Ухвала суду № 41216513, 09.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2014 року

справа № 808/6087/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.

суддів: Дадим Ю.М. Кругового О.О. ,

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року

у справі № 808/6087/13-а

за позовом фермерського господарства «ІРІС»

до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року фермерське господарство «ІРІС» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування наказу від 25 березня 2013 року № 596 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визнання дій протиправними щодо порушення порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 19 квітня 2013 року № 405/22/34023188 та щодо відмови у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік, зобов’язання видати довідку про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Мелітопольська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби, на підставі наказу від 25 березня 2013 року № 596 та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фермерського господарства «ІРІС» з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету та правомірності застосування податкових пільг для сільськогосподарських підприємств, які вибрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства відповідно до статті 209 Податкового кодексу України за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 19 квітня 2013 року № 405/22/34023188.

Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 193.1 статті 193 , пункту 194.1 статті 194, пунктів 209.1, 209.6, 209.11статті 209, пункту 15 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення», пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.3 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 10 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379.

Підставами проведення перевірки стала інформація про можливе ухилення позивача від сплати податків, яка надійшла від Держземагенства у Мелітопольському районі та Якимівському районі Запорізької області від 12 лютого 2013 року та від 01 квітня 2013 року, відповідно, а також відділу адміністрування податку на додану вартість Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 21 березня 2013 року.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, виникнення у відповідача права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки законодавчо пов’язується із фактом письмового повідомлення платника податків про дату початку та місце проведення такої перевірки, підстави її призначення.

У податкового органу не виникало право на проведення перевірки з 26 березня 2013 року, оскільки фактично наказ та письмове повідомлення отримано фермерським господарством «ІРІС» 02 квітня 2013 року, і в зв’язку з цим, позивач неналежним чином повідомлений про початок проведення перевірки, чим порушено вимоги пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Разом з тим, перевірка фермерського господарства «ІРІС» тривала 25 днів, що є порушенням строків проведення перевірки.

За результатами перевірки складений акт від 19 квітня 2013 року № 405/22/34023188.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З матеріалів справи вбачається, що ні довідка, ні податкове повідомлення-рішення Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби не складалося, що є порушенням зазначеної норми.

Відповідно до пункту 86.4 статті 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Доказів направлення акту перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або отримання позивачем особисто у встановлені пунктом 86.4 статті 86 Податкового кодексу України строк не надані. При цьому, з копії акту перевірки, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що акт перевірки отримано особисто позивачем лише 20 травня 2013 року.

06 вересня 2012 року фермерським господарством «ІРІС» подана заява про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за ф №1-РС.

Рішенням №2 від 30 квітня 2013 року позивача виключено з реєстру суб’єкта спеціального режиму оподаткування. Підставою для зняття з реєстрації зазначено, що на позивача не поширюється спеціальний режим оподаткування ПДВ, оскільки питома вага вартості поставлених сільськогосподарських товарів (послуг) становить менше 75% вартості всіх поставлених товарів (послуг). Перше число в якому було допущено порушення 01 жовтня 2012 року.

Судом встановлено, що відповідно поданої до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби декларації з фіксованого сільськогосподарського податку (вх.№1300006507від 18 лютого 2013 року), позивачем у 2012 році використано орендовані землі сільськогосподарського призначення (рілля) розташовані у Світлодолинській сільській раді загальною площею 52,3200 га на підставі договорів оренди, що також підтверджується довідкою Світлодолинської сільської ради від 12 квітня 2013 року №596. Згідно розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробника за 2012 від 18 лютого 2012 року наданого позивачем відповідачу, частка складає 91,3 %.

Між тим, Мелітопольська об’єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби зазначає, що порушення полягає в тому, що частина договорів оренди землі не зареєстрована належним чином і ці договори не прийняті податковим органом, у зв’язку з чим на фермерське господарство «ІРІС» не розповсюджується спеціальний режим оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.6 статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно переліку видів діяльності, які зазначені в Рішенні №2 та акті перевірки, діяльність позивача пов’язана виключно з товарним сільськогосподарським виробництвом.

Відповідно до пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, якщо суб’єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство повинно визначити податкове зобов’язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

При цьому, сільськогосподарськими, відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб’єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

У свою чергу Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов’язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідно до пункту 308.1 статті 308 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку подають до 1 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наданих документів до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва фермерського господарства «ІРІС» для набуття статусу платника сільськогосподарського податку за 2012 рік складає 91,3%, а відтак, позивач має право на застосування спеціального режиму оподаткування - справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Слід також зазначити, що підстави для відмови в реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку визначені пунктом 301.6. статті 301 Податкового кодексу України, а саме: не може бути зареєстрований як платник податку: суб’єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини); суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції; суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Даний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби не доведена жодна з підстав визначена пунктом 301.6 статті 301 Податкового кодексу України, отже рішення від 30 квітня 2013 року № 2 підлягає скасуванню, у зв’язку з чим вимога про зобов’язання видати довідку про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік також підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог фермерського господарства «ІРІС».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: О.О. Круговий