Рішення № 41215266, 03.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р.Справа № 922/4435/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О., дов. № 14-88 від 18.04.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" 3% річних в сумі 7021636,03 грн., інфляційні втрати в сумі 20420969,90 грн. та 73080,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1120658/ОГЕ від 29.09.11 р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.11.14 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (покупець, відповідач) було укладено договір № 1120658/ОГЕ купівлі-продажу природного газу (далі - договір)(а.с. 17-22), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідача у IV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 49150,00 тис. куб.м.

На виконання умов договору, позивач з жовтня 2011 року по грудень 2012 року передав, а відповідач отримав природний газ на суму 204773228,00 грн. Факт приймання-передачі природного газу відповідачем підтверджується наступними актами приймання- передачі природного газу: акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року на суму 4715060,94 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року на суму 8794766,83 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 27 грудня 2011 року на суму 13048659,24 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2011 року на суму 12228936,56 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2012 року на суму 12334896,03 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2012 року на суму 13033895,64 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2012 року на суму 11614593,17 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2012 року на суму 11684226,21 грн.; акт приймання-передачі природного газу від ЗО квітня 2012 року на суму 12339580,59 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 травня 2012 року на суму 12454628,90 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2012 року на суму 12025532,26 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2012 року на суму 14590145,13 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2012 року на суму 14972989,29 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2012 року на суму 15049281,34 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2012 року на суму 15952607,17 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2012 року на суму 16035666,70 грн. та акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2012 року на суму 16931657,64 грн. (а.с. 28-44).

Всі зазначені акти приймання-передачі природного газу були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 17509827,77 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо (а.с. 45-47).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором, позивач був змушений звернутись до господарського суду Луганської області з позовами про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Луганської області у справі №17/5014/1451/2012, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованості та штрафних санкцій за природний газ, поставлений за спірним договором у жовтні 2011 року - січні 2012 року, а також 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих до 15.03.2013 року.

Рішенням господарського суду Луганської області у справі №913/1238/13, з відповідача на користь позивача стягнуто 153650908,40 грн. основного боргу за природний газ, поставлений за спірним договором у лютому - грудні 2012 року, а також 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих до 15.03.2013 року.

Постановами Вищого господарського суду України від 20.11.13 р. та 18.11.2013 у справах №17/5014/1451/2012 та №913/1238/13, зазначені рішення залишені без змін.

Таким чином, вказані рішення набрали законної сили, та відповідно до ст. 115 ГПК України, є обов'язковими на всій території України та підлягають виконанню у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Проте, рішення господарського суду Луганської області у справі №913/1238/13 в частині стягнення основного боргу за природний газ, поставлений у лютому - грудні 2012 року, станом на момент звернення позивача до суду, відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" 3% річних в сумі 7021636,03 грн., інфляційні втрати в сумі 20420969,90 грн. за період з 16.03.13 р. по 22.09.14 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи набрання рішеннями по справах №17/5014/1451/2012 та №913/1238/13 законної сили, суд вважає встановленим належними доказами факт прострочення відповідача виконання грошових зобов'язань за спірним договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, рішеннями у справах №17/5014/1451/2012 та №913/1238/13 присуджено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані до 15.03.2013 року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з 16.03.2013 р. по 22.09.14 р. є правомірними.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7021636,03 грн., інфляційних втрат в сумі 20420969,90 грн. за період з 16.03.2013 р. по 22.09.14 р. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (93112, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Мічуріна, буд.1, ідентифікаційний код 31380846) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 3% річних в сумі 7021636,03 грн., інфляційні втрати в сумі 20420969,90 грн. та 73080,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.11.2014 р.

Суддя Т.В. Інте