не застрахованим особам в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, ніж передбачений ст.15 цього закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, у період з 30.01.2014 року по 30.06.2014 року відповідач мав здійснювати нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.15 Закону N 2811-XII у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позу в частині вимог з період з 30.01.2014 року по 30.06.2014 року.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального і процесуального права не допущено, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року у справі № 188/1203/14-а залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун