Ухвала суду № 41216563, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" вересня 2014 р. справа № 804/8156/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2014 р. у справі № 804/8156/14

за позовом Приватного підприємства "Максимум"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У червні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача прийняти податкову декларацію з ПДВ за січень 2011 року від 07.02.2011 року, податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011 року від 07.03.2011 року, податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року від 04.04.2011 року, податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року від 10.05.2011 року;

- визнати податкову декларацію з ПДВ за січень 2011 року від 07.02.2011 року, податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011 року від 07.03.2011 року, податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року від 04.04.2011 року, податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року від 10.05.2011 поданими у день їх фактичного отримання відповідачем;

- зобов'язати відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року від 07.02.2011 року, податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року від 07.03.2011 року, податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року від 04.04.2011 року, податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року від 10.05.2011 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку з ПДВ ПП "Максимум";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.06.2011 № 0020491502.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2014 р. позов задоволено частково, а саме:

- визнано податкову декларацію з ПДВ за січень 2011 року від 07.02.2011, податкову

декларацію з ПДВ за лютий 2011 року від 07.03.2011 року, податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року від 04.04.2011 року, податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року від 10.05.2011 року поданими у день їх фактичного отримання відповідачем;

- зобов'язано відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року від 07.02.2011 року, податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року від 07.03.2011 року, податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року від 04.04.2011 року, податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року від 10.05.2011 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку з ПДВ позивача;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.06.2011 року №0020491502.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постанова суду в частині задоволених позовних вимог мотивована тим, що відповідач не довів правомірність своїх дій та відповідачем були порушені встановлені вимоги щодо внесення відомостей до електронних баз даних податкової звітності, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем на підставі рішення від 01.06.2011 року №2617/152 проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань несвоєчасного подання (не надання) податкової звітності з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2011 року.

Перевіркою встановлено не надання позивачем декларацій з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2011 року.

За результатом перевірки відповідачем складено акт №1309/152/30011121 від 01.06.2011 року, відповідно до додатку №1 якого відповідачем, відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, розраховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 гривні за кожне не надання податкової декларації з ПДВ за січень-квітень 2011 року.

На підставі акту №1309/152/30011121 від 01.06.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011 року № 0020491502, яким застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції до позивача за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року в сумі 4 грн..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, з наступних підстав.

Порядок оформлення та подання податкової звітності з податку на додану вартість визначений ст.48 та ст. 49 Податкового кодексу України, а також розділом III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстрованим в Мінюсті України 20.12.2011 р. №1490/20228 (далі - Порядок №1492).

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п.49.10 ст. 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених статтею 49 Податкового кодексу України передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Пунктами 49.8, 49.9 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як передбачено нормою абзацу 1 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно п.49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Судом встановлено, податкові декларації з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року були направлені відповідачу поштою у строки, передбачені п. 49.18.1 ст. 49 Податкового кодексу України, та містять всі необхідні реквізити передбачені п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України.

Відповідачем отримані дані податкові декларації, але письмових повідомлень про відмову в прийнятті податкових декларацій позивачеві не направлялись.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач не надав суду доказів несвоєчасного подання позивачем податкових декларацій за січень-квітень 2011 року чи направлення позивачу відмови у прийняті декларацій відповідно до п.49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання податкових декларацій такими, що подані в день їх фактичного отримання відповідачем та відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 14 червня 2012 року № 516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах даних податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків на паперових (електронних) носіях, несуть відповідальність підрозділи, що приймають податкову звітність.

Отже, обов'язок платника податків подавати декларації з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію, та при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем встановлених вимог щодо внесення даних до електронних баз податкової звітності з наведених вище підстав.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2014 р. у справі № 804/8156/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун