Постанова № 41211873, 30.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2014 року Справа № 904/4192/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

секретар судового засідання: Валяр М.Г.

За участю прокурора Пахучин М.Б. посвідчення № 014722 від 22.01.2013р.

за участю представників сторін:

від позивача: Таслицька В.О. представник, довіреність № 10/15-9 від 17.01.14; Гогунська І.М. представник, довіреність № 10/15-500 від 07.07.14 (була присутня в судовому засіданні 14 жовтня 2014 року); Пастернак В.В. представник, довіреність № 4/10-200 від 24.04.14;

від відповідача: Резніченко Л.І. представник, довіреність № б/н від 02.06.14;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОДАК" , м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 липня 2014 року у справі № 904/4192/14

за позовом Прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОДАК" , м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 685 867 грн. 35 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 липня 2014 року (суддя Манько Г.В.) позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 1 510 541, 12 грн., 96 302 грн. 17 коп. пені, 22 223, 58 грн. 3% річних, 55 890, 02 грн. інфляційних втрат. В дохід Державного бюджету з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОДАК" стягнуто судовий збір в сумі 33 699 грн. 14 коп.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем договору №407/3 від 08 вересня 2010 року в частині сплати внеску на розвиток інженерно -транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська, що суперечить вимогам ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права. Скаржник, посилаючись на ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", посилається на те, що відповідно до технічних умов його внеском у розвиток інфраструктури міста є будівництво мережі теплопостачання, перевлаштування під час будівництва об'єкту частини водопроводу, каналізації. Товариство з обмеженою відповідальністю "КОДАК" здійснює необхідні процедури щодо передачі в комунальну власність територіальної громади міста об'єктів водопроводу, каналізації, але позивачем рішення з цього приводу не прийнято. Вартість робіт з будівництва мереж водопостачання та каналізації становить 126 043, 23 грн., у зв'язку з чим розмір внеску на розвиток соціальної та інженерно -транспортної інфраструктури складає 1 384 498, 50 грн. (1 510 541, 12 грн. -126 043, 23 грн.) Через зменшення основного боргу зменшується й розмір інфляційних втрат та 3% річних. Скаржник вважає, що п.п.4.2 та 4.3 договору встановлено подвійна відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що не відповідає діючому законодавству.

Скаржник просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 липня 2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 384 498, 50 грн., 3% річних в сумі 20 482, 20 грн., інфляційні втрати в сумі 51 226, 44 грн., всього 1 456 207, 14 грн.

Прокурор, представник позивача доводи апеляційної скарги заперечують, вважають рішення господарського суду законним, просять залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи відкладався з 14 жовтня 2014 року до 30 жовтня 2014 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що між Управлінням економіки Дніпропетровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОДАК" укладено договір №407/3 про внесок на розвиток соціальної та інженерно -транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська від 08 вересня 2010 року.

Предметом цього договору є сплата забудовникам внеску на розвиток інженерно -транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська, у зв'язку з намірами забудовника здійснити реконструкцію ринку під торгівельний комплекс з врахуванням рішення міської ради від 12 липня 2007 року №2265 за адресою: проспект Героїв, 3А.

Відповідно до п.2.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 13 листопада 2012 року забудовник зобов'язаний перерахувати внесок у сумі 1 518 041, 73 грн.

Згідно графіку сплати внеску Товариством з обмеженою відповідальністю "КОДАК" (додаток №2 до договору в редакції додаткової угоди №1 від 13 листопада 2012 року) до прийняття об'єкта в експлуатацію відповідач повинен сплатити внесок в розмірі 1 510 541, 12 грн.

Листом від 26 травня 2010 року відповідач зобов'язався сплатити внесок під час введення об'єкта в експлуатацію але не пізніше одного місяця після прийняття об'єкта в експлуатацію.

18 жовтня 2013 року була зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації по об'єкту "Торгівельно -виставковий комплекс з реконструкцією ринка за адресою: проспект Героїв, 3А, м. Дніпропетровськ, в якій зазначено дата початку будівництва - 01 жовтня 2013 року, строк введення об'єкта в експлуатацію -жовтень 2013 року.

02 грудня 2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо сплати внеску але відповідач відповідь на лист позивача не надав, внесок не сплатив (а.с.27).

Вказана обставина стала підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості в сумі 1 510 541, 12 грн.

Представник відповідача в судові засідання господарського суду Дніпропетровської області не з'являвся, письмові пояснення по суті позовних вимог не надавав.

До апеляційної скарги відповідачем додано додаткові докази, які були предметом дослідження апеляційним господарським судом.

Відповідач вказує, що Технічними умовами №1472-2/192 від 17 червня 2012 року було передбачено необхідність будівництва замовником інженерних мереж поза межами його земельної ділянки, ним було здійснено будівництво мереж водопостачання та каналізації, вартість робіт згідно довідки №68 від 13 серпня 2014 року склала 126 043, 23 грн.

20 травня 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОДАК" звернулося до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" з вимогою прийняти на баланс мережі водопостачання та каналізації, але Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" відмовився прийняти на баланс вказані мережі, оскільки вони не задіяні у системі водопостачання і каналізації житлової будівлі.

13 серпня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОДАК" звернулося до Дніпропетровської міської ради з проханням прийняти рішення щодо передачі на баланс Комунального підприємства "Дніпроводоканал" мереж водопостачання та каналізації.

За повідомленням представника позивача відповідне рішення міською радою не прийнято.

Згідно з ч.ч. 1 - 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За абз.1 ч.5 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до ч.5 ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

Отже, законом передбачено можливість зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами у разі доведеності розміру обсягів та кошторисної вартості таких мереж і передачі їх у комунальну власність.

Матеріали справи свідчать, що кошторис на будівництво мереж водопостачання та каналізації у відповідача відсутній, Комунальне підприємство "Дніпроводоканал"відмовився прийняти на баланс ці споруди, у комунальну власність м. Дніпропетровська вони не передані, рішення з цього приводу Дніпропетровською міською радою не приймалося, що підтвердили в судовому засіданні представники позивача.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи встановлено порушення відповідачем зобов'язання з оплати внеску на розвиток соціальної та інженерної інфраструктури м. Дніпропетровська.

Таким чином борг в сумі 1 518 041, 73 грн. підлягає стягненню в примусовому порядку.

На підставі п.4.3 договору №407/3 (в редакції додаткової угоди №1 від 13 листопада 2012 року) позивачем за прострочку виконання грошового зобов'язання нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за період з 18 жовтня 2013 року по 15 квітня 2014 року в сумі 97 088, 48 грн.

Скаржник вважає, що договором встановлена подвійна відповідальність за одне й те саме порушення, що свідчить про неузгодженість щодо розміру штрафних санкцій.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно ст.549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору №407/3 від -8 вересня 2010 року передбачено, що у випадку порушення графіку сплати внеску забудовник сплачує пеню у розмірі 0, 03% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Додатковою угодою №1 від 13 листопада 2012 року договір від 08 вересня 2010 року №407/3 був доповнений п.4.3, який передбачав за несвоєчасну або не повну сплату коштів пайової участі забудовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позивачем пеня нарахована на підставі п.4.3 договору.

Судова колегія вважає, що оскільки договір був доповнений п.4.3 пізніше, ніж укладено договір, то сторони змінили розмір пені, яка підлягає стягненню за прострочку виконання грошового зобов'язання. До того ж, нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки за приписом ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої ст.343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за я кий сплачується пеня.

Таким чином, нарахування пені за прострочку сплати внеску на розвиток соціальної та інженерно -транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська здійснено у відповідності до умов договору №407/3 від 08 вересня 2010 року (в редакції додаткової угоди №1 від 13 листопада 2012 року).

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 18 жовтня 2013 року по 15 квітня 2014 року в сумі 55 890, 02 грн. та 3% річних за вказаний період в сумі 22 347, 73 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат та враховуючи положення листа Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" судова колегія встановила, що інфляційні втрати за період листопад 2013 року -15 квітня 2014 року становили 56 509, 17 грн. Але враховуючи що позивачем заявлено до стягнення 55 890, 02 грн., то суд не виходить за межі позовних вимог.

Розрахунок 3% річних здійснено з врахуванням обставин справи та у відповідності з діючим законодавством.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення горових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваннями ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, господарський суд правомірно стягнув з відповідача крім основного боргу пені, 3% річних, інфляційні втрати.

Доводи скаржника не спростовують висновків господарського суду, як зазначено вище, докази прийняття до комунальної власності міста Дніпропетровська об'єктів інженерної інфраструктури відповідачем не надані ані господарському суду, ані апеляційній інстанції, у зв'язку з чим, відсутні підстави для зменшення розміру внеску на розвиток соціальної та інженерно -транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська.

З врахуванням викладеного, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 липня 2014 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 липня 2014 року у справі № 904/4192/14 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОДАК" , м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 04.11.14 р.)