Постанова № 41215282, 28.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 914/2573/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ № 14/2-963 від 17.09.2014 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.09.2014 року

у справі № 914/2573/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Підприємства теплових мереж "Самбіртеплокомуненерго", м.Самбір

про стягнення заборгованості в сумі 22 595,21 грн.

за участі представників:

від позивача: не з»явився;

від відповідача: Горбачик О.П. - представник

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. у справі №914/2573/14 (суддя Коссак С.М.) позовні вимоги задоволено частково: стягнено з підприємства теплових мереж "Самбіртеплокомуненерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 904,87 грн. пені, 10 781,70 грн. штрафу, 1 181,77 грн. 3% річних, 801,93 грн. інфляційних втрат; в решті позовних вимог відмовлено.

ПАТ НАК "Нафтогаз України" подано апеляційну скаргу № 14/2-963 від 17.09.2014 р., в якій просить рішення суду скасувати в частині зменшення стягуваної суми 7% штрафу; в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму 7% штрафу у розмірі 2 695,43грн.; в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що у рішенні суду не зазначено будь-яких доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми 7% штрафу на 20% від її заявленої суми та не викладено доводи, на підставі яких відхилено докази скаржника.

Також скаржник вважає, що відповідачем в судовому засіданні не було надано жодних доказів, які б вказували на наявність виняткових обставин для надання права суду зменшувати розмір неустойки, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Оскільки виняткові обставини у відповідача відсутні, суд не мав права зменшувати розмір нарахованого штрафу. На думку скаржника, укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування штрафу.

Скаржник посилається також на те, що внаслідок недотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених НАК «Нафтогаз України» втрат є стягнення з боржників штрафу у розмірі передбаченому умовами договорів. Загальна сума заявлених пені, 7% штрафу, інфляційних втрат та 3% річних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду в цій частині.

Підприємство теплових мереж "Самбіртеплокомуненерго" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи 28 серпня 2012 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Підприємством теплових мереж "Самбіртеплокомуненерго" (покупець) укладено договір №12/524-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.п. 1.1-1.2 якого продавець зобов'язувався передати покупцеві у 2012році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору(а.с.12-17).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив протягом жовтня - грудня 2012р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 745 607,74 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с.18-20).

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% (сто) відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення умов договору відповідачем не здійснено оплату за спожитий природний газ своєчасно.

Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочення термінів оплати (п.6.1 договору).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню в сумі 6 517,01 грн., 3% річних в сумі 1 303,39грн., 7% штрафу в сумі 13 477,13, інфляційні втрати в сумі 1 297,68 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем штрафних санкцій за прострочення платежів згідно договору.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача із позовними вимогами про стягнення вищенаведеної заборгованості в сумі 22 595,21грн.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалось вище, відповідачем зобов'язання за договором №12/524-ТЕ-21 виконано не вчасно, чим допущено порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання Покупцем (відповідачем) умов п. 6.1. цього Договору, Покупець (відповідач) зобов'язується (крім суми основного боргу) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2 договору).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, судом першої інстанції, здійснивши перерахунок пені та 3% річних правомірно визнано такими, що підлягають до стягнення 5 904,87 грн. - пені та 1 181,77 грн. - 3% річних.

Окрім того, здійснивши перерахунок інфляційних, судом першої інстанції правомірно стягнено 801,93 грн. інфляційних втрат.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення додатково 7% штрафу за прострочення понад 30 днів виконання покупцем умов договору, судова колегія зазначає наступне.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ст.627 ЦК України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 7% від суми простроченої заборгованості в розмірі 13 477,13 грн. нарахований правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно із ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Згідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру нарахованих до стягнення пені та штрафу господарським судом правомірно були прийняті до уваги обставини винятковості даного випадку.

Дослідивши майновий стан відповідача та інші обставини господарським судом встановлено, що відповідач є комунальною установою, фінансування якої залежить від розрахунку споживачів за послуги теплопостачання, які надає відповідач, і прострочка в оплаті заборгованості виникла у зв'язку із неповними та несвоєчасними розрахунками споживачів; природний газ за договором №12/524-ТЕ-21 від 28.08.2011р.р. постачався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалася населенням та релігійними організаціями. Господарським судом також враховано низьку платоспроможність населення, яке звільнено від сплати пені та штрафу за несвоєчасні розрахунки за комунальні послуги, ступінь виконання зобов'язання боржником - повне погашення суми основного боргу, оцінено співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховано інтереси обох сторін, оскільки майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені та відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України правомірно зменшено розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, на 20% (двадцять) відсотків та присуджено до стягнення 10 781,70 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано належних доказів отримання будь-яких збитків в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції правомірно визнав за можливе зменшити розмір штрафу, рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. у справі №914/2573/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.11.2014р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.